Рішення

від 11.04.2013 по справі 6/68-1070

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2013 р.Справа № 6/68-1070 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" вул. Горького, 127, м. Київ, 03150

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька лізингова компанія" вул. Текстильна, 28 Ч, м. Тернопіль, 46000

про звернення стягнення на майно.

За участю представників сторін:

Позивача - Липська Н.В., Куліковська-Бойчук Т.Б.,

Відповідача - Криницький О.М.,

Прокурор - не з'явився

Суть справи:

ПАТ "Укрексімбанк" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Галицька лізингова компанія" про звернення стягнення на нерухоме майно в сумах 4 498 850,07 дол. США та 28 289 587,52 грн. А саме:

1. За кредитним договором №151408К19 від 09 вересня 2008 року

- 3 282 221,85 доларів США по основному боргу за кредитом;

- 457 608,05 доларів США суми відсотків за користування кредитом;

- 18 291 840 грн. заборгованості по основному боргу за кредитом;

- 4 099 025,88 грн. суми відсотків за користування кредитом;

- 162 502,67 грн. простроченої комісії за управління кредитом;

- 4 398 686,24 грн. пені за прострочення сплати основного боргу;

- 16 805,48 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом;

- 796 898,80 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

2. За кредитним договором №6606К41 від 28 липня 2006 року

- 694 900 доларів США по основному боргу за кредитом;

- 64 120,17 доларів США суми відсотків за користування кредитом

- 4 678,78 грн. простроченої комісії за управління кредитом;

- 467 106,06 грн. пені за прострочення сплати основного боргу;

- 476,46 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом;

- 51 567,15 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Крім іншого, позивач просив суд:

- встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшого продажу в розмірі - 60 117 020 грн., визначеному на підставі Звіту про оцінку майна від 05.05.2011р., проведеного суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Актив плюс";

- визначити, що способом реалізації іпотечного майна є реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах (аукціонах);

- в рішенні зазначити про пріоритет позивача на предмет іпотеки.

Відповідач, наявність заборгованості не заперечив, однак вказав на невірне визначення її розміру, зокрема щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, інших платежів, а також невідповідність визначеної позивачем початкової ціни предмета іпотеки в розмірі - 60 117 020 грн. його реальній вартості.

У зв'язку з цим, ухвалами від 30 вересня 2010 року, 10 травня 2011 року, 15 лютого 2012 року та 06 грудня 2012 року, за клопотанням відповідача, судом було призначено експертні дослідження, а провадження у справі зупинялось.

Після усунення обставин, що були підставами для зупинення, ухвалами від 19 квітня 2011 року, 24 січня 2012 року, 28 листопада 2012 року, 19 березня 2013 року провадження у справі поновлювалось.

Розгляд справи, призначений вперше на 15 липня 2010 року неодноразово відкладався.

В порядку ст. 69 ГПК України, термін розгляду справи було продовжено.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, встановлений законодавцем строк вирішення спору, з врахуванням його продовження, закінчився.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною Законом N 475/97-ВР від 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Згідно п. 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (див. ухвалу у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" (від 5 квітня 2001 року, N 41413/98).

Враховуючи розмір та зміст позовних вимог, неодноразові клопотання позивача про збільшення та уточнення позовних вимог, заяви відповідача про необхідність відкладення розгляду справи та проведення судових експертиз, беручи до уваги відсутність заперечень з боку сторін щодо тривалого розгляду, суд зауважує, що "розумним" для розгляду даної справи є саме строк, який забезпечить як повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи, так і реалізацію процесуальних прав сторін по справі.

Відповідно до ст. 29 ГПК України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" 28 квітня 2011 року прокурор Тернопільської області повідомив про його вступ у справу.

Однак, в засідання прокурор не з'являвся, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. При даних обставинах, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

В розпочатому судовому засіданні учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,29,81-1 ГПК України.

Судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер 9QA608291316D14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

- 09 вересня 2008 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька лізингова компанія" укладено генеральну угоду №151408N2, метою якої сторонами визначено засади співпраці банку та позичальника щодо довгострокової програми по розвитку, фінансуванню інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності товариства.

Згідно з додатком №1 до генеральної угоди №151408N2 від 09 вересня 2008 року, в її рамках діють кредитні договори №6606К41 від 28 липня 2006 року та №151408К19 від 09 вересня 2008 року.

Зокрема, 28 липня 2006 року між сторонами укладено договір №6606К41 про надання кредиту на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, оплатності та цільового характеру використання.

В договорі сторонами було погоджено помісячний графік повернення кредитних коштів та визначено кінцевий термін погашення кредиту до 27 липня 2011 року.

У статті 3 договору №6606К41 сторони домовились про обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом та комісійні за управління кредитом. У разі порушення строків сплати передбачених договором платежів, ТОВ "Галицька лізингова компанія" зобов'язувалось сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, відповідно до п.3.2.4 договору №6606К41, і з подальшими змінами, у період з 28 липня 2006 року по 30 листопада 2009 року відсоткова ставка за користування кредитом була визначена у розмірі 11,5%. З 01 грудня 2009 року по 31 січня 2010 року відсоткова ставка становила 8,5%, а з 01 лютого 2010 року відсоткова ставка була зменшена до 0,1%.

В свою чергу, комісію за управління кредитом сторонами погоджено у п. 3.2.5 договору в розмірі 0,01%.

Відповідно до п.6.2 договору №6606К41 у разі, якщо виникла та триває подія невиконання позичальником зобов'язання, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та сплати інших платежів по договору.

Згідно з останнім підписаним сторонами графіком погашення кредиту від 30 жовтня 2009 року, з травня по листопад 2009 року обов'язок по сплаті кредитних коштів у позичальника не виникав. Натомість, зобов'язання ТОВ "Галицька лізингова компанія" по сплаті процентів за користування кредитом та комісійних за управління кредитом у вказаний період не зупинялось.

09 вересня 2008 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Галицька лізингова компанія" укладено кредитний договір №151408К19, за змістом якого, банк зобов'язувався відкрити позичальнику невідновлювану кредитну лінію лімітом 7000000 доларів США, з яких 3282211,85 доларів США та 18291840 гривень на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру кредит, а позичальник, серед іншого, брав на себе зобов'язання повертати кредит в порядку визначеному графіком, починаючи з вересня 2008 року, з остаточним терміном погашення до 01 вересня 2015 року, а також сплачувати відсотки за користування кредитом виданим у доларах в розмірі 16%, виданим у гривнях - 23% річних, та 0,035 % комісійних за управління кредитом.

В подальшому, з врахуванням додаткових угод, внесених змін та доповнень, відсоткова ставка за користування кредитом виданим у доларах в період з 01 січня 2009 року до 30 листопада 2009 року була зменшена до 12%, з 01 грудня 2009 по 31 січня 2010 року до 8,5%, і з 01 лютого по 31 травня 2010 року становила 0,1%. А ставка за користування кредитом виданим у гривнях з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року становила 20%, з 01 грудня 2009 року по 31 січня 2010 року - 14,5%, та з 01 лютого по 31 травня 2010 року встановлена у розмірі 0,1%.

За порушення строків внесення зазначених платежів, пунктами 7.2 договорів №6606К41 та №151408К19, передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, згідно з статтями першими кредитних договорів, у відповідності до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Національного банку України №255 від 18 червня 2003 року, сторони обумовили, що для нарахування процентів за користування кредитом та пені використовується поняття банківський рік, умовна кількість днів якого становить 360 днів.

В забезпечення виконання позичальниками зобов'язань по генеральній угоді та кредитних договорах, між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Галицька лізингова компанія" було укладено нотаріально посвідчений Іпотечний договір №151409Z56 від 11 листопада 2008 року , предметом якого є наступне заставне майно:

- земельна ділянка площею 1,6402 га, кадастровий номер 6110100000040050025 (з розташованою на ній нежитловою будівлею), що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна 28 - Леся Курбаса, 5;

- нежитлова будівля, будівля ринку продуктових та промислових товарів, що знаходиться за адресою: місто Тернопіль, вул. Леся Курбаса, 5ч;

- земельні ділянки загальною площею 0,5798 га, що знаходяться за адресою:

м. Тернопіль, вулиці Текстильна, 28 - Леся Курбаса, 5

№Кадастровий номерПлоща, гаДані Державних актів на право власності на земельну ділянку з/п Серія №Дата видачіЗареєстровано за № 1 6110100000040050026 0,1191ЯЕ 302793 22.08.2008 020866100020 2 6110100000040050027 0,2600ЯЕ 302795 22.08.2008 020866100021 3 6110100000040050028 0,1492ЯЕ 302792 22.08.2008 020866100022 4 6110100000040050029 0,0515ЯЕ 302794 22.08.2008 020866100023 Звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з умовами п.5.2 договору, здійснюється за рішенням суду.

Термін дії договору іпотеки сторонами встановлено до повного виконання зобов'язань по кредитних договорах.

На підставі генеральної угоди №151408N2 від 09 вересня 2008 року, укладених в її рамках кредитних договорів №6606К41 від 28 липня 2006 року та №151408К19 від 09 вересня 2008 року (з врахуванням додаткових угод, внесених змін та доповнень) по меморіальних ордерах (копії наявні у матеріалах справи) відповідач отримав кредит.

А саме: за договором №6606К41 в сумі: - 989000 доларів США; за договором №151408К19 в сумі: - 3282221,85 доларів США та 18291840 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди від позичальника не надходило. Від одержання кредиту останній не відмовлявся.

У період з липня 2007 року по квітень 2009 року, за договором №6606К41 позичальник повернув банку 294100 доларів США кредитних коштів відповідно до погодженого графіка, 270569,85 доларів США відсотків та 18892,20 грн. комісії.

Решту зобов'язань по поверненню (989000-294100) 694900 доларів США кредиту, нарахованих за період з липня 2006 року по квітень 2011 року відсотків за користування кредитом в сумі (334690,02-270569,85)64120,17 доларів США та (23570,98-18892,20) 4678,78 грн. комісійних, нарахованих з липня 2006 року по листопад 2009 року відповідач не виконав.

По договору №151408К19 в рахунок погашення основного зобов'язання ТОВ "Галицька лізингова компанія" жодних платежів не проводило.

Заборгованість відповідача згідно представленого розрахунка від 04 травня 2011 року за доларовим кредитом становить 3 282 221,85 доларів США основного зобов'язання.

За період з вересня 2008 року по травень 2011 року відповідачу нараховано 566872,94 долари США відсотків за користування кредитом, з яких сплачено позичальником лише 109264,89 доларів США. Від так, заборгованість відповідача за вказаним платежем становить (566872,94-109264,89) 457 608 доларів США

Частково була здійснена оплата комісійних в сумі 25608,56 грн. тобто із нарахованих за період з 01 жовтня 2008 року по 01 листопада 2009 року 89629,96 грн. комісійних, заборгованість відповідача становить (89629,96-250608,56) 64021,40 грн.

Щодо гривневого кредиту за договором №151408К19, то заборгованість відповідача становить: 18291840грн. основного зобов'язання.

За період з жовтня 2008 року по травень 2011 року кредитором нараховано 4 299 072,24 грн. відсотків, сплачено позичальником 200 046,36 грн., борг складає (4 299 072,24-200 046,36) 4099025,88 грн.

Комісійні, обраховані з 01 вересня 2008 року по 30 листопада 2009 року становлять 133598,55 грн., сплачено 35117,28 грн. Заборгованість комісійних за управління кредитом визначено у розмірі (133598,55-35117,28) 98481,27 грн.

Направлені на адресу відповідача, в порядку ст.ст.12,33,35 Закону України "Про іпотеку", повідомлення про порушення зобов'язань від 26 січня 2010 року №№92-01,158-04/517 з вимогами про дострокове виконання зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишені ТОВ "Галицька лізингова компанія" без відповіді та задоволення.

Порушення товариством обов'язку по поверненню позичених коштів, проведення оплати користування кредитом, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Заперечень щодо розміру заборгованості, інших обставин, що спростовують правомірність вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"відповідачем не зазначено.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Поданими доказами, незапереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України на позичальника покладено обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення заборгованості за кредитним договором №151408К19 від 09 вересня 2008 року в сумі:

- 3 282 221,85 доларів США по основному боргу за кредитом;

- 457 608,05 доларів США суми відсотків за користування кредитом;

- 18 291 840 грн. заборгованості по основному боргу за кредитом;

- 4 099 025,88 грн. суми відсотків за користування кредитом;

- 162 502,67 грн. простроченої комісії за управління кредитом;

та за кредитним договором №6606К41 від 28 липня 2006 року

- 694 900 доларів США по основному боргу за кредитом;

- 64 120,17 доларів США суми відсотків за користування кредитом

- 4 678,78 грн. простроченої комісії за управління кредитом;

підлягають задоволенню як обґрунтовані і неоспорені відповідачем.

Правильність нарахування банком сум комісії та відсотків було предметом експертного дослідження. Висновком судової експертизи №704 від 11 листопада 2011 року наявність визначеної банком заборгованості по комісії, відсотках та основному зобов'язанню підтверджено повністю.

Враховуючи умови договорів щодо одержання і повернення кредиту в іноземній валюті та сплату відсотків, наявність у позивача необхідних ліцензій, положення ст. 192 ЦК України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", правові позиції, викладені в листах Верховного Суду України від 07 жовтня 2010 року про узагальнення практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин, постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", визначення заборгованості в іноземній валюті у позові та судовому рішенні відповідає вимогам ст. 533 ЦК України.

Як зазначалось вище, у п.7.2 договорів, сторони забезпечили своєчасне внесення передбачених договором платежів необхідністю сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку, відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч.1 ст. 551 ЦК України).

У відповідності до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В силу ч.1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Враховуючи положення договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Національного банку України №255 від 18 червня 2003 року, суму заборгованості та період виникнення зобов'язань, інші обставини справи, нарахування пені за договором №151408К19 від 09 вересня 2008 року, в сумах

- 4 398 686,24 грн. пені за прострочення сплати основного боргу;

- 16 805,48 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом;

- 796 898,80 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Та за договором №6606К41 від 28 липня 2006 року в сумах

- 467 106,06 грн. пені за прострочення сплати основного боргу;

- 476,46 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом;

- 51 567,15 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, є правомірним.

Суд також приймає до уваги відсутність заперечень з боку відповідача та в сукупності з іншими доказами, розрахунки здійснені експертом при виготовленні висновку №704 від 11 листопада 2011 року, згідно з якими, розбіжностей між належною до сплати та заявленою до стягнення сумою пені, експертом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 575 ЦК України, окремим видом застав є іпотека, правила якої встановлюються законом.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про іпотеку" №50/220 від 05.06.03р, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Внаслідок порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, згідно з приписами ст.33 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, у т.ч. на підставі рішення суду.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотеко держателя (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як зазначалось вище, вимогу банку погасити борг позичальник (іпотекодавець) не виконав.

Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, приписи перелічених норм, а також ст.ст. 572, 574, 589, 590, 592 ЦК України, ст. ст. 345,346 ГК України, Законів України "Про банки та банківську діяльність", "Про заставу", "Про іпотеку", вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

При постановленні рішення, суд також приймає до уваги приписи ст.ст. 38,39 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, у т.ч.: опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на положення ст.ст. 38,39 Закону України "Про іпотеку", п. 5.6 договору іпотеки №151409Z56 від 11 листопада 2008 року, та відповідне клопотання іпотекодержателя, заставне майно підлягає продажу на прилюдних торгах.

Відповідно до наданих позивачем доказів, зокрема Витягу з Державного реєстру іпотек, банк має пріоритет щодо задоволення заявлених вимог з вартості предмета іпотеки.

Зважаючи на заперечення відповідача щодо визначеної позивачем вартості заставного майна, за його клопотанням, в межах провадження господарської справи, було проведено експертне дослідження.

Так, експертним висновком №1200 від 12 жовтня 2012 року та звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 11 лютого 2013 року визначено, що ринкова вартість заставного майна становить 61992556,74 грн.

А саме:

- земельна ділянка площею 1,6402 га, кадастровий номер 6110100000040050025 (з розташованою на ній нежитловою будівлею), що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна 28 - Леся Курбаса, 5, вартістю 2 737 001,74 грн.

- нежитлова будівля, будівля ринку продуктових та промислових товарів, що знаходиться за адресою: місто Тернопіль, вул. Леся Курбаса, 5ч, вартістю 57 715 200 грн. (у т.ч. ПДВ);

- земельні ділянки загальною площею 0,5798 га, що знаходяться за адресою:

м. Тернопіль, вулиці Текстильна, 28 - Леся Курбаса, 5

№Кадастровий номерПлоща, гаДані Державних актів на право власності на земельну ділянкуВартість, грн. з/п Серія №Дата видачіЗареєстровано за № 1 6110100000040050026 0,1191ЯЕ 302793 22.08.2008 020866100020 316413 2 6110100000040050027 0,2600ЯЕ 302795 22.08.2008 020866100021 690742 3 6110100000040050028 0,1492ЯЕ 302792 22.08.2008 020866100022 396380 4 6110100000040050029 0,0515ЯЕ 302794 22.08.2008 020866100023 136820 З огляду на вищенаведене, а також приписи ст.ст. 32,33,34,41,42,43 ГПК України, ст.ст.38,39 Закону України "Про іпотеку", ст. 591 ЦК України, листа Верховного Суду України від 07.10.2010р. "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)", зазначені суми слід визначити як початкову ціну предмета застави для його продажу з прилюдних торгів.

Визначена експертами вартість заставного майна є меншою, а ніж сума невиконаних відповідачем зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення в сумі 4 498 850,07 доларів США (що станом на 11 квітня 2013 року еквівалентно 35 945 812,06 грн.) та в сумі 28 289 587,52 грн. з яких:

За кредитним договором №151408К19 від 09 вересня 2008 року

- 3 282 221,85 доларів США по основному боргу за кредитом (що станом на 11 квітня 2013 року становить 26 224 952,58 грн.);

- 457 608,05 доларів США суми відсотків за користування кредитом (що станом на 11 квітня 2013 року становить 3 656 288,32 грн.);

- 18 291 840 грн. заборгованості по основному боргу за кредитом;

- 4 099 025,88 грн. суми відсотків за користування кредитом;

- 162 502,67 грн. простроченої комісії за управління кредитом;

- 4 398 686,24 грн. пені за прострочення сплати основного боргу;

- 16 805,48 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом;

- 796 898,80 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

2. За кредитним договором №6606К41 від 28 липня 2006 року

- 694 900 доларів США по основному боргу за кредитом (що станом на 11 квітня 2013 року становить 5 552 251 грн.);

- 64 120,17 доларів США суми відсотків за користування кредитом (що станом на 11 квітня 2013 року становить 512320,16 грн.);

- 4 678,78 грн. простроченої комісії за управління кредитом;

- 467 106,06 грн. пені за прострочення сплати основного боргу;

- 476,46 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом;

- 51 567,15 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом,

в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька лізингова компанія" (вул. Н. Яремчука, 3, м. Тернопіль, код 33198652) перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України (вул. Горького, 127, м. Київ, код 00032112) на предмет іпотеки за Іпотечним договором №151409Z56 від 11 листопада 2008 року.

А саме на:

- земельну ділянку площею 1,6402 га, кадастровий номер 6110100000040050025 (з розташованою на ній нежитловою будівлею), що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна 28 - Леся Курбаса, 5, початкова ціна предмета застави для його продажу з прилюдних торгів - 2 737 001,74 грн.

- нежитлова будівля, будівля ринку продуктових та промислових товарів, що знаходиться за адресою: місто Тернопіль, вул. Леся Курбаса, 5ч, початкова ціна предмета застави для його продажу з прилюдних торгів 48 096 000 грн. (без ПДВ), 57 715 200 грн. (з врахуванням ПДВ);

- земельні ділянки загальною площею 0,5798 га, що знаходяться за адресою:

м. Тернопіль, вулиці Текстильна, 28 - Леся Курбаса, 5 початкова ціна предмета застави для його продажу з прилюдних торгів 1 540 355 грн., у т.ч.:

№Кадастровий номерПлоща, гаДані Державних актів на право власності на земельну ділянкуВартість, грн. з/п Серія №Дата видачіЗареєстровано за № 1 6110100000040050026 0,1191ЯЕ 302793 22.08.2008 020866100020 316413 2 6110100000040050027 0,2600ЯЕ 302795 22.08.2008 020866100021 690742 3 6110100000040050028 0,1492ЯЕ 302792 22.08.2008 020866100022 396380 4 6110100000040050029 0,0515ЯЕ 302794 22.08.2008 020866100023 136820 шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законами України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька лізингова компанія" (вул. Н. Яремчука, 3, м. Тернопіль, код 33198652) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України (вул. Горького, 127, м. Київ, код 00032112) 25500 грн. та 3222 доларів США (що станом на 11 квітня 2013 року еквівалентно 25743,78 грн.) сплаченого державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 26 квітня 2013 року.

Суддя І.П. Шумський