Ухвала

від 27.01.2015 по справі 823/723/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/52751/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області (далі - ДПІ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Авалон 2002» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0003912301 та № 0003922301 від 17.08.2012 року.

На обґрунтування позову зазначило, що господарські відносини із контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними при виконанні правочинів, які були виконані належним чином та у повному обсязі.

Доказів визнання правочинів недійсними чи нікчемними ДПІ не надано.

25 квітня 2013 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0003912301 та № 0003922301 від 17.08.2012 року скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що до додані Підприємством до матеріалів справи первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, у повному обсязі підтверджують виконання та використання отриманих робіт у господарській діяльності Підприємства.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 16.07.2012 року до 27.07.2012 року ДПІ здійснила документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2009 року до 31.03.2012 року, за наслідками якої 3.08.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством були порушені вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , внаслідок чого Підприємством був занижений податок на прибуток у розмірі 71 901,00 грн.; а також порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено завищення у розмірі 18 5079,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 26 Декларації) у розмірі 11 084,00 грн.

Висновки ДПІ щодо допущення Підприємством порушень вимог податкового законодавства ґрунтуються на аналізі взаємовідносин Підприємства з контрагентами: ТОВ «Білдінг Систем Дизайн», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Вілеон», ТОВ «Промоптторг-1», ТОВ «Інженерно-Будівельне об'єднання», ТОВ БФ «Універсал-консалт», ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Феліс Ко», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «Блоксоюз».

17 серпня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0003912301 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 87 321,00 грн., у тому числі 71 901,00 грн. за основним платежем та 15 430,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0003922301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 243 331,00 грн., у тому числі 186 111,00 грн. - основного платежу, 57 220,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 1.01.2011 року) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством та його контрагентами: ТОВ «Білдінг Систем Дизайн», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Промоптторг-1», ТОВ «Вілеон», ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Інженерно-Будівельне об'єднання», ТОВ «Феліс Ко», ТОВ «Асгільдія» були укладені договори поставки товару, між Підприємством та ТОВ БФ «Універсал-консалт» був укладений договір надання юридичних послуг, між Підприємством та ТОВ «А.НЕТ» був укладений договір про надання послуг (робіт по гальванічному та іншому покриттю та лазерній порізці метала).

На підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань Підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного товару, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки, що підтверджуються фактичне перерахування коштів з банківських рахунків Підприємства на поточні рахунки контрагентів.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання ДПІ на висновки актів податкових органів відносно контрагентів Підприємства, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, Підприємство не несе відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, при здійсненні господарських взаємовідносин між Підприємством та його контрагентами, підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, також були платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Посилання ДПІ на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року та акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 19 квітня 2012 року також обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо здійснення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон», результати якої оформлено актом від 19 квітня 2012 року, визнані протиправними, а вирок відносно засновника ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року з направленням справи на додаткове розслідування.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.