Постанова

від 23.04.2013 по справі 5017/3812/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 5017/3812/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А. Воронюка О.Л.

При секретарі : Гавричкові С.В.

За участю представників сторін:

Від Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - Бутрик А.О.; довіреність №575/9/10-019 від 01.02.2013р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Импорт" - Кутуза В.В.; довіреність б/н від 26.10.2012р.

Інші представники сторін у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 26.02.2013р.

справа №5017/3812/2012

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Импорт",

до боржника Приватного підприємства „Вінер-Київ"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 грудня 2012 р . за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імпорт» (далі - ТОВ «Буд-Імпорт») було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Вінер-Київ» (в подальшому - ПП «Вінер-Київ») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом - Закон про банкрутство, у редакції Закону до набуття чинності Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) у зв'язку з неможливістю боржника погасити кредиторську заборгованість в сумі 705 105,76 грн. та відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Одеської області від 22.01.2013 р. (суддя Лепеха Г.А.) ПП «Вінер-Київ» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - ТОВ «Буд-Імпорт», якого зобов'язано повідомити усіх відомих кредиторів та здійснити заходи, передбачені ст. 52 Закону про банкрутство.

23.01.2013 р. Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби України (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) звернулась до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 3998,04 грн. заборгованості по податку на прибуток.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ "Преміум Південь" вирішено припинити; вимоги кредиторів визнані погашеними та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Преміум Південь" припинено.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом усіх обставин справи, .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, але не з тих підстав, що в ній викладені.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході виявлення майна, зареєстрованого за ПП «Вінер-Київ», були відправлені запити до Одеського МБТІ та РОН, УДАІ ГУМВС України в Одеській області, банку, що обслуговує боржника.

Виносячи оскаржену ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно отриманих відповідей та звіту ліквідатора нерухомого майна та транспортних засобів за банкрутом не зареєстровано, грошові кошти на рахунку боржника відсутні.

Частиною другою статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за процедурою банкрутства відсутнього боржника, грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Між тим, надані ініціюючим кредитором у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника документи не є виконавчими в розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, що відповідно до норм Закону про банкрутство є необхідною умовою для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2013 р. у справі № 22б/5014/2344/2012, від 26.02.2013 р. у справі № 46/177-б, від 28.02.2013 р. у справі № 5006/27/12б/2012.

Також, відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Натомість матеріали справи, саме на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, доказів про відсутність ПП «Вінер-Київ» за місцезнаходженням не містять. Витяг з Єдиного державного реєстру станом на 15.01.2013 р. наданий вже після порушення провадження у справі про банкрутство.

Правова оцінка безпідставності порушення справи про банкрутство ПП»Вінер-Київ» була викладена і у постанові Одеського апеляційного господарського суду по цій справі 23.04.2013р.,якою була скасована постанова господарського суду Одеської області від 22.01.2013 р.

Крім цього,судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів з огляду на наступне.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

У зв'язку з відсутністю боржника у ліквідатора немає будь-яких документів стосовно його діяльності, тому ліквідатор здійснює їх розшук для з'ясування активу і пасиву боржника шляхом направлення відповідних запитів до явних та потенційних кредиторів боржника, а також до відповідних державних органів.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна в порядку ст. 17 Закону про банкрутство тощо). Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Між тим, ліквідатором не надано доказів в підтвердження направлення відповідних запитів до відповідних державних органів задля належного виконання ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

Матеріали справи також не містять довідки банку,який обслуговує боржника, про залишок на рахунку ПП «Вінер-Київ» грошових коштів.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Водночас, згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 41 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служб, Пенсійного фонду України про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. по справі № 5017/3812/2012 - скасувати.

Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватного підприємства „Вінер-Київ" (65031, Одеська обл., м.Одеса, Малиновський район, Новомосковська дорога , буд.1/3, ідентифікаційний код 35930323), проведену відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. по справі № 5017/3812/2012.

Копію постанови направити Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців м.Одеси для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису згідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Справу направити до господарського суду Одеської області для розгляду.

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк