Ухвала

від 23.07.2013 по справі 802/500/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року м. Київ К/800/26101/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є.(доповідач), Горбатюка С.А., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі №802/500/13-а за позовом Державного закладу "Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області" до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року ДЗ "Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області" звернувся до суду з позовом до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення від 30.11.2012 №114-рш, яким на позивача накладено штраф в розмірі 2 500,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказів голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.08.2012 №28, від 17.09.2012 №35 та плану проведення перевірки від 15.08.2012 на підставі ст.ст. 7, 12, 17, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», п.п. 3, 4, 5, 6 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001, комісією проведено планову виїзну перевірку Державного закладу «Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області» щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції за періоди 2009-2011 років та січень-липень 2012 року.

Дана перевірка проводилась в період з 16 серпня по 28 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 28.09.2012 №05/25, який підписано керівником об'єкта перевірки з запереченнями, наданими у листі від 15.10.2012 №2852.

На підставі висновків зазначено акта та згідно з розпорядженням від 26.10.2012 №90-рк про початок розгляду справи №05-26.20.2/88-12 відносно ДЗ «Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області» за ознаками порушення, передбаченого п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання платних послуг з підготовки та видачі дозволів, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, шляхом встановлення таких цін надання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку, адміністративною колегією Вінницького обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №114-рш від 30.11.2012, яким визнано, що позивач у перевіряємий період займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання платних послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, а саме: платні послуги з підготовки та видачі дозволів, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи з часткою, що перевищує 35% в територіальних межах м. Вінниці; визнано дії позивача щодо видачі двох рівнозначних висновків експертизи на один проект будівництва (реконструкції) з одночасним справлянням плати згідно п.240 та 244 Прейскуранту порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання платних послуг з підготовки та видачі дозволів висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, шляхом встановлення таких цін, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції їх на цьому ринку; та накладено штраф у розмірі 2 500,00 грн.

Відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні врегульовані Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Відповідно до ст. 1 цього Закону державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.

Відповідно до ст. 10 Закону державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення; встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів; оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.

Стаття 11 Закону визначає об'єкти, які підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі, якими є:

проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку;

інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством;

схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

проектна документація на відведення земельних ділянок, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти будівництва, розширення, реконструкції об'єктів будь-якого призначення, за винятком тих, для затвердження проектів будівництва яких висновок державної експертизи не є обов'язковим;

проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров'я та середовища життєдіяльності людини;

продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей;

документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо;

діючі об'єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.

Відповідно до ст. 12 Закону державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Як зазначено в п.2.2 наказу МОЗ від 09.10.2000 №247 «Про затвердження Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи» в редакції наказу МОЗ від 14.03.2006 №120 основними завданнями експертизи є:

обґрунтування необхідності застосування вимог санітарного законодавства до конкретного об'єкта експертизи;

організація обстеження, дослідження об'єктів експертизи та встановлення відповідності їх вимогам санітарного законодавства України. У разі відсутності санітарних норм - наукове обґрунтування відповідних вимог стосовно об'єктів експертизи - визначення показників безпеки та умов безпечного використання з установленням гігієнічних та епідеміологічних регламентів реалізації, функціонування, транспортування, утилізації чи інших аналогічних дій стосовно об'єкта експертизи, застосування відповідних показників та їх граничнодопустимих рівнів, умісту, концентрацій тощо;

оцінка ефективності, обґрунтованості, достатності заходів щодо охорони здоров'я населення;

оцінка можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи визначення потенційного ризику для здоров'я населення;

підготовка об'єктивних, обґрунтованих висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи:

звернення заявника до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;

проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;

підготовка проекту висновку;

затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

Заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну оцінку документів, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи у двох примірниках

Відповідно до п. «Примітка» Постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 №1544 «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату» зазначені у переліку роботи і послуги виконуються і надаються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Також сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Враховуючи визначений положеннями вищенаведених норм Цивільного кодексу України принцип свободи договору, умови договорів про надання платних робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, якими передбачено розмір оплати робіт та погоджено строки виконання таких робіт не суперечать вимогам чинного законодавства та не можуть свідчити про зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1351 затверджені тарифи на роботи та послуги, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно епідеміологічної служби, відповідно до п. 244 якого надаються послуги за комплексне вивчення документів та підготовку проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи та відповідно до п. 240 надаються послуги за санітарно-епідеміологічну оцінку проектів будівництва, розширення, реконструкції або модернізації об'єктів.

Згідно ст. 35 Закону кошти до спеціального фонду державного бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, відраховує за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню. Оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи норми ст. 35 Закону та пунктів 240, 244 Тарифу (прейскуранту) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №1351, оплата експертизи щодо вивчення та оцінки проектної документації, так і підготовки висновків здійснюється фізичною або юридичною особою окремо.

Враховуючи вищенаведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в діях Державного закладу «Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція Вінницької області» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого рішення про накладення на позивача штрафу.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: