Рішення

від 17.04.2013 по справі 914/909/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.13 Справа№ 914/909/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув матеріали справи

за первісним позовом: Приватного підприємства «Орія» , м. Львів;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;

про: стягнення 3 000 грн. 00 коп;

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;

до відповідача: Приватного підприємства «Орія» , м. Львів;

про: визнання права власності.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Худич В.М. - директор.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 07.03.2013 року порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Орія» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3 000 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 14.03.2013 року.

В судове засідання 14.03.2013 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суду не повідомили. 14.03.2013 року через канцелярію суду подано зустрічний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Орія» про визнання права власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці кадастровий № 4610136800:041:004:0032, позначені на плані літерою «Б-1». Ухвалою від 18.03.2013 року зустрічну заяву прийнято до спільного розгляду із первісним позовом та присвоєно № 914/909/13-г. Розгляд справи відкладено на 17.04.2013 року.

В судовому засіданні 17.04.2013 року представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, зустрічний позов заперечив. Відповідач за первісним позовом позовні вимоги заперечив, поданий зустрічний позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

09.01.2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона-1) та Приватним підприємство «Орія» (сторона-2) укладено попередній договір № 9/1/13, відповідно до п. 1 якого, сторони зобов'язались у строк до 01.02.2013 року укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (основний договір), згідно якого сторона-1 зобов'язується передати у власність стороні-2, а сторона-2 зобов'язується прийняти у власність належне на праві власності стороні-1 нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці кадастровий № 4610136800:041:004:0032, на умовах, визначених цим попереднім договором.

Пунктом 2 вказаного договору сторони погодили усі істотні умови основного договору, зокрема:

- предмет основного договору: купівля-продаж належного Стороні-1 на праві власності нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий № 4610136800:041:004:0032, позначений на плані літерою «Б-1» (надалі - об'єкт договору);

- продаж об'єкту договору буде вчинено за 60 000,00 грн. з розстрочкою платежів за наступним графіком:

- перший платіж в сумі 30 000,00 грн. до 15.04.2013 року

- другий платіж в сумі 30 000,00 грн. до 15.05.2013 року

- оплата за придбаний об'єкт договору може проводитись в безготівковій формі через банк або в готівковій формі;

- штрафні санкції за несвоєчасну сплату Стороною-2 чергових платежів становлять 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення;

- витрати, пов'язані з оформленням основного договору, покладаються на Сторону-2;

- право власності на об'єкт договору переходить до Сторони-2 в момент укладення основного договору та засвідчується актом приймання-передачі, що підписується Сторонами в день укладення основного договору.

Судом встановлено, що згідно п. 6 попереднього договору від 09.01.2013 року № 9/1/13, на позивача за попереднім позовом покладено обов'язок по підготовці проекту основного договору, пошуку нотаріуса, який посвідчуватиме основний договір, та визначення часу, дати і місця укладення основного договору. Повідомлення-пропозицію про укладення основного договору з вказівкою на конкретну дату, час та місце нотаріального посвідчення основного договору разом з проектом основного договору (у двох примірниках) позивач за первісним позовом надає відповідачу за первісним позовом для розгляду, прийняття та підписання у строк до 25.01.2013 року шляхом надіслання рекомендованим повідомленням або вручає особисто під розписку. Погоджений відповідачем за первісним позовом примірник основного договору повертається позивачу за первісним позовом безпосередньо у нотаріуса у момент нотаріального посвідчення основного договору.

24.01.2013 року на виконання умов попереднього договору позивач за первісним позовом вручив відповідачеві за первісним позовом наручно під розписку Повідомлення-пропозицію про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, в якому зазначалось, що нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію основного договору буде здійснено 28.01.2013 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1, офіс НОМЕР_2 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Крім того, разом з повідомленням-пропозицією у відповідності до п. 6 попереднього договору відповідачеві було надано для розгляду та схвалення проект договору купівлі-продажу нерухомого майна (основного договору).

Однак, у визначений день та час відповідач за первісним позовом до приватного нотаріуса не з'явився, схвалений примірник основного договору позивачу не повернув, причин неявки не повідомив, чим фактично ухилився від укладення основного договору.

У зв'язку з цим, позивач за первісним позовом 28.01.2013 року повторно вручив відповідачеві за первісним позовом наручно під розписку Повідомлення-пропозицію про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна (повторно), в якому зазначалось, що нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію основного договору буде здійснено 31.01.2013 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1, офіс НОМЕР_2 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Крім того, у вказаному Повідомленні-пропозиції наголошувалось на правових наслідках ухилення відповідача за первісним позовом без поважних причин від укладення основного договору, передбачених п. 3 попереднього договору від 09.01.2013 року № 9/1/13.

З пояснень представника позивача за первісним позовом, наданих в судовому засіданні та не спростованих відповідачем за первісним позовом, судом встановлено, що відповідач за первісним позовом у призначені день та час до приватного нотаріуса обидва рази не з'явився, схвалений примірник основного договору позивачу за первісним позовом не повернув, чим ухилився від укладення основного договору.

Судом також встановлено, що керуючись п. 3 попереднього договору позивач за первісним позовом направив відповідачеві за первісним позовом вимогу від 01.02.2013 року № 1/02-1 про сплату штрафу та передачу об'єкту договору за актом приймання-передачі на протязі двох днів з моменту сплати штрафу.

Вказана вимога була залишена відповідачем за первісним позовом без жодного реагування.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 3000 грн. 00 коп.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив та в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд визнати за позивачем за зустрічним позовом право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, позначені на плані літерою «Б-1».

В обґрунтування зустрічного позову покликається на те, що попередній договір від 09.01.2013 року № 9/1/13 є неукладеним, оскільки такий не вчинений у формі, встановленій абз. 4 ч. 1 ст. 635, ч. 2 ст. 638, ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України, тобто вказаний договір нотаріально не посвідчений та не піддавався державній реєстрації.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення первісного позову, а наявними є підстави для задоволення зустрічного позову.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд виходить з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочином, згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами спору, що 09.01.2013 року між позивачем за первісним позовом (сторона-2) та відповідачем за первісним позовом (сторона-1) укладено попередній договір № 9/1/13. Відповідно до п. 1 вказаного договору, сторони зобов'язались у строк до01.02.2013 року укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (основний договір), згідно якого сторона-1 зобов'язується передати у власність стороні-2, а сторона-2 зобов'язується прийняти у власність належне на праві власності стороні-1 нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці кадастровий № 4610136800:041:004:0032, на умовах, визначених цим попереднім договором.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Судом встановлено, що предметом попереднього договору від 09.01.2013 року № 9/1/13 є купівля-продаж нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, згідно ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Системний правовий аналіз наведених вище положень Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що попередній договір, предметом якого є укладення договору, що підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (купівлі-продажу нерухомого майна), також нотаріально посвідчується та проводиться його державна реєстрація.

Згідно ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Представлений суду попередній договір від 09.01.2013 року № 9/1/13, сторонами спору укладений у простій письмовій формі. Надавши правову оцінку вказаному попередньому договору, враховуючи наведені вище положення Цивільного кодексу України, суд приходить до переконання про неукладеність попереднього договору від 09.01.2013 року № 9/1/13.

За дійсних обставин справи суд відзначає, що попередній договір від 09.01.2013 року № 9/1/13 в розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України не став підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків сторін спору, що передбаченні умовами цього договору. Тобто, між сторонами спору не виникли взаємні прав та обов'язки, спір з приводу невиконання яких заявлений у первісному позові.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши всі обставини справи та надавши належну правову оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, в їх сукупності суд приходить до переконання про відсутність прав позивача за первісним позовом, за захистом яких останній звернувся до суду. У зв'язку з наведеним первісний позов не підлягає до задоволення.

Задовільняючи зустрічний позов, суд виходить з такого. За результатом вирішення первісного позову судом встановлено, що попередній договір від 09.01.2013 року № 9/1/13 через недотримання сторонами спору вимог закону щодо обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації такого договору, є неукладеним, як наслідок, передбачені вказаним договором права та обов'язки між сторонами спору не виникли.

При цьому, п. 3 попереднього договору 09.01.2013 року № 9/1/13, який є неукладеним, передбачено, що у випадку ухилення без поважних причин позивача за зустрічним позовом від укладення основного договору, в строк, визначений в п. 1 попереднього договору, вважатиметься, що основний договір укладений на умовах, визначених попереднім договором, та право власності на об'єкт договору перейшло від позивача за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом 01.02.2013 року. В такому випадку позивач за зустрічним позовом до 05.02.2013 року зобов'язаний сплатити відповідачеві за зустрічним позовом штраф в розмірі 5 % від загальної вартості об'єкта договору та на протязі двох днів з моменту сплати штрафу фактично передати об'єкт договору за актом приймання-передачі.

Вищенаведене положення договору послужило підставою для звернення з вимогою від 01.02.2013 року № 1/02-1, в якій відповідач за зустрічним позовом стверджує, що право власності на спірні нежитлові приміщення перейшло до останнього 01.02.2013 року згідно п. 3 попереднього договору, у зв'язку з чим висуває вимогу про сплату штрафу в розмірі 5 % від загальної вартості об'єкта договору, а саме 3 000 грн., та на протязі двох днів з моменту сплати штрафу фактично передати об'єкт договору за актом приймання-передачі.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу за зустрічним позовом на праві власності належить нерухоме майно, що використовується останнім у його підприємницькій діяльності, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, позначені на плані літерою «Б-1».

Актом комісії Сихівської районної адміністрації прийняття в експлуатацію № 57 від 16.06.2005 року стаціонарну малу архітектурну форму, належну позивачеві за зустрічним позовом, було прийнято в експлуатацію.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом проведено за власні кошти будівництво вказаного нерухомого майна, у зв'язку з чим заведено інвентаризаційну справу на об'єкт договору, складено Технічний паспорт від 08.02.2012 року.

Відповідність нежитлових приміщень вимогам державних будівельних норм та вимогам надійності і можливість безпечної експлуатації підтверджується висновком про проведення технічного огляду з обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта та оцінки стану будівлі на відповідність нормативним вимогам від 26.03.2012 року, виготовленим на замовлення позивача за зустрічним позовом головним конструктором ПКО «Політехніка» Габріелем Володимиром Йосиповичем. Даним висновком підтверджено проведення технічного нагляду нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів, які би спростовували право власності позивача за зустрічним позовом на спірний об'єкт.

За наведеного вище підтверджується належність на праві власності об'єкту договору позивачу за зустрічним позовом.

Згідно ст. 41 Конституції України і ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Власник майна, згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Фактом подання первісного позову, а також зверненням з вимогою від 01.02.2013 року № 1/02-1 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) оспорює право власності позивача за зустрічним позовом на об'єкт договору, у зв'язку з чим зустрічна вимога останнього про визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, позначені на плані літерою «Б-1», підлягає до задоволення, як така, що підтверджена матеріалами та дійсними обставинами справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом суд покладає на позивача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. В задоволенні первісного позову Приватного підприємства «Орія» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3 000 грн. 00 коп. відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задоволити.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДР НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці кадастровий № 4610136800:041:004:0032, позначені на плані літерою «Б-1».

3. Державну реєстрацію права власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДР НОМЕР_1) на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, загальною площею 66,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці кадастровий № 4610136800:041:004:0032, позначені на плані літерою «Б-1», провести державному реєстратору у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Орія» (79000, АДРЕСА_1, код ЄДР 37528130) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДР НОМЕР_1) 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплати судового збору за подання зустрічного позову.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 17.04.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв