Ухвала

від 29.04.2013 по справі 901/1443/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ УХВАЛА   29.04.2013Справа № 901/1443/13 За позовом  Заступника прокурора м. Керчі в інтересах держави в особі Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. севастополі № 126 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріве" про стягнення 22449,00 грн. Суддя  І.А.Іщенко Представники: Від сторін – не викликались. Суть спору:  Заступник прокурора м. Керчі в інтересах держави в особі Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. севастополі № 126 звернувся  до господарського суду автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріве" та просить суд:стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 22449,00 грн. В пункті 3 прохальної частини позовної заяви прокурор просить суд в цілях забезпечення позову  накласти арешт на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріве» № 26003616076000, МФО 351005 в АТ «УкрСиббанк» та №26001013002794, МФО 320627 в АТ «Сбербанк «Росії». Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного висновку. Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Тобто, вирішення питання щодо доцільності вжиття заходів до забезпечення позову можливе саме у випадку існування припущень щодо того, що у майбутньому можуть                    виникнути обставини, які значно ускладнять, або навіть унеможливлять його виконання, а також припущення щодо того, що відповідач або інші особи можуть своїми діями привести до таких незворотних наслідків Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням             співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти              певні дії. Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог,                          передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних  обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити             оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення               позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом             позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання           судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних     законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового                  характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми,                   цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може                        зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного                   зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення                       відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Слід зазначити, що заходи із забезпечення позову є заходами превентивного характеру, тобто вони застосовуються лише у випадку існування загрози, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Прокурор всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду необхідних і достатніх доказів, з яких можна зробити  достатньо обґрунтоване припущення,  що відповідач має намір вчинити дії щодо свого майна, та грошових коштів, а також  не представив суду обґрунтованих доказів того, що не вживання заходів забезпечення позову може  ускладнити виконання рішення.    Таким чином, ненадання суду необхідних доказів, з якими закон пов'язує                                необхідність вжиття заходів до забезпечення позову є підставою для залишення заяви без              задоволення. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011, статтею 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено                  можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають. З огляду на викладене, керуючись статтям 66, 67, 86, Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: Заяву  Заступника прокурора м. Керчі про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без  задоволення. Суддя                                                                                                                          І.А. Іщенко