Постанова

від 24.04.2013 по справі 2а-1342/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року місто Київ № 2а-1342/10/1070

13.36

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Дубовик В.В., відповідача: - Щербак Є.А., Гук Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Агротрейд» простягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Агротрейд» та Приватного підприємства «Діоніс» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду (суддя Старова Н.Е.) від 08.09.2009 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Старова Н.Е.) від 24.10.2011 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо ПП «Діоніс» - закрито, щодо решти позовних вимог, провадження у справі було зупинено.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 року адміністративну справу № 2а-1342/10/1070 прийнято до провадження та зобов'язано сторони негайно повідомити суд про результати розгляду Вищим адміністративним судом України справи № К9991/24840/11.

Від позивача 22.03.2013 року до суду надійшло письмове клопотання (вхідний № 3909) про поновлення провадження у справі, з якого встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 року по справі № К9991/24840/11 (№ 2а-6278/10/1070) касаційну скаргу ТОВ «Алькор-Агротрейд» - залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі № 2а-6278/10/1070 - без змін.

Таким чином, обставини, які зумовили зупинення провадження у справі відпали, провадження в адміністративній справі поновлено ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року та призначено до судового розгляду.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача та представники відповідача. Під час судового розгляду справи у зв'язку з заявленим позивачем клопотання відбулася заміна позивача - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на належного позивача - Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби у зв'язку з проведеною реорганізацією державних податкових інспекцій.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача суму 94 204, 50 гривень, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України, посилаючись на нікчемність правочинів, укладених з Приватним підприємством «Діоніс».

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

06.05.2009 року Білоцерківською ОДПІ Київської області було проведено перевірку відповідача, за результатами якої складений Акт від 06.06.2009 року № 1395/23-2/34688199/92 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Агротрейд» код ЄДРПОУ 34688199, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.12.2008 року».

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 3.1 статті 3, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 45 794, 00 гривень, у тому числі за 1 квартал 2007 року в сумі 1447, 00 гривень, 2 квартал 2007 року в сумі 1447, 00 гривень, 3 квартал 2007 року в сумі 1447, 00 гривень, 4 квартал 2007 року в сумі 9063, 00 гривень, 1 квартал 2008 року в сумі 15764, 00 гривень, 2 квартал 2008 року в сумі 12794, 00 гривень, 3 квартал 2008 року в сумі 1495, 00 гривень, 4 квартал 2008 року в сумі 2052, 00 гривень;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 6.1 статті 6, пункту 10.1 статті10 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 27 380, 00 гривень, в тому числі: грудень 2008 року на суму 27 380, 00 гривень;

- підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 666, 75 гривень;

- порушення статті 9 Закону України від 22.12.1994 року № 321/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів» та підпункту 19.2.б пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягало у включенні невірної суми до відомостей за формою № 1 ДФ за 2007-2008 роки, про утриманий податок з виплаченого доходу працівникам, які були зареєстровані як суб`єкти господарювання.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі Акта перевірки від 06.06.2009 року № 1395/23-2/34688199/92, Білоцерківською ОДПІ Київської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 1641/0000980232/0, яке було предметом розгляду адміністративної справи № 2а-6278/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Агротрейд» до Білоцерківської ОДПІ Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 1641/0000980232/0. За результатами розгляду адміністративної справи № 2а-6278/10/1070, Київським окружним адміністративним судом винесено постанову від 17.01.2011 року, якою у задоволенні позову відмовлено. Вказана постанова від 17.01.2011 року у справі № 2а-6278/10/1070 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 року по справі № К9991/24840/11 (№ 2а-6248/10/1070) касаційну скаргу ТОВ «Алькор-Агротрейд» - залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі № 2а-6278/10/1070 - без змін.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт відсутності реальності поставок між відповідачем та його контрагентом встановлений у справі № 2а-6278/10/1070, водночас суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним якщо він порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Предметом адміністративного позову Білоцерківської ОДПІ до ТОВ «Алькор-Агротрейд» є санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, які не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, в даному випадку - ПП «Діоніс». За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, у відповідності з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України, а отже такі санкції повинні застосовуватись з врахуванням вимог статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки адміністративний позов податковим органом був поданий 07.09.2009 року, а спірні правочини між ТОВ «Алькор-Агротрейд та ПП «Діоніс» мали місце у грудні 2007 року та січні 2008 року, у задоволені позовних вимог щодо застосування наслідків, які передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Відповідач надав суду обґрунтовані пояснення, які спростовують твердження позивача.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши подані відповідачем додаткові матеріали, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Агротрейд» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 квітня 2013 р.