Ухвала

від 16.07.2013 по справі 823/723/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/723/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Авалон 2002» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року позов «Авалон 2002» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволений повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкасах Черкаської області від 17 серпня 2012 року №0003912301, №0003922301.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що господарські відносини між ПП «Авалон 2002» та його контрагентами (ТОВ «Білдінг Систем Дизайн», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Вілеон», ТОВ «Промоптторг-1», ТОВ «Інженерно-Будівельне об'єднання», ТОВ БФ «Універсал-консалт», ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Феліс Ко», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «Блоксоюз») фактично не відбувались, оскільки за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Повноваження суду апеляційної інстанції з перегляду судових рішень встановлені ст.195 КАС України, відповідно до якої перегляд оскаржуваного рішення здійснюється в межах апеляційної скарги, за винятком встановлення апеляційним судом порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 16 липня 2012 року по 27 липня 2012 року ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Авалон 2002» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 03 серпня 2012 року №157/22-11/32180068, в якому встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 71901 грн., в тому числі за півріччя 2010 року на суму 19837 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 38548 грн., за 2010 рік на суму 47505 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 14216 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 10180 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 10180 грн.; а також порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення на загальну суму 185079 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 26 Декларації) за вересень 2010 року на загальну суму 11084 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача щодо допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства грунтуються на аналізі взаємовідносин ТОВ «Авалон 2002» з його контрагентами: ТОВ «Білдінг Систем Дизайн», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Вілеон», ТОВ «Промоптторг-1», ТОВ «Інженерно-Будівельне об'єднання», ТОВ БФ «Універсал-консалт», ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Феліс Ко», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «Блоксоюз».

На підставі акту перевірки №157/22-11/32180068 від 03 серпня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року №0003912301, згідно якого за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 87321,00 грн., у тому числі 71901,00 грн. за основним платежем та 15430,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0003922301, згідно якого за порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 243331,00 грн., у тому числі 186111,00 грн. за основним платежем та 57220,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується виконання та використання виконаних робіт у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так, згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Авалон 2002» та його контрагентами: ТОВ «Білдінг Систем Дизайн», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Промоптторг-1», ТОВ «Вілеон», ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Інженерно-Будівельне об'єднання», ТОВ «Феліс Ко», ТОВ «Асгільдія» були укладені договори поставки товару, між позивачем та ТОВ БФ «Універсал-консалт» був укладений договір надання юридичних послуг, між позивачем та ТОВ «А.НЕТ» був укладений договір про надання послуг (робіт по гальванічному та іншому покриттю та лазерній порізці метала),

На підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань позивачем, основним видом діяльності якого є виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного товару, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськи виписки, що підтверджуються фактичне перерахування коштів з банківських рахунків позивача на поточні рахунки контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на актах податкових органів щодо контрагентів позивача: ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 27 липня 2011 року №1723/23-04/37270433 про результати невиїзної позапланової перевірки TOB «Компанія Авертус» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень-травень 2011 року; ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС від 03 листопада 2011 року №7350/23-2/34624774 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Білдінг Систем Дизайн» щодо документального підтвердження податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року; Миргородської ОДПІ Полтавської області ДПС від 08 лютого 2012 року №174/23-410/36589133/23 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Промоптторг-1» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період з липня 2009 року по січень 2011 року; ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 19 квітня 2012 року №917/22-9/37770914 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Вілеон»; Миргородської ОДПІ Полтавської області ДПС від 14 березня 2012 року №257/23-410/35332508 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Інженерно-Будівельне об'єднання» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період з червня 2008 року по жовтень 2010 року; Миргородської ОДПІ Полтавської області ДПС від 08 лютого 2012 року №172/23-410/36590962/21 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB БФ «Універсал-консалт»; ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 16 грудня 2011 року №2563/23-08/32621457 та від 27 лютого 2012 року №221/23-08/32621457 відносно TOB «А.НЕТ»; ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС від 27 травня 2011 року №4001/23-5-37208889 відносно ТОВ «Феліс Ко»; ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 13 червня 2012 року №576/2240/37617576 відносно TOB «Асгільдія»; а також на даних, отриманих внаслідок оперативно-розшукових заходів, вчинених відносно посадових осіб ТОВ «Блоксоюз».

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на висновки актів податкових органів відносно контрагентів позивача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не несе відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій та мати наслідки для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Посилання відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року та акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 19 квітня 2012 року також обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 вересня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та набрала законної сили, дії ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон», результати якої оформлено актом від 19 квітня 2012 року, визнано протиправними, а вирок відносно засновника ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» скасовано ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 15 серпня 2012 року з направленням справи на додаткове розслідування.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності контрагентів позивача.

Укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами договори виконані сторонами, є дійсними, відсутні рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, у відповідності до положень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (наданих послуг) та проведення оплати за них, використання придбаного товару (наданих послуг) у господарській діяльності позивача, позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження реальності виконання господарських операцій з контрагентами, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2012 року №0003912301 та №0003922301, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 липня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.