Рішення

від 28.02.2012 по справі 2-523/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/0191/213/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

РІШЕННЯ

"28" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П., СуддівАвраміді Т.С.,Іщенка В.І. При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Комунального підприємства «Феодосійське МБРТІ», третя особа: Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування, зняття з реєстрації права власності та повернення квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2009 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7, КП «Феодосійське МБРТІ», третя особа: Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, про зняття з реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_7 та повернення квартири, мотивуючи вимоги тим, що 05.05.2001 року вона подарувала своїй онуці ОСОБА_7 зазначену квартиру під впливом помилки, чому сприяла відповідачка. Але іншого житла вона не має, тому наміру відчужувати квартиру не мала, вважала, що підписує договір довічного утримання.

Крім того вказувала, що договір дарування було укладено в той час коли вона тяжко переживала смерть свого чоловіка, померлого 24.12.2000 року. Позов просила задовольнити на підставі ст.ст. 215, 216, 229, 230, 233 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_8 померла. Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 09.09.2009 року до участі у справі в якості правонаступника залучено сина позивачки ОСОБА_6, який підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 26.12.2011 року за заявою ОСОБА_6 позовні вимоги в частині визнання договору дарування недійсним з підстав ст. 233 ЦК України залишені без розгляду.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що суд прийняв рішення, не заслухавши пояснення відповідачки і не допитавши свідків, що були заявлені на попередньому судовому засіданні. Також вважає, що суд, посилаючись на пропуск строку позовної давності, не звернув увагу, що матері стало відомо про укладення договору дарування, а не договору довічного утримання тільки у 2009 році.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позову, суд керувався ст.ст. 215, 216, 229, 230 ЦК України 2003 року, не зважаючи на те, що правовідносини мали місце у 2001 році в період дії ЦК України 1963 року. Суд не звернув увагу і на те, що договір оспорювався як такий, що був укладений під впливом помилки, а не обману, хоча у позові зазначені як ст. 229, так і ст. 230 ЦК України 2003 року.

Крім того, суд приводить у рішенні текст ст. 233 ЦК України 2003 року, тоді як у цій частині позов було залишено без розгляду ухвалою суду від 26.12.2011 року за заявою ОСОБА_6 (а.с. 119).

У рішенні суд також приводить ст. 727 ЦК України 2003 року, якою регулюється порядок та підстави розірвання договору дарування, не врахувавши, що позов заявлено про визнання договору дарування недійсним, а не про розірвання цього договору.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що за договором дарування від 05.05.2001 року ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1. Текст договору був прочитаний нотаріусом вголос українською та російською мовами, договір підписаний сторонами у присутності нотаріуса та зареєстрований у реєстрі за № 1-281, а 18.06.2001 року цей договір був зареєстрований у Феодосійському МБРТІ (а.с. 11).

Згідно з довідкою ЖЕК № 4 від 12.08.2011 року ОСОБА_7 зареєстрована у цій квартирі (а.с. 99).

Зазначені обставини свідчать про те, що сторони мали намір укласти саме договір дарування, волевиявлення ОСОБА_8 було направлене на передачу квартири своїй онуці ОСОБА_7 шляхом укладення договору дарування, з текстом договору сторони були ознайомлені перед його підписанням, свої підписи ставили у присутності нотаріуса.

Відповідно до ст. 56 ЦК України 1963 року угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

В матеріалах справи не містяться доказів відносно того, що ОСОБА_8 на момент вчинення правочину неправильно сприймала суть договору, предмет договору чи були наявними інші істотні умови, що вплинули на її волевиявлення, за відсутності яких договір не був би укладеним.

Навпаки, 26.09.2008 року ОСОБА_8 оформила заповіт на ім'я ОСОБА_6 тільки на належні їй грошові вклади з належними відсотками та компенсаційними виплатами (а.с. 101). Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_8 розуміла, що своєю квартирою вона вже розпорядилася раніше, подарувавши її ОСОБА_7, і в заповіті зазначила інше майно, яке їй належало на час оформлення заповіту.

Згідно зі свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 26.08.2009 року ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 98).

Правонаступник ОСОБА_8 її син ОСОБА_6, підтримуючи позов, зазначив, що причиною звернення до суду стало те, що його донька-відповідачка ОСОБА_7 має інше житло, виїхала у м. Харків і до смерті ОСОБА_8 за нею доглядав він, а не ОСОБА_7

Такі обставини не є підставою для визнання недійсним договору дарування, оскільки не містять ознак помилки, яка б мала істотне значення при укладенні договору дарування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 слід відмовити.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 грудня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Комунального підприємства «Феодосійське МБРТІ», третя особа: Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування, зняття з реєстрації права власності та повернення квартири відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Іщенко В.І.