Ухвала

від 17.04.2013 по справі 2а-2405/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 квітня 2013 року м. Київ В/800/1654/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Степашка О.І. Суддів: Голубєвої Г.К. Лосєва А.М. Маринчак Н.Є. Федорова М.О.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2013 року у справі № 2а-2405/11/2670 (К/9991/21016/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) за позовом Закритого акціонерного товариства «Рено Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкової вимоги та зобов'язання видати свідоцтво про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2013 року у названій справі.

Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме - пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 03.10.2012 року № К-2901/09, від 01.04.2010 року № К-599/08, в яких, на його думку, згадані норми права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень ст.237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту рішень Вищого адміністративного суду України, наведених заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у них розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.

Приписи ст.237 КАС України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права рішень Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Крім того, як вбачається зі змісту заяви Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби та приєднаних до неї додатків, вказаною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2010 року справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на наявність факту неповноти встановлення обставин справи, а відтак, вона не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права. Вказане не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Степашко О.І. Судді Голубєва Г.К. Лосєв А.М. Маринчак Н.Є. Федоров М.О.