Постанова

від 25.04.2013 по справі 826/3158/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2013 року 10:37 № 826/3158/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Манічев В.П. (довіреність від 10.04.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

від третьої особи-1 - не з'явився

від третьої особи-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Літерал Ді-Ейч» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС третя особі-1Товариство з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс» третя особа-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП - Технології Плюс» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 № 0026141520 та № 0026181520,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Літерал Ді-Ейч» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання недійсними взаємопов'язаних між собою податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 р.:

- № 0026181520, відповідно до якого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на 13 187 грн. (звітний період - серпень 2011 р., декларація від 16.09.2011 р.).

- № 0026141520, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 17 924 грн. за основним платежем та на 4 481 грн.

Позивач зазначає, що спірні рішення складені за результатами камеральної перевірки, яка проведена 28.11.2012 р. за деклараціями, поданими за липень та серпень 2011 року, поданими 22.08.2011 р. та 16.09.2011 р. відповідно. Позивач вважає, що перевірка проведена поза межами строку, встановленого п. 200.10 ПК України, тобто протиправно.

Окрім того, як зазначає позивач, камеральна перевірка передбачає виявлення арифметичних або методологічних помилок шляхом перевірки поданої податкової звітності. Дослідження інших носіїв податкової інформації, як-то актів про неможливість звірок, первинних документів під час таких перевірок не передбачено та є предметом документальних перевірок. У той же час, в даному випадку, як зазначає позивач, фактично проведено документальну перевірку без повідомлення позивача та з порушенням порядку її проведення, передбаченого положеннями статей 78, 79 ПК України, що, крім іншого, позбавило позивача права на надання пояснень та їх документального підтвердження.

При цьому, як зазначає позивач, висновки камеральних перевірок ґрунтуються на висновках актів Броварської ОДПІ про неможливість проведення зустрічних звірок по контрагентам позивача та нікчемність правочинів, в яких (актах), у свою чергу, йдеться про неможливість звірки внаслідок відсутності контрагентів за місцезнаходженням та ненаданням документів, що, однак, як вважає позивач, само по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій.

При цьому, як також зазначає позивач, на податкові органи не покладено функції з контролю за дотриманням цивільного законодавства, а отже висновки ДПІ про нікчемність правочинів, зроблені замість суду, знаходяться поза межами компетенції податкових органів, а отже є протиправними.

Одночасно позивач звертає увагу на те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер та, відповідно, позивач не може нести відповідальності за можливі порушення інших осіб у сфері оподаткування.

Позивача також наголошує, що зменшення сум його податкових вигод є необґрунтованим, оскільки відповідні суми податку були сплачені в ціні придбання товару, а реальність операцій підтверджується документами первинного обліку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився , заперечень проти позову не подав , доказів поважності причин неприбуття відповідно до положень ч. 2 ст. 40 КАС України - не надав , клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. У той же час, ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена ДПІ 09.04.2013 р., тобто завчасно, у строк, встановлений ч. 3 ст. 35 КАС України.

З огляду на наведене та відповідно до положень ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу вирішено на підставі наявних матеріалів.

Третім особам судом направлені копії ухвали про відкриття провадження у справі. У той же час, треті особи в судове засідання не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття не подали. Враховуючи наведене, а також не, що явка третіх сторін не визнавалася обов'язковою, беручи при цьому до уваги строки розгляду справи, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто за відсутності третіх осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши адміністративний позов, подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт від 28.11.2012 р. № 1905/15-225 (далі - Акт перевірки № 1 ) про результати камеральної перевірки ТОВ «Літерал Ді-Ейч» (код з ЄДР - 32525863; адреса: 03127, м. Київ, Голосіївський район, пр.-т. 40-Річчя Жовтня, 100/2).

Предметом перевірки є податкова звітність з податку на додану вартість за липень 2011 р ., яка подана 22.08.2011 р. за № 243667 з додатком № 5.

Зазначено, що перевірці використано акт Броварської ОДПІ від 22.11.2011 р. № 94/232/37448485 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СД-Груп Плюс» (код з ЄДР 37448485) в частині дотримання вимог податкового законодавства за липень - серпень 2011 р.

Перевіркою позивача у той же час встановлено, що позивач задекларував податковий кредит по відносинам із зазначеним підприємством у розмірі 17 924,33 грн. за липень 2011 р. Зазначено, що на зазначену суму у позивача є відхилення у задекларованих сумах податкового кредиту між податковим зобов'язанням, задекларованими ТОВ «СД-Груп Плюс». Крім того, зазначено, що згідно висновку щодо нереального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства, встановлено здійснюється відпрацювання зазначеного підприємства, як податкова яма. ВПМ складено висновок, згідно якого внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, кримінальної справи не порушувалось, не встановлено наявності у підприємства фізичних і технічних можливостей для здійснення господарської діяльності, залученими сумнівними платниками до ланцюгів є ФГ «Українська аграрна промислова компанія ім. ДЛ.Радика», має ознаки не реального здійснення господарських операцій. Отже, як цитує ДПІ з акту про неможливість звірки, наведені обставини свідчать, що за липень-серпень 2011 р. господарська діяльність ТОВ «СД-Груп Плюс» має знаки нереального здійснення фінансово-господарських операцій.

Таким чином, як приходить до висновку ДПІ, сума податку, яка врахована позивачем у складі податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 р. у сумі 2011 р. у сумі 17 924 грн., не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «СД-Груп Плюс», тобто є більшою, як зазначає ДПІ, на 17 924 грн. Відтак, як зазначає ДПІ, в порушення п. 198.3., 198.6., 201.4. ПК України позивачем завищено податковий кредит за липень 2011 р. на суму 17 924 грн.

Окрім того, ДПІ складено акт від 28.11.2012 р. № 1906/15-225 (далі - Акт перевірки № 2 ) про результати камеральної перевірки податкової декларації позивача за серпень 2011 року, яка подана до ДПІ 16.09.2011 р. за № 250234.

При перевірці використано акт Броварської ОДПІ від 16.11.2011 р. № 87/232/37448548 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІП - Технології Плюс» (код з ЄДР 37448548).

Зазначено, що позивачем у серпні 2011 року сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 13 186,67 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «ВІП - Технології Плюс». Зазначається також, що співробітниками ВПМ не вдалось можливим встановити матеріально-технічну базу підприємства, адреси складських приміщень та транспортні засоби.

Таким чином, ДПІ встановлено відсутність у контрагента позивача фізичних та технічних можливостей до вчинення господарських операцій. Наведене, на думку ДПІ, свідчить про наявність ознак фіктивності, передбачених ст. 55 1 ГК України.

Як і у попередньому випадку, ДПІ приходить до висновку, що сума ПДВ, яка нарахована позивачем у складі податкового кредиту за серпень 2011 року у сумі 13 187 грн., не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «ВІП - Технології Плюс», тобто є більшою на 13 187 грн.

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, позивач в порушення п. 198.3., 198.6., 201.4. ПК України завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2011 р. на 13 187 грн. у зв'язку з чим зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 13 187 грн.

На підставі зазначених висновків актів перевірок позивача прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наступного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1. ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку , встановлених цим Кодексом.

Згідно з п/п. 75.1.1. ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних , зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В контексті наведеного п. 76.1. ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

При цьому, камеральна перевірка декларацій з ПДВ проводиться у термін, встановлений п. 200.10 ст. 200 Кодексу, - протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, на що також звертає свою увагу ДПС України у листі від 23.03.2011 р. N 8073/7/16-1617.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, слід дійти висновку, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, - правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

При цьому, під арифметичною помилкою слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларації або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

У свою чергу під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться , оскільки це є предметом документальної перевірки .

У разі ж, якщо дослідженню підлягають документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки. За наявності підстав та для цілей з'ясування обставин формування відповідних показників податкової звітності на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, у встановлених ПК України випадках, зокрема визначених у п. 78.1. ПК України, проводиться документальна перевірка з відповідним інформуванням платника податків про її проведення, що у свою чергу надає право останньому надавати пояснення та їх документальне підтвердження.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, по-перше, камеральні перевірки проведені з порушенням встановленого п. 200.10. ПК України строку, тобто протиправно.

Крім того, як приходить до висновку суд, досліджуючи обставини формування позивачем спірних сум податкового кредиту на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, відповідач вийшов за межі камеральної перевірки, тобто діяв протиправно.

Виходячи з обставин, що перевірялися, фактично в даному випадку проведено документальні позапланові перевірки, без прийняття відповідного рішення та без повідомлення про її проведення позивача, що є порушенням вимог п. 78.4., ст. 79, ст. 81 ПК України, що, крім іншого, призвело до порушення прав позивача на надання документів та даних, право на що передбачено приписами п. 79.1. та п/п. 17.1.6. ПК України з урахуванням положень ст. 44 ПК України (щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що акти камеральних перевірок є доказами здобутими з порушенням закону, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, судом до уваги не беруться та, відповідно, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, що, у свою чергу, зумовлює висновок суду наявність підстав для їх скасування, як прийнятих внаслідок порушення закону.

Окрім того, в контексті наведеного, слід зазначити, що акти камеральних перевірок не містять відомостей щодо наявності у податковій звітності позивача арифметичних або методологічних помилок.

Під час розгляду справи судом також не встановлено наявності у податковій звітності позивача арифметичних або методологічних помилок.

При цьому, під час розгляду справи з боку ДПІ не надано документального підтвердження наявності розбіжностей між даними позивача та даними контрагентів при декларування результатів операцій, здійснених між цими особами, та повідомлення про їх наявність учасників операцій, як-то передбачено п. 201.6. ПК України.

Наведене також вказує на відсутність обставин, які встановлюються під час камеральних перевірок, наявність яких би призводила до невизнання спірних сум податкового кредиту на підставі даних податкової звітності.

При цьому, на підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами, останнім надано: (1) договір від 12.07.2011 р. № 0018, укладений з ТОВ «ВІП-Технології» на розробку програмного забезпечення складання звітів графіку руху поїздів (для цілей використання у діяльності метрополітену), акт від 03.08.2011 р. до нього, податкову накладну від 03.08.2011 р. № 5 на суму 79 120 грн. з ПДВ - 13 186,67 грн.; (2) договір від 09.06.2011 р. № 0127 з ТОВ «СД-ГРУП Плюс» на постачання з первинними та розрахунковими до нього документами. Крім того, щодо подальшої реалізації робіт/послуг слід зазначити, що на запит суду від КП «Київський метрополітен» надійшли: договір, акти та платіжні документи за взаємовідносинами з позивачем. Під час розгляду відповідачем не доведено юридичної дефектності зазначених первинних документів для цілей формування спірних сум податкових вигод та порушення позивачем п. 198.3., 198.6., 201.4. ПК України на порушення яких ДПІ посилається в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне.

При цьому, в контексті наведеного та виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, слід додати, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ наявності тих обставин (фактичних підстав) та наявності підстав для застосування тих норм права, які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене та виходячи з тих доводів, що викладені ДПІ в актах камеральних перевірок, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, законності та обґрунтованості висновків актів перевірок та, відповідно, оскаржуваних рішень. З огляду на наведене та з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень. Під час розгляду справи позивач не наполягав на поверненні судового збору.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Літерал Ді-Ейч» (код з ЄДР - 32525863; адреса: 03127, м. Київ, Голосіївський район, пр.-т. 40-Річчя Жовтня, 100/2) задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 19.12.2012 № 0026141520 та № 0026181520.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2013 р.