Постанова

від 23.04.2013 по справі 5017/3812/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 5017/3812/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А. Воронюка О.Л.

При секретарі : Гавричкові С.В.

За участю представників сторін:

Від Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - Бутрик А.О.; довіреність №575/9/10-019 від 01.02.2013р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Импорт" - Кутуза В.В.; довіреність б/н від 26.10.2012р.

Інші представники сторін у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області

від 22.01.2013р.

справа №5017/3812/2012

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Импорт",

до боржника Приватного підприємства „Вінер-Київ"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 грудня 2012 р . за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імпорт» (далі - ТОВ «Буд-Імпорт») було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Вінер-Київ» (в подальшому - ПП «Вінер-Київ») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом - Закон про банкрутство, у редакції Закону до набуття чинності Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) у зв'язку з неможливістю боржника погасити кредиторську заборгованість в сумі 705 105,76 грн. та відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Одеської області від 22.01.2013 р. (суддя Лепеха Г.А.) ПП «Вінер-Київ» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - ТОВ «Буд-Імпорт», якого зобов'язано повідомити усіх відомих кредиторів та здійснити заходи, передбачені ст. 52 Закону про банкрутство.

23.01.2013 р. Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби України (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) звернулась до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 3998,04 грн. заборгованості по податку на прибуток.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом усіх обставин справи, оскільки господарським судом не було вжито заходів щодо сприяння проведення податкової перевірки згідно діючого законодавства, а також на порушення порядку, передбаченого ст.ст. 105, 110 ЦК України, ч. 3 ст. 60 ГК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, припинено юридичну особу - ПП «Вінер-Київ» тощо.

Між тим зазначене підприємство з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не виключено, що надає можливість здійснення апеляційного перегляду згаданої постанови місцевого господарського суду.

Відзиву на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Импорт", дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, але не з тих підстав, що в ній викладені.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставин, викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, ТОВ «Буд-Імпорт» посилається на заборгованість, визнану боржником, та відсутність ПП «Вінер-Київ» за місцезнаходженням згідно з актом огляду місцезнаходження за юридичною адресою, складеним представниками кредитора.

Виносячи оскаржену постанову про визнання ПП «Вінер-Київ» банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що банкрут за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції безпідставними з огляду на таке.

Частиною другою статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

При цьому, докази відсутності боржника за його місцезнаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2012 р. у справі № 5009/2384/12.

Натомість матеріали справи, саме на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, доказів про відсутність ПП «Вінер-Київ» за місцезнаходженням не містять. Витяг з Єдиного державного реєстру станом на 15.01.2013 р. наданий вже після порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім цього, Закон про банкрутство не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за процедурою банкрутства відсутнього боржника, грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Між тим, надані ініціюючим кредитором у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника документи не є виконавчими в розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, що відповідно до норм Закону про банкрутство є необхідною умовою для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2013 р. у справі № 22б/5014/2344/2012, від 26.02.2013 р. у справі № 46/177-б, від 28.02.2013 р. у справі № 5006/27/12б/2012.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак оскаржувана постанова не відповідає вищенаведеному.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Одеської області про визнання ПП «Вінер-Київ» банкрутом підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби України задовольнити, а постанову господарського суду Одеської області від 22.01.2013 р. по справі № 5017/3812/2012 - скасувати.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк