Постанова

від 25.04.2013 по справі 823/723/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

25 квітня 2013 року Справа № 823/723/13-а

11 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

при секретарі судового засідання Кулику О.П.,

за участю представника позивача - Мельника А.В. - за довіреністю,

представника відповідача - Савенко Ю.Н. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Авалон 2002» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У березні 2013 року до суду звернулося приватне підприємство «Авалон 2002» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті планової виїзної документальної перевірки ДПІ у м. Черкасах від 03.08.2012 № 157/22-11/32180068 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 16.07.2012 по 27.07.2012 державними податковими ревізорами проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Авалон 2002» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складений акт від 03.08.2012 № 157/22-11/32180068, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71901 грн., в тому числі за півріччя 2010 року на сумі 19837 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 38548 грн., за 2010 рік на суму 47505 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 14216 грн., 2-3 квартали 2011 року у сумі 10180 грн. за 2-4 квартали 2011 року на суму 10180 грн.;

п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення на загальну суму 185079 грн., та завищення відємного значення з податку на додану вартість ( рядок 26 Декларації) за вересень 2010 року на загальну суму 11084 грн.

На підставі акту перевірки від 03.08.2012 № 157/22-11/32180068 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 17.08.2012 року:

- № 0003922301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 243331 грн., у тому числі за основним платежем 186111 грн., та 57220 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0003912301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 87331 грн., штрафна санкція - 15430 грн.;

Cудом встановлено, що за перевіряємий період встановлені господарські відносини між контрагентами ТОВ «Білдінг Систем Дизайн», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Вілеон», ТОВ «Промторг-1», ТОВ «Інженерно-будівельне обєднання», ТОВ «БФ «Універсал-консалт», ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Фелікс Ко», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «Блоксоюз».

Зокрема, між позивачем та ТОВ «Компанія Авертус» укладений договір поставки товару № 5 від 01.04.2011, відповідно до умов яких покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити товар, а продавець (ТОВ «Компанія Авертус») бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар.

На підтвердження виконання умов договору із ТОВ «Компанія Авертус» перевіряючим надані: акт здачі-прийняття робіт № АВ-0000359 від 09.03.2011, податкова накладна № 359 09.03.2011, рахунок-фактура № АВ-0000359 від 09.03.2011, рахунок-фактура № АВ-000284 від 12.04.2011, видаткова накладна № АВ-000284 від 12.04.2011, товарно-транспортна накладна № 76 від 12.04.2011( а.с. 74-84).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Білдінг Систем Дизайн» укладений договір поставки товару № 8 від 01.08.2011, відповідно до умов яких покупець (позивач) зобовя'зується прийняти та оплатити товар, а продавець (ТОВ «Компанія Авертус») бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар.

На підтвердження виконання умов договору із ТОВ «Білдінг Систем Дизайн» перевіряючим надані: рахунок-фактура № Б-00108001 від 01.08.2011, , видаткова накладна № № Б-00108001 від 01.08.2011, податкова накладна № Б-00108001 від 01.08.2011, товарно-транспортна накладна № 85 від 01.08.2011, рахунок-фактура № № Б-00108002 від 10.08.2011, видаткова накладна № Б-1008002 від 10.08.2011, податкова накладна № Б-1008002 від 10.08.2011, товарно - транспортна накладна № 88 від 10.08.2011, рахунок-фактура № Б-1508001 від 15.08.2011, видаткова накладна № Б-1508001 від 15.08.2011, податкова накладна № Б-1508001 від 15.08.2011, товарно - транспортна накладна № 89 від 15.08.2011 ( а.с. 85-99).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промоптторг-1» укладений договір поставки товару № 0601/10/2 від 01.05.2010, відповідно до умов яких покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити товар, а продавець (ТОВ «Промоптторг-1») бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар.

На підтвердження виконання умов договору із ТОВ «Промоптторг-1» перевіряючим надані: рахунок-фактура № ПР-1972 від 14.07.2010 , видаткова накладна № ПР-1972 від 14.07.2010, податкова накладна № 1972 від 14.07.2010, товарно-транспортна накладна № 67 від 14.07.2010, рахунок-фактура № ПР-2613 від 04.08.2010, видаткова накладна № ПР-2613 від 04.08.2010, податкова накладна № 2613 від 04.08.2010, товарно-транспортна накладна № 68 від 04.08.2010, рахунок-фактура № ПР-3560 від 03.09.2010, видаткова накладна № ПР-3560 від 03.09.2010, податкова накладна № 3560 від 03.09.2010, товарно-транспортна накладна № 69 від 08.09.2010, рахунок-фактура № ПР-3600 від 08.09.2010, видаткова накладна № ПР-3600 від 08.09.2010, податкова накладна № № ПР-3600 від 08.09.2010, рахунок-фактура № ПР-3690 від 15.09.2010, видаткова накладна № ПР-3690 від 08.09.2010, податкова накладна № 3690 від 15.09.2010, рахунок-фактура № ПР-3780 від 23.09.2010, видаткова накладна № ПР-3780 від 23.09.2010, податкова накладна № 3780 від 23.09.2010, товарно-транспортна накладна № 70 від 23.09.2010 ( а.с. 100-124).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Вілеон» укладений договір поставки товару № 15 від 01.12.2011, відповідно до умов яких покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити товар, а продавець (ТОВ «Компанія Вілеон») бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар.

На підтвердження виконання умов договору із ТОВ «Компанія Вілеон» перевіряючим надані: рахунок-фактура № ВІ-0000327 від 07.12.2011, видаткова накладна № ВІ-0000327 від 07.12.2011, податкова накладна № 327 від 07.12.2011, товарно-транспортна накладна № 112 від 07.12.2011( а.с. 139-145).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «А.НЕТ» укладений договір поставки товару № 1/2010 від 01.03.2011, відповідно до умов яких покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити товар, а продавець (ТОВ «А.НЕТ») бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар. Також між позивачем та ТОВ «А.НЕТ» укладений договір про надання послуг від 15.03.2011, відповідно до умов якого замовник (позивач) дає завдання, а виконавець (ТОВ «А.НЕТ») приймає на себе обов'язки у відповідності із завданням замовника надати останньому за плату послуги роботи по гальванічному та іншому покриттю та лазерній порізці метала.

На підтвердження виконання умов договору із ТОВ «А.НЕТ» перевіряючим надані: рахунок-фактура № НЕ-00001 від 01.03.2011, видаткова накладна № НЕ-00001 від 01.03.2011, податкова накладна № 1 від 01.03.2011, рахунок-фактура № НЕ-000004 від 15.03.2011, видаткова накладна № НЕ-000004 від 15.03.2011, податкова накладна № 4 від 15.03.2011, товарно-транспортна накладна № 74 від 15.03.2011, рахунок-фактура № НЕ-0000008 від 23.03.2011, акт здачі - прийняття робіт № НЕ-0000008 від 23.03.2011, податкова накладна № 8 від 23.03.2011, рахунок-фактура № НЕ-000017 від 31.03.2011, акт здачі - прийняття робіт № НЕ-0000017 від 31.03.2011, податкова накладна № 17 від 31.03.2011, рахунок-фактура № НЕ-000001 від 01.04.2011, видаткова накладна № 000001 від 01.04.2011, податкова накладна № 1 від 01.04.2011, товарно-транспортна накладна № 75 від 01.04.2011, рахунок-фактура № НЕ-0000003 від 04.05.2011, видаткова накладна № НЕ-0000003 від 04.05.2011, податкова накладна № 3 від 04.05.2011, рахунок-фактура № НЕ-000001 від 04.05.2011, видаткова накладна № НЕ-0000001 від 04.05.2011, податкова накладна № 1 від 04.05.2011, товарно-транспортна накладна № 77 від 04.05.2011, рахунок-фактура № НЕ-000295 від 01.07.2011, видаткова накладна № НЕ-0000001 від 01.07.2011, податкова накладна № 1 від 01.07.2011, товарно-транспортна накладна № 83 від 01.07.2011, рахунок-фактура № НЕ-000298 від 08.07.2011, видаткова накладна № НЕ-000298 від 08.07.2011, податкова накладна № 298 від 08.07.2011, товарно-транспортна накладна № 84 від 08.07.2011, рахунок-фактура № НЕ-000352 від 03.08.2011, видаткова накладна № НЕ-000352 від 03.08.2011, податкова накладна № 352 від 03.08.2011, товарно-транспортна накладна № 86 від 03.08.2011 ( а.с. 146-195).

Також на підтвердження виконання господарських операцій позивача із ТОВ «Фелікс Ко» перевіряючим надані: видаткова накладна № ФЕ-164 від 16.11.2010, податкова накладна № 164 від 16.11.2010, товарно-транспортна накладна № 72 від 16.11.2010, видаткова накладна № ФЕ- 0000289 від 01.12.2010, податкова накладна № 289 від 01.12.2010, товарно-транспортна накладна № 73 від 01.12.2010 ( а.с. 196-201).

На підтвердження виконання господарських операцій позивача із ТОВ «Асгільдія» перевіряючим надані: видаткова накладна № АС-0000110 від 23.08.2011, податкова накладна № 110 від 23.08.2011, товарно-транспортна накладна № 90 від 23.08.2011, видаткова накладна № АС-0000103 від 04.08.2011, податкова накладна № 103 від 04.08.2011, видаткова накладна № 0000421 від 04.08.2011, видаткова накладна № АС - 0000104 від 04.08.2011, податкова накладна № 102 від 04.08.2011, податкова накладна № 104 від 04.08.2011, товарно-транспортна накладна № 87 від 04.08.2011, видаткова накладна № АС - 000203 від 01.09.2011, податкова накладна № 203 від 01.09.2011, товарно-транспортна накладна № 92 від 01.09.2011 ( а.с.205-214) .

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Блоксоюз» укладений договір поставки товару № 10 від 01.08.2011, відповідно до умов яких покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити товар, а продавець (ТОВ «Блоксоюз») бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар.

На підтвердження виконання умов договору із ТОВ «Блоксоюз» перевіряючим надані: рахунок - фактура № БЛ- 0000267 від 07.09.2011, видаткова накладна № БЛ-0000105 від 25.08.2011, податкова накладна № 105 від 25.08.2011, товарно-транспортна накладна № 91 від 25.08.2011, видаткова накладна № БЛ-0000267 від 07.09.2011, податкова накладна № 267 від 07.09.2011, товарно-транспортна накладна № 93 від 07.09.2011( а.с. 215 - 224).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал - Консалт» укладений договір про надання юридичних послуг від 06.04.2010, відповідно до умов яких замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал - Консалт») бере на себе зобов'язаня надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим договором. На підтвердження виконання умов договору із ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал - Консалт» перевіряючим надані: рахунок - фактура № 1076 від 07.04.2010, акт здачі-прийняття робіт від 07.04.2010, податкова накладна № 1076 від 07.04.2010, рахунок - фактура № 1236 від 29.04.2010, акт здачі-прийняття робіт № 1236 від 29.04.2010, податкова накладна № 1236 від 29.04.2010, рахунок - фактура № 1352 від 11.05.2010, акт здачі-прийняття робіт № 1352 від 11.05.2010, податкова накладна № 1352 від 11.05.2010, рахунок - фактура № 1412 від 20.05.2010, акт здачі-прийняття робіт № 1412 від 20.05.2010, податкова накладна № 1412 від 20.05.2010, ( а.с. 125-138).

На підтвердження оплати вищезазначених господарських операцій із контрагентами надані банківські виписки ( а.с. 225-239).

Зокрема, в акті перевірки зауважено, що податкові накладні складені з порушенням вимог порядку заповнення податкової накладної, а саме не у повному обсязі зазначено опис (номенклатуру) товарів/послуг та їх кількість та обсяг, та зроблений висновок, що відповідно до ст. 198 п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушеннями вимог.

Перевіряючими зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення з вищезазначеними контрагентами позивача на підставі актів перевірки податкових органів щодо кожного з контрагентів. Порушень податкового законодавства щодо позивача перевіряючими не виявлено.

На підставі чого відповідачем зроблений висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 на загальну суму 185079 грн. та заниження податку на прибуток за даний період на суму 71901 грн.

Суд зауважує, що згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первинні бухгалтерські документи: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки банку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Варто зазначити, що позивач - ПП «Авалон 2002» на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних, було зареєстровано платником податку на додану вартість, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з?ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з?ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з?ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», як зазначалася вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із ТОВ «Білдінг Систем Дизайн», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Вілеон», ТОВ «Промоптторг-1», ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання», ТОВ «БФ «Універсал-консалт», ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Фелікс Ко», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «Блоксоюз» відповідають вимогам статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач не мав права виключати з податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, які за власним суб'єктивним переконанням відповідача виписані не уповноваженими особами.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено, що перевіряючими встановлені порушення вимог пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинним документами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 17 серпня 2012 року № 0003912301 та № 0003922301.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року № 0003912301 та № 0003922301, прийняті ДПІ у м. Черкасах необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Авалон 2002» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 17 серпня 2012 року № 0003912301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 17 серпня 2012 року № 0003922301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Авалон 2002» (ідентифікаційний код 32180068) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст підписаний та виготовлений 29 квітня 2013 року