Рішення
від 22.04.2013 по справі 2-3717/12
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3717/12

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Мельника А.В.,

при секретарі - Борисенко А. В.,

Нєстєровій О.В., Хлуд А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСФЕРА-КАРАВАН» про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив стягнути з відповідача 97716 гривень 93 копійки.

В обґрунтування вимог зазначав, що 13 листопада 2009 року, між позивачем та відповідачем, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: арочного складу (літ.Б), загальною площею - 523,60кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий запис № 3241.

Загальна сума, укладеного договору, складала - 189 714.00 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень.

Відповідно до п.2.1 укладеного договору, відповідач зобов'язувався сплатити позивачу 50% від загальної суми договору на момент його підписання, а решту суми до 31 грудня 2009 року.

Однак, свої зобов'язання, щодо сплати коштів за продане майно, відповідач виконав лише в частині первісного платежу, сплативши позивачу кошти в розмірі 50% від загальної суми договору, а решта суми, відповідачем не сплачена і по сьогоднішній день.

Враховуючи вище наведене, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з відповідним позовом.

Як вбачається з п.4.2, укладеного договору, сторони підтвердили, що даний договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, та їм зрозумілі наслідки його укладення, викладені в п. 4.1 укладеного договору.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Ч. 4 даної статті регламентує, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом.

Згідно ст. 208 ЦК України до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі належить правочин між фізичною та юридичною особою.

Ст. 509 ЦК України регламентує, що зобов'язанням є право -відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст. 510 ЦК України).

Ст. 526 ЦК України регламентовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст. 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 625 ЦК України регламентує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи положення даної статті, відповідач повинен сплатити на користь позивача суму в розмірі : 2859, 93 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень дев'яносто три копійки), виходячи з наступного розрахунку: 94857 х3%/365 днів х 1005 днів = 2859,93 грн.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини з приводу договору купівлі-продажу то на ці правовідносини розповсюджуються правила глави 54 ЦК України .

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 10000 гривень у відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України, в судове засідання не з'явився та від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, а представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача в заочному порядку, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 листопада 2009 року, між позивачем та відповідачем, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: арочного складу (літ.Б), загальною площею - 523,60 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий запис № 3241.

Загальна сума, укладеного договору, складала - 189 714.00 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень.

Відповідно до п.2.1 укладеного договору, відповідач зобов'язувався сплатити пощзивачсу 50% від загальної суми договору на момент його підписання, а решту суми до 31 грудня 2009 року.

Однак, свої зобов'язання, щодо сплати коштів за продане майно, відповідач виконав лише в частині первісного платежу, сплативши позивачу кошти в розмірі 50% від загальної суми договору, а решта суми, відповідачем не сплачена.