Рішення

від 03.04.2013 по справі 2-1377/11

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1377/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кириченко П.Л.

при секретарі Осадченко С.В.

з участю позивачки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, Калаглійської сільської Ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи, яки не заявляють самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий фазан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віклен»

про встановлення факту прийняття спадщини,

про визнання рішень сільської Ради та свідоцтва про право власності недійсними та їх скасування, про визнання права власності

про зобов’язання вчинити певні дії суд, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2011р. з вказаним позовом до Овідіопольського районного суду звернулася ОСОБА_1. У процесі розгляду справи вона уточнила свої позовні вимоги і у остаточній редакції вимоги свого позову обґрунтувала тим, що вона народилася 22.08.1977р. у родині ОСОБА_3 та ОСОБА_8 де крім неї були донька ОСОБА_6, син ОСОБА_9 і донька матері від першого шлюбу ОСОБА_7. Батьки у шлюбі між собою не перебували, але вони всі 6 осіб мешкали у будинку розташованому в с. Калаглія вул. Калініна 33 ( раніше Калініна 29) Овідіопольського району Одеської області і вели спільне господарство. Станом на 15.04.1991р. вказана садиба відносилася до колгоспного двору, вони були його членами і всі вони, як члени колгоспного двору, були власниками його майна у рівних частках. Після введення в дію 15.04.1991р. Закону України «Про власність» інститут колгоспного двору був скасований, але право спільної сумісної власності в рівних частках на майно колгоспного двору кожного його члена залишилося, а тому вона вважає що їй належить 1\6 частина майна колишнього двору і зокрема будинку з господарчими спорудами розташованого по вказаній адресі. Крім того позивачка вказала, що після смерті 08.06.2001р. її батька відкрилася спадщина у вигляді: 1\6 частини спірного будинку з господарчими спорудами (як одного з 6-ти членів колгоспного двору); 36000,00 карбованців на ощадної книжці ПАТ «Ощадбанку»; майнового паю розмірі 32513,36 гривень та земельної ділянки площею 5,09 га. За заповітом укладеним батьком 23.06.1995р., спадкоємцями є вона, брат ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_6. Але в зв’язку з тим, що ОСОБА_6 до нотаріальної контори у 6-місячний строк не зверталася і спадщину фактично не приймала, то вона вважає, що спадщину прийняли вона та її брат ОСОБА_5 так як на день смерті батька вони обидва мешкали у спірному будинку, а тому фактично вступили у спадщину. Згодом вона дізналася, що Калаглійською сільською Радою були прийняті рішення на підставі яких право власності на будинок с господарськими спорудами отримала лише її мати, а вона, та інші члени колишнього колгоспного двору, штучно були позбавлені права власності на спірну садибу. За таких обставин, вона просить суд встановити факт прийняття спадщини після смерті її батька, визнати за нею право власності на 1\6 частин спірного будинку як за членом колишнього колгоспного двору, 1\12 частину як прийняту у спадщину після смерті батька, і по 1\2 частини іншого майна, що залишилося після його смерті.

Позивачка та її представник позовні вимоги підтримали і наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник позов не визнали та пояснили , що вона на законних підставах отримала право власності на спірний будинок:

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав та просить відмовити у нього задоволенні .

Відповідача ОСОБА_6 позов не визнала та пояснить відмовити у його задоволені .

Відповідач ОСОБА_7 до суду повторно не з’явилася , хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи.

Калаглійська сільська Рада просила суд розглянути справу за відсутністю представника сільської ради, а рішення прийняти відповідно до закону.

Треті особи ТОВ «Золотий Фазан» та ТОВ «Віклен» не заперечували проти наявності у їх оренді майнового паю та землі, які належали покійному ОСОБА_10, і так як ця справа не стосуться їх прав то просили суд розглянути справу у відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.ст.3, 15 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних свобод і інтересів що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових відносин. Згідно ст.15 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання незаконним рішення органу влади або місцевого самоврядування, припинення правовідношення, відновлення становища , що існувало до порушення, зміни правовідношення тощо. Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. При цьому кожна із сторін повинна довести ті обставини на які вона посилається і має право розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

З довідки Калаглійської сільської Ради №13 від 28.01.2013р. (а.с. ) вбачається, що відповідно до даних по господарської книги №4 за 1991-1995р. спірна садиба по вул. Калініна 33 с.Калаглія Овідіопольського району Одеської області відносилося до типу колгоспного двору і станом на 15.04.1991р. у ньому мешкали та вели спільне господарство ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_13, а загалом 6 осіб.

Пунктом 3 Постанови Верховної Ради УРСР «Про введення в дію закону Української РСР «Про власність» №885-ХІІ від 26.03.1991р. встановлено, що до правовідносин які виникли до введення в дію закону «Про власність» слід керуватися законодавством діючим до введення в дію вказаного закону. Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22. 12. 1995р. В«Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власностіВ» роз’яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" поширюються на ті правовідносини щодо спільної сумісної власності, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 р.). Таким чином суд погоджується з доводами позивачки про те, що спір, щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991р. повинен вирішуватися з урахуванням ст.ст. 13, 112, 120, 121, 123, 124, 126 ЦК України (в редакції 1963р.), тобто з урахуванням того, що всі члени колгоспного двору є власниками майна колишнього колгоспного двору і всі вони мають рівні частки.

З огляду на вказані норми права і дійсні обставини справи суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 є власницею 1\6 частини майна колишнього колгоспного двору і зокрема спірного будинку з господарським спорудами, а тому це право підлягає визнанню. Вказане право власності виникло в неї за фактом народження в сім’ї, члени якої були членами колгоспного двору. З урахуванням цього, суд доходить до висновку, що прийняттям Калаглійською сільською Радою оскаржених рішень, а саме: рішення №2 ІІІ сесії І скликання Калаглійської сільради від 01.10.2001р. «Про видачу свідоцтва на право особистої власності на дім та господарські споруди ОСОБА_3»; та рішення №1711-ІІІ ХХХ сесії ІІІ скликання Калаглійської сільради від 22.04.2010р. «Про оформлення права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно» були штучно порушені майнові права не тільки ОСОБА_1 але і інших членів колишнього колгоспного двору, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 тощо. Наявність свідоцтва про право власності на спірний будинок тільки у відповідачки ОСОБА_14 також порушує майнові права інших співвласників майна колишнього двору.

Згідно ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування повинні діяти у межах, поряду та у спосіб передбачений законами та Конституцією України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності підлягає захисту, а рішення органів місцевого самоврядування, що суперечать Конституції та законам України підлягають скасуванню у судовому порядку. Згідно ст.57 Закону України «Про власність» (стосовно рішення №2 сільради від 01.10.2001р), ст. 393 ЦК України (в ред. 2003р. стосовно рішення №1711-ІІІ від 22.04.2010р.), правовий акт органу влади чи місцевого самоврядування, яким порушені права власності підлягає визнанню незаконним та скасуванню. На вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу влади чи місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється (п.4 ст. 268 ЦК України). Власник, чиї майнові права порушені чи можуть бути порушені, має є право на захист свого права власності від будь-яких обмежень та перешкод (ст.ст.368, 391 ЦК України).

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень та свідоцтва про право власності на спірний будинок видане ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

08.06.2001р. помер батько позивачки ОСОБА_10, який 23.06.1995р. склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно він заповідав своїм дітям: ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Після його смерті залишилося майно у вигляді 1\6 частини спірного будинку; грошових заощаджень в розмірі 36000,00 карбованців; майнового паю розмірі 32513,36 гривень та земельної ділянки площею 5,09 га. З наданих сторонами документів (заповіту, довідок сільської Ради, спадкової справи) вбачаться що з числа спадкоємців за заповітом фактично спадщину прийняли позивачка ОСОБА_1 та відповідач по справі ОСОБА_15, які на день смерті батька мешкали у спірної домобудівні. ОСОБА_6 у передбачений 6-місячний строк до нотаріальної контори не зверталася, у будинку не мешкала, а тому не може вважатися такою, що виконала вимоги ст. 549 ЦК України (в ред.1963р.) щодо фактичного прийняття спадщини. За таких обставин суд доходить до висновку що фактично спадщину прийняли позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5. кожний по 1\2 його частки.

З довідки наданою ТОВ «Віклен» вбачається, що розмір майнового паю померлого складає 21510,84 грн, а тому суд рахує, що позивачка успадкувала 1\2 частину від цієї реально існуючої суми, тобто 10755,42 гривні..

Позивачка просить зобов’язати відповідачів не чинити перешкоди будь яким способом в користуванні спірних житловим будинком і іншим майном колишнього колгоспного двору, але ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як вони є не конкретними, та такими, які відповідно до ст. 15, 16 ЦПК України не підлягають судовому захисту, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При прийнятті судового рішення судом були враховані цивільне законодавство, а саме , п. 3 Постанови Верховної Ради УРСР «Про введення в дію закону Української РСР «Про власність» №885-ХІІ від 26.03.1991р.; ст. ст. 13, 112, 120, 123, 124, 126, 549 ЦК України (в ред.1963р.) діючих до прийняття Закону №3718-Х11 від 16.12.1993р.; ст.17, п.2 ст. 48, ст. 57 Закону України В«Про власністьВ» , ст.ст.15,16, 268, 368, 391, 393, 1268 ЦК України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду № 20 від 22.12.1995р. В«Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власностіВ» , п.10 ст.59 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» ,

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,88 209, 212,214, ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, Калаглійської сільської Ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи, яки не заявляють самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий фазан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віклен» про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання рішень сільської Ради та свідоцтва про право власності недійсними та їх скасування, про визнання права власності , про зобов’язання вчинити певні дії суд задовольнити частково.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини що залишилося після смерті 08.06.2001р. її батька ОСОБА_16 у вигляді 1\12 частини будинку с господарськими спорудами розташованого за адресою 67815 Одеська обл. Овідіопольський р-н с. Калаглія вул. Калініна 33; 1\2 частини грошового вкладу в розмірі 18000,00 карбованців, 1\2 частини майнового паю в розмірі 10755,42 гривень; 1\2 земельної частки (паю) в розмірі 2,545 га.

Визнати незаконними та скасувати рішення №2 від 01.10.2001 року ІІІ сесії І скликання Калаглійської сільради «Про видачу свідоцтва на право особистої власності на дім та господарські споруди ОСОБА_3»;

Визнати незаконними та скасувати рішення №1711-ІІІ від 22.04.2010 року ХХХ сесії ІІІ скликання Калаглійської сільради «Про оформлення права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно»;

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно виданого 11.06.2010р. на ім’я ОСОБА_3 на підставі рішення №1711-ІІІ ХХХ сесії ІІІ скликання Калаглійської сільради від 22.04.2010р.;

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за законом на:

- ? частину будинку с господарськими спорудами та будівлями , розташованого за адресою: Одеська обл. Овідіопольський р-н с. Калаглія вул. Калініна 33, який складається з житлового будинку А; а, а(1), а(2), А(1), а(3), загальною площею 205,7 кв.м, житлова площа 75,3 кв.м ; сараю «Б» загальною площею 20.0 кв.м; навісу «В» загальною площею 36,3 кв.м; літньої кухні «Г» загальною площею 28,9 кв.м; навісу «Д» загальною площею 23,3 кв.м; сараю «Е» загальною площею 14,5 кв.м; гаражу «Ж» загальною площею 25,9 кв.м; сараю «З» загальною площею 7,0 кв.м.; сараю «И» загальною площею 7,0 кв.м.; убиральні «К» загальною площею 1,1 кв.м; сараю «Л-2» загальною площею 5,7 кв.м; літньої кухні «М» загальною площею 42,1 кв.м; прибудови «м» загальною площею 15.9 кв.м; споруд №1-7, І, розташований на земельній ділянці площею 0,18 га , яка знаходиться у фактичному користуванні.

- ? частину грошового вкладу в розмірі 18000,00 карбованців, що знаходяться згідно ощадної книжки у Овідіопольської філії №5990 ПАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку за №06885;

- ? частину майнового паю в розмірі 10755,42 гривень, який згідно свідоцтва на право на майновий пай серії ОД-18 №00000052 виданого 25.03.1997р. КСП «Іскра», знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Віклен» (код ЄДРПОУ №25035904);

- ? частину земельного паю в розмірі 2,545 га землі, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД18 №025617 виданого 25 липня 1996р. належала померлому ОСОБА_10 та яка у теперішній час знаходиться у оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий фазан» (код ЄДРПОУ №25035844).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги до Овідіопольського райсуду Одеської області протягом 10 днів з оголошення рішення.

Суддя:

ОСОБА_17