Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-19885/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К-41320/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

та заяву Прокуратури Донецької області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року

у справі № 2а-19855/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області,

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001192302/0/29288 від 22 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Краматорську Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Прокуратура Донецької області в заяві про приєднання до касаційної скарги підтримує її вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга та заява Прокуратури Донецької області про приєднання до касаційної скарги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1519/23-2-00191187 від 09 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192302/0/29288 від 22 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 824 814,00 грн. (5 412 407,00 грн. - основний платіж, 5 412 407,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 1.20.5-1, 1.20.9 пункту 1.20, пунктів 1.26, 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку із заниженням справедливої ринкової ціни (ціни собівартості) при здійсненні реалізації чавуну пов'язаній особі, що призвело до заниження обсягів доходів від продажу товарів за 2008 рік.

Задовольняючи позов повністю, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку чавуну, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дано оцінки наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну. Зокрема, податковим органом не враховано економічну ситуацію у світі та в Україні в цей період.

Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Поряд з цим, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР, встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Проте, під час вирішення даного спору судами в порушення вказаних норм процесуального права не досліджувались та не з'ясувались, які саме фактори вплинули на ціноутворення під час продажу позивачем чавуну Корпорації «Індустріальний союз Донбасу», а також рівень цін на вказаний товар, що існував на ринку металогосподарчих товарів в охоплений перевіркою період.

Крім того, відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

З аналізу положення вказаної норми вбачається, що необхідна інформація щодо рівня звичайних цін повинна надаватись уповноваженим державним органом.

Таким чином, в даному випадку з метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі, судам слід було витребувати у податкового органу на обґрунтування його правової позиції інформацію щодо рівня звичайних цін на чавун в 2008 році, надану уповноваженим державним органом.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області та заяву Прокуратури Донецької області про приєднання до касаційної скарги задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.