Постанова

від 25.04.2013 по справі 9/212-09/6-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа№ 9/212-09/6-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Граб Ю.І. - дов. б/н від 13.03.2013

розглядаючи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-

Лізинг"

на рішення господарського суду Київської області

від 25.12.2012 (суддя Черногуз А.Ф.)

у справі №9/212-09/6-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк

Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-

Лізинг"

про стягнення боргу

У судовому засіданні 15.04.2013 оголошувалась перерва до 25.04.2013, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг" про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Лізинг" про стягнення боргу у розмірі 767064,46 грн., з яких: 223569,32 грн. - борг за несплату лізингових платежів та відсотків, 247088,31 грн. - штраф за порушення строків сплати лізингових платежів та 296406,83 грн. - неотриманий податковий кредит.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2009 у справі № 9/212-09 позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 223569,32 грн. основного боргу, 256780,83 грн. штрафу, 4879,40 грн. державного мита та 146,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 рішення господарського суду Київської області від 10.11.2009 у справі №9/212-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 рішення господарського суду Київської області від 10.11.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 у справі №9/212-09 скасовано, справу №9/212-09 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

З урахуванням відмови від частини позовних вимог при новому розгляді справи позивач просив стягнути з відповідача 470619,98 грн., з яких 223531,67 грн. - несплачені лізингові платежі та відсотки, 247088,31 грн. - штраф.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2012 у справі №9/212-09/6-12 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 202599,00 грн. основного боргу та 247088,31 грн. штрафу. У позовній вимозі в частині стягнення 20 970,32 грн. відсотків за січень 2009 року відмовлено. Провадження у справі №9/212-09/6-12 у частині стягнення збитків 296406,83 грн. припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Лізинг" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить (з урахуванням уточнених апеляційних вимог) скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 у справі №9/212-09/6-12 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення боргу задовольнити у сумі 108171,30 грн., в решті позовних вимог про стягнення 115398,02 грн. відмовити, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та без врахування всіх обставин справи та наявних в матеріалах справи доказах. На думку відповідача, перерахунок лізингових платежів в частині сплати вартості (ціни), а також несплаченої вартості предмету лізингу як бази розрахунку штрафу, є необґрунтованим, оскільки протягом строку лізингу вартість майна не змінювалась. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не оцінено належним чином висновку проведеної судової експертизи та не викладено обґрунтованих підстав відхилення висновку експерта, не викликано експерта для отримання додаткових пояснень. Крім того, скаржник вважає, що правові підстави для застосування штрафу відсутні, оскільки строк невиконання зобов'язання на дату розірвання договору не перевищував одного місяці, а зобов'язання було частково виконане відповідачем.

Представник позивача у судове засідання 25.04.2013 не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК ЛІЗИНГ", як лізингодавецем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ", як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № КL 070317р.

Пунктом 1.1. вказаного договору передбачено, що лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) і оплачує майно у продавця (постачальника), вказане лізингоодержувачем, і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Попередній графік платежів визначений у спеціальних умовах фінансування договору (пункт Б). Уточнений графік платежів складений сторонами договору в момент передачі майна (04.04.2007 року). Після закінчення строку лізингу (періоду, який встановлений в уточненому графіку платежів б/н від 04.04.2007 року), при виконанні лізингоодержувачем всіх умов договору майно передається у власність лізингоодержувача.

Відповідно до спеціальних умов фінансування (пункт А) та специфікації до договору, предметом договору є рециклінгова установка ЕREMA 1512 TVE-HG в комплекті, вартістю - 4 626224,81 грн., з урахуванням ПДВ (надалі - майно). Продавцем (постачальником) майна сторони договору визначили Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ".

Крім того, 22.03.2007 між Товариство з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК ЛІЗИНГ", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ", як продавцем, украдено договір купівлі-продажу №070317 рециклінгової установки ЕREMA 1512 TVE-HG в комплекті за ціною 4626224,81 грн., з урахуванням ПДВ.

Факт проведення оплати за предмет договору купівлі-продажу №070317 від 22.03.2007 та його передача ТОВ „УКІО БАНК ЛІЗИНГ" підтверджується видатковою накладною №ЛНА-000016 від 04.04.2007, засвідченою підписами уповноважених осіб та печатками сторін зазначеного договору, а також банківською випискою з рахунку ТОВ „УКІО БАНК ЛІЗИНГ".

На виконання вимог п. 4.2. договору фінансового лізингу, 04.04.2007 сторони договору передали майно в фінансовий лізинг по акту прийому-передачі майна б/н від 04.04.2007 року.

Умовами договору лізингу передбачено обов'язок лізингоодержувача оплачувати лізингодавцю лізингові платежі за користування майном, які встановлені в графіку платежів. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені на день, вказаний в уточненому графіку платежів (п. 3.2 договору).

Відповідно до визначення понять, що наводиться в договорі, „лізинговий платіж" - це платіж у грошовій формі, сума якого по уточненому графіку платежів повинна виплачуватись лізингоодержувачем лізингодавцю і яка складається із суми відшкодування частини вартості майна та винагорода лізингодавця.

Із уточненого графіку платежів б/н від 04.04.2007 та умов пункту 3.2. договору, вбачається обов'язок лізингоодержувача сплачувати лізингодавцю лізингові платежі щомісячно, до тридцятого числа кожного місяця.

За твердженням позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобовязань у останнього виникла заборгованість, яка складається із 20203,56 грн. боргу по несплаченому лізинговому платежу за листопад 2008 року, та 182395,44 грн. за грудень 2008 року, а також 20970,32 грн. відсотків за період з 31.12.2008 по 28.01.2009 року.

Відповідно до п.п. 11.5.3. договору, якщо лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором (істотне порушення умов договору), лізингодавець може розірвати договір в односторонньому порядку не звертаючись до суду.

Згідно п. 11.6. договору, коли є підстава розірвати договір, то лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, а також заплатити штраф у розмірі 10 відсотків від розміру суми неоплаченої вартості предмету лізингу.

Керуючись п. 11.5. та п. 11.6. договору, 21.01.2009 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору (цінний лист з описом вкладення вих. №52/01 від 21.01.2009). Вказаним листом позивач повідомив відповідача про розірвання договору (на підставі п.11.5. договору) з 28.01.2009 року та вимагав у зв'язку із розірванням договору до 30.01.2009р. повернути майно (предмет лізингу), до 28.01.2009 сплатити наявний борг по лізинговим платежам та штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої вартості предмета лізингу.

Керуючись пунктом 5.6. договору, лізингодавець надав згоду лізингоодержувачу передати майно (предмет лізингу) у оперативний лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецмонтаж-ТВМ", за умови внесення лізингоодержувачем до лізингової угоди № 20061062 від 07.08.2006р, укладеної ним з ТОВ „Спецмонтаж-ТВМ", змін, передбачених п.5.6. договору. На виконання цієї умови договору, відповідач та ТОВ „Спецмонтаж-ТВМ" підписали додаткову угоду №2 від 23.03.2007 до лізингової угоди №20061062 від 07.08.2006р.

18.02.2009 позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмонтаж-ТВМ", що відповідно до лізингової угоди №20061062 від 07.08.2006 (зі змінами та доповненнями) користувався майном, повідомлення про виконання обов'язків (цінний лист з описом вкладення вих. №76/02 від 18.02.2009), в якому повідомив про те, що у зв'язку із істотними порушеннями відповідачем умов договору всі права по лізинговій угоді №20061062 від 07.08.2006 передаються від відповідача позивачеві. Однак, у встановлений додатковою угодою № 2 від 23.03.2007 строк ТОВ „Спецмонтаж-ТВМ" не надало позивачеві відповіді на вказаний лист, тому, відповідно до умов додаткової угоди, лізингова угода №20061062 від 07.08.2006 була достроково розірвана і ТОВ „Спецмонтаж-ТВМ" мав повернути майно позивачеві.

09.06.2009 на підставі виконавчого напису, вчиненого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., відділом ДВС Броварського міжрайонного управління юстиції було відкрите виконавче провадження щодо повернення майна.

09.07.2009, відповідно до акту прийому-передачі б/н від 09.07.2009, майно (предмет лізингу) було повернуто позивачеві.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача 20203,56 грн. боргу по несплаченому лізинговому платежу за листопад 2008 року, та 182395,44 грн. за грудень 2008 року відповідно, а також 20970,32 грн. відсотків за період з 31.12.2008 по 28.01.2009 року.

У ході розгляду справи судом першої інстанції з метою встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на виконання приписів постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі №9/212-09 було призначено додаткову судову експертизу.

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 05.11.2012 №4026/12-45 станом на 28.01.2009 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ" за договором № КL 070317р. зі сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу документально підтверджується у розмірі 117863,82 грн., а заборгованість в частині оплати винагороди лізингодавця відсутня.

При цьому, розмір зазначеної заборгованість зі сплати лізингових платежів значно менший розрахованої згідно зазначеного експертного висновку загальної суми несплаченої вартості предмета лізингу, однак стягнення вказаної суми не є предметом даного спору.

Суд першої інстанції не взяв до уваги висновок експерта, зазначивши, що останнім при проведенні експертизи у висновку було здійснено описки та неточності у розрахунках.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи", у разі необхідності господарський суд може зобов'язати судового експерта з'явитися в судове засідання на виклик суду, дати додаткові роз'яснення щодо поданого ним висновку, поставити йому усні питання, а також зобов'язати його відповісти на усні питання сторін у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 було зобов'язати судового експерта Переймивовк Тетяну Анатоліївну надати письмові пояснення щодо проведення додаткової судової експертизи та висновку №4026/12-45 від 05.11.2012 судово-економічної експертизи у господарській справі №9/212-09/6-12, надавши відповіді на питання, запропоновані учасниками судового процесу.

Судовий експерт Переймивовк Т.А. на виконання вищевказаної ухвали суду надала обґрунтовані письмові пояснення, у яких підтвердила правильність вищевказаного висновку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги висновок №4026/12-45 від 05.11.2012 судово-економічної експертизи у господарській справі №9/212-09/6-12, яка була призначена на виконання приписів постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2012 та є належним засобом доказування.

Таким чином, з урахуванням наданих сторонами доказів та висновку судово-економічної експертизи №4026/12-45 від 05.11.2012, який є належним доказом у справі, матеріалами справи підтверджується, що станом на 28.01.2009 (момент розірвання договору) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ" перед позивачем за договором №КL070317р. становила 117863,82 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в період з 02.02.2009 до 27.08.2009 відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 14000,00 грн. Згідно порядку зарахування коштів по договору, передбаченого п. 3.7. договору, позивач зарахував сплачені відповідачем кошти у наступному порядку: 4307,48 грн. в якості погашення суми пені, нарахованої за порушення умов договору та 9692,52 грн. в якості погашення частини штрафу.

Як вбачається із письмових пояснень відповідача, поданих до Київського апеляційного господарського суду 27.02.2013, останній не заперечує зарахування 4307,48 грн. в якості погашення суми пені, нарахованої за порушення умов договору та вважає, що решта сплачених після розірвання договору коштів у розмірі 9692,52 грн. мають бути зараховані в рахунок погашення суми основного боргу.

Колегія суддів погоджується із вищевказаними доводами відповідача про необхідність зарахування 9692,52 грн. в рахунок погашення суми основного боргу, у зв'язку із відсутністю підстав для стягнення штрафу.

Зазначене не суперечить висновку судово-економічної експертизи №4026/12-45 від 05.11.2012, оскільки на вирішення експерта було поставлене питання про розмір заборгованості відповідача на дату розірвання договору - 28.01.2009, а визначення підстав для застосування штрафу не було предметом дослідження судового експерта, про що зазначив сам експерт у письмових поясненнях, наданих на вимогу апеляційного господарського суду.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за договором № КL 070317р. у розмірі 108171,30 грн., яка підтверджена матеріалами справи, зокрема висновком судово-економічної експертизи №4026/12-45 від 05.11.2012 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду апеляційної карги апеляційним господарським судом був досліджений виконавчий напис від 03.06.2009, вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., у якому вказано про існування у відповідача перед позивачем заборгованості, що складається із 203617,40 грн. несплачених лізингових платежів, 981,62 грн. пені та 159868,80 грн. штрафу. Однак, вищевказаний документ не має преюдиційного значення для вирішення господарської справи, в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може бути беззаперечними доказом існування у відповідача перед позивачем заборгованості у зазначеному розмірі.

Стосовно позовної вимоги про стягнення штрафу (10% від несплаченої вартості предмету лізингу), суд апеляційної скарги приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається із складеного в якості додатку №3 до експертного висновку розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ" за договором № КL 070317р. (том 3, а.с. 49), станом на 31.12.2008 розмір цієї заборгованості з урахуванням попередніх переплат відповідача складав 117863,82 грн., в той час як розмір лізингового платежу за попередній період - грудень 2008, згідно вказаного додатку №3 до експертного висновку визначено у розмірі 128503,97 грн., в тому числі 104639,59 грн. внеску за майно та 23864,38 грн. винагороди лізингодавця.

Як вбачається із листа Товариства з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК ЛІЗИНГ" від 21.01.2009 №52/01 про розірвання договору, в якості підстави для розірвання договору № КL 070317р. вказано порушення відповідачем пунктів 3.1, 3.2 цього договору, а саме прострочення оплати лізингових платежів 30.11.2008 та 30.12.2008, внаслідок чого станом на 20.01.2009 виникла заборгованість в сумі 182 624,52 грн.

Однак, зміст зазначеного листа щодо наявності факту прострочення відповідачем оплати лізингового платежу більше одного місяця спростовується висновком судово-економічної експертизи №4026/12-45 від 05.11.2012, згідно якого у відповідача станом на 28.01.2009 виникла заборгованість у розмірі 117863,82 грн., що менше суми лізингового платежу за попередній місяць - грудень 2008, яка становила 128503,97 грн. (згідно висновку експерта).

При цьому, умовами договору № КL 070317р. передбачено право лізингодавця після розірвання договору лізингу вимагати повернути йому предмет лізингу, заплатити борги, строк оплати яких настав, а також штраф у розмірі 10 % від розміру суми несплаченої вартості предмету лізингу (пункт 11.6). Істотним порушенням договору вважається ситуація, коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється із сплатою неустойки/штрафу встановлених цим договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У розумінні викладених норм закону та положень договору №КL 070317р. необхідними умовами застосування відповідальності у вигляді штрафу є невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, в даному випадку - істотне порушення умов договору, яке полягає у простроченні більше ніж на один місяць оплати одного лізингового платежу.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що станом на дату розірвання договору та виставлення вимоги про сплату штрафу, яка була отримана відповідачем 28.01.2009, відповідач мав невиконане зобов'язання зі сплати лізингового платежу за грудень, строк виконання якого настав 30.12.2008. При цьому, вказаний лізинговий платіж був частково оплачений відповідачем, а строк прострочення оплати несплаченої частини цього лізингового платежу становив 29 календарних днів, що виключає стягнення штрафу, передбаченого пунктом 11.6 договору №КL 070317р., за істотне порушення умов договору, про яке йдеться у пункті 11.5.3 цього договору.

За таких обставин, колегія судді не погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми штрафу у розмірі 247088,31 грн., та приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу (10% від несплаченої вартості предмету лізингу), а відтак і про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Щодо заявленої вимоги позивача у частині стягнення неотриманого податкового кредиту, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення збитків в сумі 296406,83, у зв'язку із чим правомірно припинив провадження у справі у цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Лізинг" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 у справі №9/212-09/6-12 підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог про стягнення 94427,70 грн. основного боргу та 247088,31 грн. штрафу, із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, згідно із пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", за подання апеляційної скарги на рішення судів сплачується державне мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Товариством з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ" оскаржується рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення боргу по лізинговим платежам та відсоткам в сумі 94427,70 грн., а також в частині стягнення 247088,31 грн. штрафу.

Таким чином, оспорювана сума складає 341516,01 грн.

За таких обставин, судовий збір за розгляд апеляційної скарги відповідача підлягає сплаті у розмірі 3415,16 грн., тоді як ним сплачений судовий збір у розмірі 4706,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №558 від 09.01.2013 року.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1291,04 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 у справі №9/212-09/6-12 підлягає поверненню відповідачеві.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Лізинг" задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 у справі №9/212-09/6-12 скасувати у частині задоволення позовних вимог про стягнення 94 427,70 грн. основного боргу та 247088,31 грн. штрафу.

Прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Провадження у справі №9/212-09/6-12 у частині стягнення збитків 296406,83 грн. припинити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ" (07400, Київська обл., м. Бровари, пров. Оболонський, 4, код 31033785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, код 34003114) 108171,30 грн. основного боргу та 1135,94 грн. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити".

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, код 34003114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ" (07400, Київська обл., м. Бровари, пров. Оболонський, 4, код 31033785) 3415 (три тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ОПТІМА-ЛІЗИНГ" (07400, Київська обл., м. Бровари, пров. Оболонський, 4, код 31033785) із Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1291 (одна тисяча двісті дев'яносто одна) грн. 04 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

Матеріали справи №9/212-09/6-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.