Рішення

від 11.04.2013 по справі 5023/9070/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.Справа № 5023/9070/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в о. Харківської Обласної Дирекції, м. Харків до Приватної фірми "Діапазон", м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Бурзак Геннадій Миколайович, с. Олійникове, Харківська обл. про стягнення на предмет іпотеки за участю представниів сторін:

Представник позивача - Бідоленко Є.І.дов від 04.11.11 р.;

представник відповідача - не з'явився;

третя особа - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ „Райфайзен Банк Аваль" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ПП "Діапазон", в якій просить суд: звернути стягнення на заставне майно - предмет іпотеки за договором іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та предмет наступної іпотеки за договором наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року: нерухоме майно, нежитлову будівлю літера "Е-1", загальною площею 66,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Саммеровський, будинок №3, що належить на праві власності Приватній фірмі "Діапазон". За рахунок грошових коштів виручених від реалізації заставного майна погасити заборгованість яка виникла у позичальника за кредитним договором №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007 року в сумі 46 768,57 доларів США (що в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ складає 373 012,08 гри.) та за кредитним договором №010 403 538,99 гривень, а всього у сумі 776 551,07 гривень. Окрім того, просить покласти на відповідача судові витрати. Вимоги мотивовано неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007 року, виконання зобов'язань якого забезпечено договором іпотеки № 010-2/07/1-971/1-07, який укладений між позивачем та відповідачем 30.08.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 листопада 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 листопада 2011 року о 10:30 год. Також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Бурзака Геннадія Миколайовича.

Ухвалами господарського суду від 20.12.2011р., 31.08.2012р. розгляд справи зупинявся, в зв'язку з призначенням по справі судової будівельно-технічної експертизи, провадження якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса.

В подальшому провадження у справі поновлялось, з метою задоволення клопотань експерта, яким виконувалось експертне дослідження по судовій будівельно-технічній експертизі.

28.12.2012р. на адресу господарського суду надійшло повідомлення від експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса про неможливість надання висновку судової експертизи № 9587 (вх. № 24669).

Ухвалою господарського суду від 02.04.2013р. провадження у справі було поновлено та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.04.2013р. о 12:00 год.

У призначеному судовому засіданні 11.04.2013р. представник позивача надав заяву (вх. № 13822), в якій позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представники відповідача та третьої особи у призначене судове засідання 11.04.2013р. не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.

Представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом перевірено третьої особи, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на дату розгляду справи, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ФОП Бурзак Г.М. належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи у даному судовому засіданні та зважаючи, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності відповідача та третьої особи, суд вважає за можливе розглядати справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (позивач у справі, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Бурзак Геннадієм Миколайовичем (третя особа у справі, позичальник) укладено кредитний договір №010-2/07/1-971-07.

Відповідно до п.1.1. договору, кредитор відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 46145,00 доларів США, з яких кредит в сумі 44700,00 доларів США призначений для придбання позичальником корпоративних прав ЧФ «Діапазон», кредит в сумі 1445,92 доларів США призначений для сплати страхових платежів. Кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому договором, та повинен бути повернутий позичальнику у строк по 10 серпня 2017 року включно, зі сплатою 13% річних (розділ 1 договору). Позичальник в свою чергу, зобов'язався належним чином використовувати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені цим Договором.

У відповідності до п.п. 3.6., 3.7. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів; проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку погашення заборгованості та сплати страхових платежів (Додаток № 1 до договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються відповідно до договору.

Відповідно до п. 3.7. кредитного договору, сторони домовились, що позичальник здійснює погашення нарахованих відсотків та частини кредиту щомісячно у розміри та строки, сплати яких визначаються Графіком погашення кредиту та інших платежів (Додаток №1 до кредитного договору).

Між сторонами погоджено Графік погашення заборгованості та сплати страхових платежів (Додаток №1 до кредитного договору), яким сторони погодили розміри та строки повернення кредиту та відсотків за його користування.

Додатковим договором №1 до кредитного договору №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. сторони домовились, що графік погашення кредитної заборгованості є орієнтовним примірником в частині нарахування процентів. Суми фактичних нарахувань процентів будуть змінюватися в залежності від: кількості днів фактичного користування грошовими коштами та суми залишку заборгованості, дати фактичного погашення поточної заборгованості за кредитом, коригувань процентної ставки, облікової політики кредитора.

13.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (позивач у справі, кредитор) та фізичною особою-підприємцем Бурзак Геннадієм Миколайовичем (третя особа у справі, позичальник) укладено кредитний договір №010-2/07/1-1228-07.

Відповідно до п.1.1. договору, кредитор відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 360660,00 гривень, з яких кредит в сумі 347500,00 грн. призначений на розвиток бізнесу, кредит в сумі 13160,00 грн. призначений для сплати страхових платежів за договорами страхування, що укладаються позичальником відповідно до умов договору. Кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому договором, та повинен бути повернутий позичальнику у строк по 13 листопада 2017 року включно, зі сплатою 13,25% річних (розділ 1 договору). Позичальник в свою чергу, зобов'язався належним чином використовувати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки визначених цим Договором.

У відповідності до п.п. 3.6., 3.7. кредитного договору №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів; проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку погашення заборгованості та сплати страхових платежів (Додаток № 1 до договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються відповідно до договору.

Відповідно до п. 3.7. Кредитного договору №010-2/07/1-1228-07, сторони домовились, що позичальник здійснює погашення нарахованих відсотків та частини кредиту щомісячно у розміри та строки сплати яких визначаються Графіком погашення кредиту та інших платежів (Додаток №1 до кредитного договору).

Між сторонами погоджено Графік погашення заборгованості та сплати страхових платежів (Додаток №1 до кредитного договору), яким сторони погодили розміри та строки повернення кредиту та відсотків за його користування.

05 червня 2008 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору №010-2/07/1-1228-07, відповідно до умов якого сторонами встановлено, що за користування кредитними коштами, позичальник сплачує позивачу відсотки в розмірі 16% річних, починаючи з 05 червня 2008р., а з 16.02.2010 року - 20% річних терміном по 13.11.2017 року., у зв'язку з чим, сторонами графік погашення заборгованості та сплати страхових платежів викладено у новій редакції.

Згідно п.6.1. кредитного договору №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та п.6.1. кредитного договору №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р., позичальник зобов'язався забезпечити повернення банку одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договорами комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків Банку, викликаних неналежним виконанням договорів.

Відповідно до п.10.2. кредитного договору №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та п.10.2 кредитного договору №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р., за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених договорами, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Позивач (кредитор) виконав перед позичальником свої зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами № 010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. у повному розмірі , про що свідчать наявні в матеріалах справи (а.с 131-146 , т. 1) заява ФОП Бурзака Г.М. про продаж іноземної валюти від 30.08.2007р. та платіжні доручення про перерахування кредитних коштів згідно кредитного договору №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. проте, відповідач свої зобов'язання за договорами кредиту №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ними виконав неналежним чином.

Забезпеченням зобов'язань за кредитним договором №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007 року, а також усіх додаткових угод до нього є укладений між позивачем (Банк, іпотекодержатель) та відповідачем - Приватною фірмою «Діапазон» (іпотекодавець) в особі директора-засновника Пазенка Сергія Івановича договір іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007р. Відповідно до умов якого, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля літера «Е-1», загальною площею 66,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Саммеровський, будинок №3.

Пунктом 1.5. договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007р. сторони встановили, що загальна вартість предмету іпотеки становить 456290,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1. договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007р. сторони встановили, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (позивач у справі), що виникають з кредитного договору №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року, в тому числі усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, що укладено між іпотекодержателем та боржником, за умовами яких боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 44700,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредитних коштів, встановленим по 10 серпня 2017 року, сплатити нараховані відсотки, річні за його користування згідно умов угоди та всіх кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у порядку, передбачених угодою та/або кредитними договорами та/або одним з кредитних договорів і цим договором, а також виконати інші умови Угоди та всіх кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов угоди та/або кредитних договорів та/або одного з кредитних договорів.

Додатковою угодою №1 до іпотечного договору № №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року, у зв'язку зі збільшенням вартості предмету іпотеки, вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін визначено в сумі 703451,00 грн.

Забезпеченням зобов'язань за кредитним договором №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007 року, а також усіх додаткових угод до нього є укладений між Банком та Приватною фірмою «Діапазон» в особі директора Богдан Світлани Валентинівні договір наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року з урахуванням додаткового договору №1 від 09.04.2009 року.

Відповідно до договору наступної іпотеки, предметом наступної іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля літера «Е-1», загальною площею 66,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Саммеровський, будинок №3.

Пунктом 1.5. іпотечного договору сторони встановили, що заставна вартість предмету наступної іпотеки становить 703451,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору сторони встановили, що цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007 року, в тому числі усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, що укладено між іпотекодержателем (позивачем) та боржником, за умовами яких боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 360660,00 гривень з кінцевим терміном повернення кредитних коштів, встановленим по 13 листопада 2017 року, сплатити нараховані відсотки, річні за його користування згідно умов угоди та всіх кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у порядку, передбачених угодою та/або кредитними договорами та/або одним з кредитних договорів і цим договором, а також виконати інші умови угоди та всіх кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов угоди та/або кредитних договорів та/або одного з кредитних договорів.

Відповідно до умов договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007р. та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, зокрема п. 1.1 та 3.1.4., потекодержатель (позивач) має право у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, витрат пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу позичальника та іпотекодавця були направлені вимоги С 21-120-1-2/702 та С 21-120-1-2/702 від 08.07.2011 р. про сплату заборгованості за кредитними договорами №010-2/07/1-971-07 від 30.08.07р. та №010-2/07/1-1228-07 від 30.11.07р. (а.с. 59-61, т. 1), в яких позивач повідомив про порушення позичальником - ФОП Бурзаком Г.М. своїх зобов'язань за зазначеними кредитними договорами та повідомив, що в разі непогашення заборгованості у тридцятиденний строк банк буде змушений звернути стягнення на заставне майно, яке є предметом договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року.

Проте зазначені вимоги залишилися без відповіді, а заборгованість не погашеною.

Таким чином загальна сума заборгованості за кредитними договорами, укладеними між банком та фізичною особою-підприємцем Бурзак Г.М. складає 403 538,99 грн. та 46 768,57 доларів США, що в перерахунку на національну валюту за курсом Національного Банку України на 21.10.2011 року становить 373 012,08 грн. , а всього на суму 776 551,07 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач та третя особа у встановлений договором строк за вимогою позивача не повернули суму боргу, у позивача виникла підстава для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач, на задоволення своїх вимог, просить звернути стягнення на заставне майно - предмет іпотеки за договором іпотеки № 010-207/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та предмет наступної іпотеки за договором наступної іпотеки № 010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року: нерухоме майно, нежитлову будівлю літера «Е-1», загальною площею 66,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Саммеровський, будинок №3, що належить на праві власності Приватній фірмі «Діапазон». За рахунок грошових коштів виручених від реалізації заставного майна просить погасити заборгованість, яка виникла у позичальника за кредитним договором №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007 року в сумі 46 768,57 доларів США (373 012,08 грн.) та за кредитним договором №010-2/07/1-1228-07 - 403 538,99 гривень, а всього у сумі 776 551,07 гривень.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення позичальником або його майновим поручителем - Приватною фірмою "Діапазон" заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно умов кредитного договору №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007 року позичальнику відано кредит у розмірі 46 145,00 доларів США з встановленою відсотковою ставкою 13,00% річних терміном по 10.08.2017 року; на умовах кредитного договору №010-2/07-01-1228-07 від 13.11.2007 року позичальнику надано кредит у розмірі 360 660,00 гривень з встановленою відсотковою ставкою з 13.11.2007 року 13,25% річних, з 05.06.2008 року - 16,00%, з 16.02.2010 року - 20% річних терміном по 13.11.2017 року.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3. кредитного договору №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та кредитного договору №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. передбачено право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках: невиконання позичальником умов статті 6 та/або п. 3.9. цього договору; невиконання позичальником умов укладених договорів забезпечення, наявності фактів невиконання позичальником (його гарантом або поручителем) будь-яких інших своїх зобов'язань, значного погіршення фінансового стану позичальника (його гарантів або поручителів), прийняття рішення про припинення (реорганізацію) або ліквідацію позичальника, порушення справи про банкрутство позичальника, подання до суду позову про визнання недійсними в цілому чи в частині та/або неукладеним цього договору та/або договору забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань.

З зазначеного вбачається, що банк (позивач) правомірно пред'явив вимогу до третьої особи щодо дострокового повернення кредиту, процентів.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 07 жовтня 2011 року загальна сума заборгованості за кредитними договорами, укладеними між Банком та фізичною особою-підприємцем Бурзак Г.М. складає 403 538,99 грн. та 46 768,57 доларів США, що в перерахунку на національну валюту за курсом Національного Банку України на 21.10.2011 року становить 373 012,08 грн. , а всього на суму 776 551,07 грн.

Проте, в порушення вимог договору, позичальником та відповідачем не задоволено вимоги Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим, третя особа та відповідач визнаються судом такими, що прострочили виконання зобов'язання за кредитними договорами кредитний договір №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. в частині сплати заборгованості по кредиту, заборгованості по погашенню відсотків.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач та третя особа не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості за кредитними договорами кредитний договір №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу заборгованості по кредиту та відсоткам за його користування у загальному розмірі 776551,07 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.2. кредитного договору №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р., п.10.2 кредитного договору №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р., за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених договорами, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 21.10.2011 року за кредитним договором №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. склала 792,88 доларів США (6323,77 грн.), з яких: пеня за порушення строку повернення кредиту - 345,10 США (2752,40 грн.), пеня за порушення строку погашення відсотків - 447,78 доларів США (3571,37 грн.); за кредитним договором №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. склала 8175,59 грн., з яких: пеня за порушення строку повернення кредиту - 1870,22 грн., пеня за порушення строку погашення відсотків - 6305,37 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у сумі 14499,36 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.1.4 укладеного договору іпотеки від 30.08.2007р. та договору наступної іпотеки від 13.11.2007р., сторони узгодили, що у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором та/або божником зобов'язань за Угодою та/або кредитними договорами та/або одним із кредитних договорів, у тому числі , якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що зазначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 21 жовтня 2011 року, загальна сума заборгованості фізичної особи-підприємця Бурзак Г.М. перед ПAT «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Раффайзен Банк Аваль» станом на 21.10.2011 року за кредитним договором №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007 року становить 46 768,57 доларів США, що в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ (курс НБУ на 21.10.2011 року становить 7,9757 грн. за 1 долар США) становить 373 012,08 грн., де:

- сума заборгованості за кредитом - 40 659,78 доларів США (еквівалент 324 290,21 грн.)

- в тому числі прострочена сума заборгованості за кредитом - 3 824,96 доларів США (еквівалент 30 506,73 грн.)

- сума пені, нарахована за порушення строку погашення кредиту - 345,10 доларів США (еквівалент 2 752,40 грн.)

- сума нарахованих відсотків за користування кредитом - 5 315,91 доларів США (еквівалент 42 398,10 грн.)

- в тому числі прострочена сума відсотків - 5 315,91 доларів США (еквівалент 42 398,10 грн.)

- сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків - 447,78 доларів США (еквівалент 3 571,37 грн.).

Загальна сума заборгованості фізичної особи-підприємця Бурзак Г.М. перед ПAT «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Раффайзен Банк Аваль» станом на 21.10.2011 року за кредитним договором №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007 року становить - 403 538,99 гривень, де:

- сума заборгованості за кредитом - 324 900,60 гривень;

- в тому числі прострочена сума заборгованості за кредитом - 22 103,54 гривень;

- сума пені, нарахована за порушення строку погашення кредиту - 1 870,22 гривень;

- сума нарахованих відсотків за користування кредитом - 70 462,80 гривень;

- в тому числі прострочена сума відсотків - 70 462,80 гривень;

- сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків - 6 305,37 гривень

Відповідно до умов п. 1.2. договір іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від30.08.2007 та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, на забезпечення зобов'язань за кредитним договором №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та кредитним договором №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (Іпотекодержателю) наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення літ. "Е-1", загальною площею 66,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, пров. Саммеровський, 3, заставною вартістю 703451,00 грн. що належать Приватній фірмі «Діапазон».

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

З аналізу статей 596,597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов'язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку " та п. 3.1.5. договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, у разі порушення боргового зобов'язання, умов угоди та/або кредитних договорів та/або одного з кредитних договорів та/або одного умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавць та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених і зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, він вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач набуває права звернути стягнення та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою, незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено в угоді, який зазначено у уУгоді та/або кредитних договорах у тому числі: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за угодою та/або кредитними договорами та/або одним з кредитних договорів вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений угодою та/або кредитними договорами строк суми кредиту, або при несплаті або при несплаті або частковій несплаті у встановлені угодою та/або кредитними договорами та/або одним з кредитних договорів строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки.

Пунктом 6.3. договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за угодою та/або кредитними договорами, забезпеченими іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як вже було встановлено судом та не спростовано відповідачем у судовому засіданні, відповідачу та третій особі, 08.07.2011 року направлено вимоги №№ С 21-120-1-2/702, С 21-120-1-2/703, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому позивач повідомив іпотекодавця про порушення позичальником - ФОП Бурзаком Г.М. своїх зобов'язань за кредитними договорами №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007р. та №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007р. та повідомив, що в разі непогашення заборгованості у тридцятиденний строк, банк буде змушений звернути стягнення на заставне майно, яке є предметом договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Закону, який діяв на дату пред'явлення вимоги), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем було дотримано вимог ч.1 ст. 35 Закону Украйни "Про іпотеку".

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої, у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет наступної іпотеки у розмірі 776551,07 грн. обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 6.4. договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; згідно з цим договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

-загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

-опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

-заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

-спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

-пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

-початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Реалізація позивачем предмету іпотеки на підставі ст. 38 Закону України „Про іпотеку" та наступного прийняття його на баланс покупцем потребує здійснення відповідачем певних дій щодо оформлення такого відчуження, як-то: оформлення відповідного акту приймання-передачі як самого предмета іпотеки так і документації на нього (правоустановчої та бухгалтерської), виписку податкової накладної і т.п.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Пунктом 6.5.3 договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, початкова ціна продажу предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута -спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому, початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмету іпотеки, визначеної шляхом його оцінки. Відповідно до п. 1.5 договору іпотеки та договору наступної іпотеки, вартість предмету іпотеки визначена сторонами в сумі 703451,00 грн.

Позивач, посилаючись на те, що вартість предмету іпотеки чітко визначена п. 1.5. договору іпотеки №010-2/07/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та договору наступної іпотеки №010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, просить встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 703451,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не надав іншої оцінки майна для встановлення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суд дійшов висновку про встановлення визначеної позивачем початкової ціни продажу предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 703451,00 грн.

Оскільки позивач у позові не зазначив спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки № 010-207/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та предмета наступної іпотеки за договором наступної іпотеки № 010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, суд, в порядку частини 2 статті 83 ГПК України, вважає за необхідне визначити в порядку ст. 39 Закону України "Про іпотеку" спосіб реалізації предмета іпотеки та предмета наступної іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст.ст.16, 525, 546, 590, 598, 599, 610, 611, 612, 626, 628, 629, 652, 1054, 1048, 1049, 1050, ЦК України, статтями 174, 179, 193, Господарського кодексу України, статтями 3,7,12,19,33, 34,38, 39 Закону України "Про іпотеку", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

На задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"(61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, код 23321095) за кредитним договором №010-2/07/1-971-07 від 30.08.2007 року в сумі 46768,57 доларів США (що в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ складає 373012,08 грн.) , яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 40659,78 доларів США (еквівалент 324290,21 грн.), суми нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом - 5315,91 доларів США (еквівалент 42398,10 грн.), суми пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту - 345,10 доларів США (еквівалент 2752,40 грн.), суми пені, нарахованої за порушення строку погашення відсотків - 447,78 доларів США (еквівалент 3571,37 грн.); та за кредитним договором №010-2/07/1-1228-07 від 13.11.2007 року у розмірі 403538,99 грн., яка складається: з суми заборгованості за кредитом - 324900,60 грн., суми нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом - 70462,80 грн., суми пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту - 1870,22 грн., суми пені, нарахованої за порушення строку погашення відсотків - 6305,37 грн.; а всього у сумі 776551,07 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010-207/1-971/1-07 від 30.08.2007 року та предмет наступної іпотеки за договором наступної іпотеки № 010-2/07/1-1228/1-07 від 13.11.2007 року, а саме: нерухоме майно, нежитлову будівлю літера "Е-1", загальною площею 66,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Саммеровський, будинок №3, що належить на праві приватної власності майновому поручителю - Приватній фірмі "Діапазон" (61085, м. Харків, вул. Астрономічна, 7, кв. 55, ідентифікаційний код 14104275) .

Визначити cпociб peaлізації предмету іпотеки та предмету наступної іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 703451,00 грн.

Стягнути з Приватної фірми "Діапазон" (61085, м. Харків, вул. Астрономічна, 7, кв. 55, ідентифікаційний код 14104275) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської області дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (61166, м.Харків, вул. Новгородська, 11, код ЄДРПОУ 23321095, п/р 361937 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м.Харків, МФО 350589) 7765,51 грн. витрат по сплаті судового збору та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.04.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.

справа №5023/9070/11