Постанова

від 26.04.2013 по справі 5006/36/86/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.04.2013р. справа №5006/36/86/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Склярук О.І. Богатиря К.В., Дучал Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Вініченко М.В., довіреність №б/н від 04.02.2013р. від відповідача:Сокіл В.В., довіреність №283 від 15.04.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна", м. Київ 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013р. (повний текст рішення складено та підписано 19.03.2013р.) по справі№5006/36/86/2012 (суддя: Гриник М.М.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна", м. Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк", м. Донецьк простягнення коштів у розмірі 1 751 750, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" м. Донецьк про стягнення коштів в розмірі 1 751 750грн.

Господарський суд Донецької області по справі №5006/36/86/2012 прийняв рішення 14.03.2013р., повний текст складено та підписано 19.03.2013р. (суддя Гриник М.М.), яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк" виплатити товариству з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" належу частку у статутному фонді товариства в сумі 1 585750 грн. В задоволені іншої частини позову відмовлено.

Рішення обгрунтовано доведеністю позовних вимог, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

22.03.2013року господарський суд Донецької області приймає ухвалу про виправлення описки, якою викладає другий абзац резолютивної частини рішення в іншій редакції:"Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження- Донецьк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Україна" вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" пропорційно розміру частки товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" в розмірі 1587750 грн." - суму витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи "4661,25 грн." замінити на 487,95 - далі без змін".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" м. Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили змінити рішення в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" належну частку у статутному фонді товариства в сумі 1 585 750грн. на стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк", пропорційної розміру частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження -Донецьк" в розмірі 1 585 750грн. та скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи в розмірі 4 173 ,30 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. порушено апеляційне провадження по справі № 5006/36/86/2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк", в свою чергу, звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області та просило скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального права без врахування обставин справи, зокрема, наполягає на недоведеність позивачем повної сплати свого внеску до статутного фонду відповідача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. апеляційна скарга прийнята до провадження та приєднана до апеляційного провадження по справі №5006/36/86/2012.

10.04.2013року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" про відкликання апеляційної скарги.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки 09.04.2013року ухвалою Донецького апеляційного господарського суду було порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Пожежне спостереження - Україна".

На адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк", в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні (24.04.2013р.) представник позивача надав заяву про відмову від апеляційної скарги та просив її не розглядати. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, наполягаючи на її безпідставності.

Відмову від апеляційної скарги прийнято судовою колегію з огляду на приписи ст. 100 ГПК України, у зв'язку з чим, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" підлягає припиненню.

Представник відповідача в судовому засіданні (24.04.2013р.) наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін, судова колегія зазначає наступне.

14.07.2000р., згідно протоколу №1 загальних зборів учасників, відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження -Донецьк". На зазначених зборах прийняте рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк".

До складу засновників цього товариства увійшли: Донецьке підприємство з охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики "Захист", ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" та громадяни України. На зборах затверджено статутний капітал товариства у розмірі 12000грн., засновницький договір та статут Товариства, обрано голову Товариства, голову ревізійної комісії та доручено генеральному директору Сухойкіну А.О. надати засновницькі документи для реєстрації товариства. ( а.с.12 т.с.1)

До матеріалів справи додано копію установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк". ( а.с.13- 19, т.с.1)

Пунктом 4.3. установчого договору визначено вклади учасників та їх частини у статутному фонді. Зокрема, вклад товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" складає 3000 грн., що становить 25 % статутного фонду товариства.

Цим же пунктом передбачено, що учасники оплачують належні їм частки у статутному фонді протягом одного року з дати реєстрації Товариства, допускається оплата грішми, майном, обладнанням, устаткуванням.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" ( відповідач по справі) зареєстровано рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м.Донецьк за №692/5 від 06.09.2000р. на підставі рішення загальних зборів учасників, зафіксованих в протоколі зборів учасників ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк" № 1 від 14.07.2000р.

Згідно п.5.3 Статуту відповідача (в редакції 2000р.), вклад позивача та його частка у статутному фонді відповідача складала 3 000 грн., що становить 25 % статутного фонду товариства.

Учасники оплачують належні їм частки у статутному фонді протягом одного року з дати реєстрації Товариства. Допускається оплата грішми, майном, обладнанням, устаткуванням. До моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний сплатити не менше 30 % свого вкладу.

До матеріалів справи додано копію акта про внесення позивачем вкладу в статутний фонд ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк" від 14.07.2000р.

20.07.2010 року відбулися збори учасників ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк", на яких були присутні учасники, що володіють 68% статутного капіталу Товариства. На порядок денний вищезазначених зборів винесено питання, зокрема, про примусове виключення ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" зі складу учасників ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк" та передачі його частки. На зборах було вирішено примусово виключити ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" зі складу учасників товариства. Частку ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" у статутному капіталі товариства в розмірі 25 % передати товариству ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк".

Зазначене рішення загальних зборів на час розгляду справи у суді є чинним. Позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалося.

Доказів отримання позивачем своєї частки у статутному фонді відповідача, що передбачено ст. ст. 54, 64 Закону України "Про господарські товариства" матеріали справи не містять.

У зв'язку з неотриманням позивачем вартості свого вкладу у статутному фонді товариства, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги задоволено частково. Рішення обґрунтовано приписами ст. ст. 64, 54 Закону України "Про господарські товариства".

Проте судова колегія не може погодитися з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Стаття 64 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених ст.ст. 54 і 55 Закону України "Про господарські товариства".

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. (ст.54 Закону України "Про господарські товариства")

Аналогічні положення містяться в п.7.1. Статуту відповідача.

Судова колегія зазначає, що учаснику, який не повністю вніс (не повністю сплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частини вкладу. Саме така правова позиція викладена у п.30 Постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про господарські товариства" ( в редакції, яка діяла на час прийняття рішення по справі) вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність) , грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства , якщо інше не передбачено законодавством України.

В матеріалах справи, в підтвердження позовних вимог знаходиться копія статуту створеного Товариства, установчий договір, акт про внесення вкладу в статутний фонд ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк" від 14.07.2000р. (при цьому копія акту не співпадає з копією акту, яка знаходиться у реєстраційній справі).

Згідно зазначеного акту, ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" свою частку в статутний фонд ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк" передає програмним забезпеченням підтримки технічних каналів отримання тривожних сповіщень до системи спостереження за протипожежним станом об'єктів "НЕМРОД- 40 МГц " на суму 3 000 грн.

Про те доказів, що ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" є власником цього програмного забезпечення не має. Наданий позивачем до матеріалів справи лист генерального директора ТОВ "Трансат" від 26.02.2013р. за № 158-ф, в якому зазначено, що 05.07.2000р. ТОВ "Трансат" продало ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" програмне забезпечення підтримки технічних каналів отримання тривожних сповіщень до системи спостереження за протипожежним станом об'єктів "Немрод - 40МГц" в кількості 1шт за 3000гривень з правом подальшої вільної реалізації, не є належним та допустимим доказом, що позивач набув право власності на програмне забезпечення.

Відповідно до приписів ст.128 ЦК УРСР, який діяв на той час, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, у зв'язку з чим, документами, що підтверджують право власності позивача на програмне забезпечення є договір купівлі-продажу, акт приймання-передачі, а також докази оплати за придбаний товар. Зазначених документів матеріали справи не містять.

Обліковування програмного забезпечення на балансі позивача, також, не є належним доказом, що саме він є власником цього програмного забезпечення, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.

Крім того, як у установчому договорі про створенні відповідача так і у статуті відповідача, відсутнє положення, що в якості внеску до статутного капіталу засновник (позивач по цій справі) вносить саме програмне забезпечення вартістю 3000 грн.

Протокол загальних зборів про створення позивача також не містить посилання, що засновники товариства надали згоду на внесення позивачем в якості оплати вартості свого вкладу програмного забезпечення і саме вартістю 3000 грн.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується зі ствердженням відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що позивач був власником програмного забезпечення та мав право його вносити в рахунок оплати вартості свого внеску, і що на це була згода інших засновників товариства.

Відповідно до приписів ст.4 Закону України "Про власність", який діяв на час створення відповідача, тільки власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 316, 317,319 ЦК України.

Крім того, згідно ст. 5 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції яка діяла на час формування статутного фонду відповідача, зазначений Закон охороняє твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошюри, статті, комп'ютерні програми, тощо).

Автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключно право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. ( ст. 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права")

Стаття 18 Закону України "Про авторське право і суміжні права" регулює випадки, коли без дозволу автора чи іншої особи, якій належить авторське право на комп'ютерну програму, якщо інше не визначено в договорі, дозволяється вчиняти певні дії.

При цьому зазначена стаття, не містить права передавати зазначену програму іншим особам або передавати її у статутний фонд товариства без згоди автора.

Майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі. Автор або інша особа, що має авторське право можуть також видавати ліцензію іншій особі (ліцензіату на використання твору відповідно до такої ліцензії). Передача (відступлення) авторського права і видача ліцензій оформлюється авторським договором (ст.27 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Судова колегія також зазначає, що аудиторський висновок (Звіт незалежного аудитора) про формування та сплату статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" станом на 31.12.2001року, (а.с. 37-47 т.с. ІV), містить інформацію, що аудитору надавалися зокрема, акти прийома передачі майна як внеску до статутного фонду ТОВ "Пожежне спостереження- Донецьк" від 28.09.2001р., 12.12.2001р, 14.09.2000р. , а також ордери датовані 28.07.2000р. та 25.09.2001р. Посилання, щодо існування акту про внесення вкладу до статутного фонду ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк" від 14.07.2000р., яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, у аудиторському висновку взагалі відсутнє.

Посилання позивача, що факт повного внесення (сплати) його частки у статутному капіталі підтверджується державною реєстрацією товариства, та подальшого продажу цієї частки відповідачем іншим особам, не може бути взято судом до уваги з огляду на приписи ст. 43 ГПК України, зокрема, ні які докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судова колегія також зазначає, що згідно Висновку експерта №4098/24-4161/25, складеного 25.01.2013 (а.с.82-91, т.с. ІІІ) , останнім встановлено, що документально підтверджується передача позивачем програмного забезпечення відповідачу.

Проте, такий висновок зроблено на підставі копії акту та даних бухгалтерського обліку саме позивача. У експертному висновку також зазначено, що згідно наданих відповідачем бухгалтерських документів, ТОВ "Пожежне спостереження - Україна" не передавало програмне забезпечення в якості внеску до статутного фонду. При цьому, експерт проаналізував текст акту та прийшов до висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства і у сукупності з даними бухгалтерського обліку позивача підтверджує отримання відповідачем програмного забезпечення.

З такими висновками погодитися не можливо, оскільки акт складено 14.07.2000р. (а.с. 34, т.с.1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" було зареєстровано лише 06.09.2000року.

Відповідно до приписів ст. 6 Закону України "Про господарські товариства" товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Товариство може відкривати розрахункові та інші рахунки у банках до державної реєстрації, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, які укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством. Тільки за умови їх подальшого схвалення товариством. Угоди, укладені засновниками товариства до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників. ( ст.8 Закону України "Про господарські товариства")

Доказів, що А.О.Сухойкіна (як зазначено в акті генеральний директор ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк") засновники уповноважили приймати внески до статутного фонду товариства, до його державної реєстрації матеріали справи не містять, як і не містять доказів подальшого схвалення засновниками цієї операції.

З огляду на наведене судова колегія ставить під сумнів, що акт про внесення вкладу у статутний фонд ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк" відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки його підписано представником юридичної особи, яка ще взагалі не існувала, і як наслідок не могла мати як цивільні права так і цивільні обов'язки. (ст.6 Закон України "Про господарські товариства")

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами відповідача (заявника апеляційної скарги) щодо недоведеності належними доказами факту внесення позивачем свого вкладу до статутного фонду відповідача, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин справи.

В даному випадку, місцевий господарський суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення по справі з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволені позову та задоволення апеляційної скарги ТОВ "Пожежне спостереження - Донецьк".

Судові витрати покласти на позивача по справі.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошено в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.33,43, 49, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна", м. Київ від апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013р. по справі №5006/36/86/2012.

Апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013р. по справі №5006/36/86/2012 - припинити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013р. по справі №5006/36/86/2012 -задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013р. по справі №5006/36/86/2012- скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк", м. Донецьк про стягнення коштів в розмірі 1 751 750грн.-відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Україна" (03191, м.Київ, віл.Лятошинського,14-А, ЄДРПОУ 31025690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження - Донецьк" (83016, м.Донецьк, бульвар Франка,1, ЄДРПОУ 31128723) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 5149,20грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: О.І. Склярук

Судді: К.В. Богатир

Н.М. Дучал

Надруковано 5 примірників: 1- позивачу; 1- відповідачу; 1-до справи; 1- ГСДО; 1 - ДАГС