Ухвала

від 16.04.2013 по справі 802/500/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/500/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П., Смілянця Е.С.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

представники відповідача - Драпак Ю.П., Дороніної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного закладу "Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області" до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року Державний заклад "Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, яким на позивача накладено штраф в розмірі 2 500,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року з підстав її невідповідності вимогам матеріального та процесуального права.

В судове засідання з"явились представники відповідача, які вимоги апеляційної скарги підтримали та просили колегію суддів їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином.

Відповідно до ч.8 ст. 177 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції за періоди 2009-2011 років та січень-липень 2012 року, за результатами якої був складений акт, яким встановлено, що санітарно епідеміологічною станцією надавались послуги по видачі двох рівнозначних висновків експертизи на один проект будівництва (реконструкції) з одночасним справлянням плати згідно пунктів 240 та 244 Прейскуранту, що є порушенням п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання платних послуг з підготовки та видачі дозволів, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, шляхом встановлення таких цін надання послуг, які неможливо було б встановити за умови умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

На підставі акту перевірки, адміністративною колегією Вінницького обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №114-рш від 30.11.2012 року, яким позивача визнано таким, що у перевіряємий період займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання платних послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, а саме: платні послуги з підготовки та видачі дозволів, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи з часткою, що перевищує 35% в територіальних межах м. Вінниці; визнано що дії позивача щодо видачі двох рівнозначних висновків експертизи на один проект будівництва (реконструкції) з одночасним справлянням плати згідно п.240 та 244 Прейскуранту є порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання платних послуг з підготовки та видачі дозволів висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, шляхом встановлення таких цін, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції їх на цьому ринку; та накладено штраф у розмірі 2 500,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправним, прийняте відповідачем рішення №114-рш від 30.11.2012 року, звернувся до суду з позовом про його скасування.

В свою чергу, суд першої інстанції, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Зокрема, в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення, та не вбачає в діях державного закладу «Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору з наступних підстав.

Встановлено, що за період 2009-2011 років та січень-липень 2012 року державним закладом «Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області», на підставі договорів з юридичними та фізичними особами, надавались послуги щодо санітарно-епідеміологічної оцінки проектів будівництва, розширення, реконструкції або модернізації об'єктів та комплексного вивчення документів та підготовки проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Відповідач, вбачає у вказаних діях позивача порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», що проявляється у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання платних послуг з підготовки та видачі дозволів, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, шляхом встановлення таких цін надання послуг, які неможливо було б встановити за умови умов існування значної конкуренції на цьому ринку

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні врегульовані Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 12 Закону, державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Пунктом 2.2 наказу Міністерства охорони здоров"я № 247 від 09.10.2000 «Про затвердження Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи в редакції наказу МОЗ від 14.03.2006 року № 120 основними завданнями експертизи є:

- обґрунтування необхідності застосування вимог санітарного законодавства до конкретного об'єкта експертизи;

- організація обстеження, дослідження об'єктів експертизи та встановлення відповідності їх вимогам санітарного законодавства України. У разі відсутності санітарних норм - наукове обґрунтування відповідних вимог стосовно об'єктів експертизи - визначення показників безпеки та умов безпечного використання з установленням гігієнічних та епідеміологічних регламентів реалізації, функціонування, транспортування, утилізації чи інших аналогічних дій стосовно об'єкта експертизи, застосування відповідних показників та їх граничнодопустимих рівнів, умісту, концентрацій тощо;

- оцінка ефективності, обґрунтованості, достатності заходів щодо охорони здоров'я населення;

- оцінка можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи визначення потенційного ризику для здоров'я населення;

- підготовка об'єктивних, обґрунтованих висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну оцінку документів, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи у двох примірниках

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 р. № 1544 «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату», зазначені у переліку роботи і послуги виконуються і надаються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами. При цьому, посилання відповідача на порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суперечать вказаній Постанові.

За результатом апеляційного розгляду справи , колегія суддів не вбачає у діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 року затверджені тарифи на роботи та послуги, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно епідеміологічної служби, відповідно до п. 244 якого надаються послуги за комплексне вивчення документів та підготовку проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи та відповідно до п. 240 якого надаються послуги за санітарно-епідеміологічну оцінку проектів будівництва, розширення, реконструкції або модернізації об'єктів.

Згідно з ст. 35 Закону, кошти до спеціального фонду державного бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, відраховує за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню. Оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи ст. 35 Закону та пунктів 240, 244 Тарифу (прейскуранту) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 1351, оплата експертизи щодо вивчення та оцінки проектної документації, так і підготовки висновків здійснюється фізичною або юридичною особою окремо.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції в повній мірі обгрунтував та вірно прийшов до висновку, що відповідач, як суб"єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятого рішення про накладення на позивача штрафу.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, дав правову оцінку доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Згідно ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін, оскільки, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 квітня 2013 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Полотнянко Ю.П.

Смілянець Е. С.