Постанова

від 29.04.2013 по справі 4/5014/2433/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.04.2013р. справа №4/5014/2433/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Радіонової О.О., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:адвокат Щеглов Д.С. на підставі договору №03-г/13 від 27.03.2013р. від відповідача:Горшкальова Н.Г. за довіреністю №2 від 23.04.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод», м. Свердловськ, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2013р. (повний текст підписано 05.02.2013р.) у справі№4/5014/2433/2012 (суддя Василенко Т.А.) за позовомМалого колективного підприємства «Логика», м. Луганськ до відповідача:Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод», м. Свердловськ, Луганська область про стягнення заборгованості у сумі 54663,99грн., пені у сумі 4680,90грн., 3% річних у сумі 954,69грн.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду 24.04.2013р. оголошувалась перерва з 14год. 10хв. до 15год. 00хв.

В С Т А Н О В И В:

Мале колективне підприємство «Логика», м. Луганськ, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод», м. Свердловськ, Луганська область, про стягнення заборгованості у сумі 54663,99грн., пені у сумі 3190грн., 3% річних у сумі 638грн.

В ході розгляду справи позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у сумі 7602,40грн.

В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою б/н від 22.11.2012р. збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 54663,99грн., пеню у сумі 4679грн., 3% річних у сумі 959грн.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог б/н від 26.11.2012р. позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 54663,99грн., пеню у сумі 4680,90грн., 3% річних у сумі 954,69грн.

Заявою про збільшення позовних вимог б/н від 09.01.2013р. позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 54663,99грн., пеню у сумі 4680,90грн., 3% річних у сумі 954,69грн.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав остаточно збільшені позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 54663,99грн., пені у сумі 4680,90грн., 3% річних у сумі 954,69грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.01.2013р. (повний текст підписано 05.02.2013р.) у справі №4/5014/2433/2012 задоволено позовні вимоги повністю. Стягнуто з ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» на користь МКП «Логика» борг у розмірі 54663,09грн., пеню у розмірі 4680,90грн., 3% річних у розмірі 954,69грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1609,50грн. Витрати з оплати послуг адвоката в сумі 7602,40грн. віднесено на позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач прийняв роботи з газифікації газопроводу і системи автономного теплопостачання дитячого садка, які були виконані позивачем за договором №21/07 від 21.07.2011р., про що свідчать підписані сторонами акти виконаних робіт на загальну суму 172758,09грн. Заперечень щодо об'ємів, якості та вартості роботи від відповідача не надходило, однак він розрахувався з позивачем частково у сумі 118095грн., тому заявлені до стягнення заборгованість у сумі 54663,09грн., пеня у сумі 4680,90грн. та 3% річних у сумі 954,69грн. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи. У відшкодуванні судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у сумі 7602,40грн. відмовлено через недоведеність понесення позивачем цих витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2013р. у справі №4/5014/2433/2012 у повному обсязі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

На думку відповідача, наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт на загальну суму 172758,09грн. не є підставою для оплати виконаних робіт у повному обсязі, оскільки були підписані відповідачем лише за умови подальшого введення котельної в експлуатацію, чого позивачем досі не здійснено. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов договору, та як наслідок безпідставно стягнув з відповідача заборгованість. Також скаржник вважає, що через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» пеня та 3% річних не підлягають стягненню з нього.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №4/5014/2433/2012, призначено розгляд скарги на 20.03.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. відкладено судовий розгляд у справі №4/5014/2433/2012 на 24.04.2013р.; зобов'язано позивача надати належним чином засвідчені копії договірної ціни та графіку виконання робіт, які згідно п.12.5. договору №21/07 від 21.07.2011р. є додатками №№2, 6 та невід'ємними частинами договору; докази передачі відповідачу до здачі об'єкту в експлуатацію, на виконання п.2.1.12. договору №21/07 від 21.07.2011р., всієї виконавчої документації, необхідної технічної документації, паспорту та сертифікатів на використані матеріали та обладнання, товарно-транспортних накладних; докази здачі, на виконання п.2.1.13. договору №21/07 від 21.07.2011р., об'єкту газотехнічній інспекції, інспекції по енергозбереженню, належним чином засвідчені копії підтверджуючих актів прийомки робіт; належним чином засвідчену копію дозволу, одержаного та зареєстрованого в установленому порядку, на виконання позивачем робіт із спорудження систем газопостачання; надати письмові пояснення відносно того, чи приймалися після закінчення будівництва об'єкти системи газопостачання комісією, склад і організація роботи якої регламентується вимогами ДБН А3.1-3-94 і СНиП 3.05.02-88; свої доводи підтвердити документально шляхом надання належним чином засвідчених копій документів, у тому числі акту за формою обов'язкового додатка 9 СНиП 3.05.02-88, на підставі якого виконується пуск газу і видача власнику (замовнику) дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт, дозволу органів Держнаглядохоронпраці на експлуатацію об'єкта та взяття його під контроль; у разі неможливості виконати вимоги суду позивачу надати письмові пояснення, в яких вказати причини невиконання ухвали; витребувано у Філії Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» Свердловське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства (94800, Луганська обл., м. Свердловськ, вул. К. Маркса, 2) письмові пояснення щодо здійснення контролю за якістю будівельно монтажних робіт на всіх етапах спорудження МКП «Логика» на замовлення ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» зовнішнього газопроводу та системи автономного теплопостачання дитячого садка «Ластівка», розташованого за адресою: Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Орджонікідзе, 56 та прийомки об'єкту в експлуатацію.

На виконання ухвали апеляційного суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договірна ціна та графік виконання робіт між сторонами не укладались, а ціна договору та строки виконання підрядних робіт, передбачені розділами 3, 5 договору підряду №21/07 від 21.07.2011р. Також позивач вважає, що доказом передачі відповідачу всієї виконавчої документації, необхідної технічної документації, паспорту та сертифікатів на використані матеріали та обладнання є акт за формою обов'язкового додатка 9 СНиП 3.05.02-88, на підставі якого виконується пуск газу і видача власнику (замовнику) дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт, дозволу органів Держнаглядохоронпраці на експлуатацію об'єкта та взяття його під контроль. Відповідно до зазначеного акта після закінчення будівництва об'єкт системи газопостачання приймався комісією, склад і організація роботи якої регламентується вимогами ДБН А3.1-3-94 і СНиП 3.05.02-88.

Представник скаржника у судовому засіданні 24.04.2013р. просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи та підготувати заперечення на позов та прийняте рішення. Після перерви представник скаржника пояснив, що йому було надано замало часу для ознайомлення з матеріалами справи, тому він не може надати достатні пояснення по суті спору, втім підтримує вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, письмові пояснення позивача, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

21 липня 2011 року ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» (замовник) та МКП «Логика» (підрядник) був укладений договір підряду №21/07, згідно пункту 1.1. якого підрядник зобов'язався за дорученням замовника, на свій ризик виконати роботи з монтажу зовнішнього газопроводу та системи автономного теплопостачання САТ дитячого садка «Ластівка», розташованого за адресою: Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Орджонікідзе, 56, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, здати в експлуатацію об'єкт в установлений строк, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

У розділі 2 договору передбачено права та обов'язки сторін, зокрема обов'язки підрядника: надати замовнику документи, які підтверджують якість матеріалів та обладнання, використаних підрядником (п.2.1.3.); оформити у відповідності з діючими нормативними актами України виконавчу документацію, необхідну для здачі-прийомки робіт (п.2.1.10.); надати для підписання замовнику акти здачі-прийомки підрядних робіт по формі КБ-2в, передбачені п.4.2. договору, після підписання акту надати податкову накладну (п.2.1.11.); до здачі об'єкту в експлуатацію передати замовнику всю виконавчу документацію, необхідну технічну документацію, паспорта та сертифікати на використані матеріали та обладнання, ТТН на матеріали (п.2.1.12.); здати об'єкт газотехнічній інспекції, інспекції з енергозбереження та надати підтверджуючі акти прийомки робіт (п.2.1.13.). В свою чергу, у п.п.2.3.4., 2.3.5. передбачені обов'язки замовника прийняти результат робіт та оплатити вартість виконаних підрядником робіт в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору, сума договору визначається у відповідності з договірною ціною та загальна сума договору складає 157700грн., у тому числі ПДВ 26283,33грн.

У пункті 4.2. договору визначено наступний порядок здійснення замовником розрахунку з підрядником:

перший платіж - придбання матеріалів та початок виконання робіт, попередня оплата у розмірі 50% від суми договору протягом трьох банківських днів із дня підписання даного договору сторонами;

другий платіж - по виконанні підрядником об'єму робіт згідно графіку виконання робіт станом на 31.07.2011р., оплата в розмірі 25% від суми договору протягом трьох банківських днів після підписання сторонами акту здачі-прийомки підрядних робіт по формі КБ-2в;

третій платіж - по закінченню виконання робіт остаточна оплата у розмірі 25% від суми договору протягом десяти днів після підписання сторонами акту здачі-прийомки підрядних робіт по формі КБ-2в.

Пунктом 5.2. договору визначено, що підрядник зобов'язується виконати роботи згідно графіку виконання робіт та закінчити їх виконання в строк не пізніше 31.08.2011р.

Здача-прийомка виконаних підрядних робіт здійснюється сторонами по акту здачі-прийомки підрядних робіт по ф.КБ-2в (п.6.1. договору). Замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів із дня надання підрядником акту прийняти виконані роботи, підписавши акт або мотивувати відмову від прийняття робіт (п.6.2. договору). При пред'явленні обґрунтованих претензій замовником до підписання акту підрядник зобов'язаний виправити неякісно виконані роботи протягом 30 календарних днів з моменту пред'явлення претензій (п.6.3. договору).

У розділі 7 договору встановлено гарантійні зобов'язання. Так, згідно п.7.3. договору перелік недоліків в роботі підрядника, визначається в акті про дефекти, складеному сторонами.

Договір вступає в силу із дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1. договору).

Згідно п.9.1.2.1. договору за несвоєчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.12.5. договору до нього додаються та є його невід'ємними частинами дефектна відомість, договірна ціна, локальний кошторис ф.4, підсумкова відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису, графік виконання робіт.

Згідно додаткової угоди №1 від 12.01.2012р. до договору №21/07 від 21.07.2011р. підрядник за завданням замовника зобов'язався виконати додаткові роботи, які не були передбачені раніше узгодженою кошторисною документацією, але необхідні для закінчення будівельно-монтажних робіт з монтажу системи автономного теплопостачання САТ дитячого садка «Ластівка» по вул. Орджонікідзе, 56 м. Свердловськ. Кошторисна документація на виконання додаткових робіт є невід'ємною частиною додаткової угоди №1 від 12.01.2012р.

Пунктом 1.3. додаткової угоди встановлений обов'язок замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, додатками до договору є договірні ціни на окремі види робіт, локальні та об'єктні кошториси на окремі види робіт. Загальних договірної ціни та кошторису, графіку виконання робіт між сторонами не укладалось, про що зазначено позивачем в письмових поясненнях б/н від 24.04.2013р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно частин 1 та 2 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (частини 3, 4 ст.853 ЦК України).

Таким чином, якщо замовник приймає результат роботи без проведення перевірки, він позбавляється права посилатися на наявність явних недоліків у результаті роботи. Отже, явні недоліки повинні виявлятися безпосередньо при прийнятті результату робіт. В свою чергу, приховані недоліки замовник може виявляти і після прийняття результату. Замовник зобов'язаний у такому випадку негайно повідомити про це підрядника. Виконання цього обов'язку дозволить підряднику спільно з замовником зафіксувати виявлені приховані недоліки та вирішити самостійно на принципах добросовісності та розумності пов'язані з цим спірні питання. Якщо підрядник відмовляється спільно з замовником зафіксувати їх, останній може це зробити із залученням третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що роботи, виконані позивачем за договором №21/07 від 21.07.2011р. та додатковою угодою №1 від 12.0 1.2012р. були прийняті відповідачем за актами прийомки виконаних будівельних робіт на загальну суму 172758,09грн. (арк. спр. 9-32 том 1).

Вищевказані акти ф.КБ-2в підписані відповідачем та посвідчені його печаткою без зауважень. Таким чином підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю.

Крім того, згідно акту прийомки закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання котельної дитсадка «Ластівка» по вул. Орджонікідзе, 56 в м. Свердловськ, 23.11.2011р. комісією у складі представників замовника, підрядника, проектної та експлуатаційної організацій та головного державного інспектора Луганської державної інспекції промислової безпеки та охорони праці в газовому комплексі було прийнято рішення вважати об'єкт прийнятим в експлуатацію та переданим замовнику разом з доданою виконавчою документацією з 23.11.2011р.

Відповідно до п.3.21. Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997р. №254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.1998р. за №318/2758, приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання оформляється актом за формою обов'язкового додатка 9 СНиП 3.05.02-88, на підставі якого виконується пуск газу і видача власнику (замовнику) дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт. Із закінченням пусконалагоджувальних робіт органи Держнаглядохоронпраці дають дозвіл на експлуатацію об'єкта і беруть його під контроль. Коли проведення пусконалагоджувальних робіт не потрібне, акт приймальної комісії є дозволом на ведення об'єкта в експлуатацію.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що при прийнятті виконаної позивачем роботи відповідачем не було зроблено будь-яких заяв про виявлення допущених підрядником у роботі відступів від умов договору або інших недоліків. Підтвердження двостороннім дефектним актом або висновком незалежної експертизи факту прихованих недоліків у роботі відповідача в матеріалах справи відсутнє. В підтвердження своїх доводів щодо невиконання позивачем обов'язку здати об'єкт будівництва в експлуатацію відповідач не надав належних доказів, в свою чергу такі заперечення спростовуються матеріалами справи. Таким чином судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що акти ф. КБ-2в, наявні в матеріалах справи, є підставою для оплати виконаних робіт.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов'язання щодо повної оплати грошових коштів всупереч наведеним нормам, умовам договору відповідач не виконав, сплативши лише 118095грн. за виконання робіт з монтажу зовнішнього газопроводу та системи зовнішнього автономного теплопостачання по договору №21/07 від 21.07.2011р. (банківські виписки за 28.07.2011р., 14.10.2011р.), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 54663,09грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував та пред'явив до стягнення 3% річних у сумі 954,69грн. за періоди: з 18.01.2012р. по 07.05.2012р. відносно заборгованості у сумі 7491,26грн., з 08.05.2012р. по 22.11.2012р. відносно заборгованості у сумі 54663,09грн., а також пеню у сумі 4680,90грн. за періоди: з 18.01.2012р. по 18.07.2012р. відносно заборгованості у сумі 7491,26грн., з 07.05.2012р. по 07.11.2012р. відносно заборгованості у сумі 54663,09грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.11.2006р. порушено провадження у справі №21/93б про банкрутство ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Така позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 18.12.2012р. у справі №5/34-09, від 12.03.2013р. у справі №29/5005/16170/2011, яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки, ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

За приписами п.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов'язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Частиною 4 статті 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вищенаведені норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Цивільного та Господарського кодексів України мали бути відомі сторонам при укладення договору №21/07 від 21.07.2011р., в розділі 9 якого «Відповідальність сторін» передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів визнання пункту 9.1.2.1. договору №21/07 від 21.07.2011р. недійсним, тому виходячи з принципу презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а також перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 4680,90грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт, то суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних.

У зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 954,69грн., розрахунок яких перевірений судом першої інстанції та відповідає положенням законодавства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом ст.ст.44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 ГПК України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст.2 Закону України «Про адвокатуру», якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Статтею 12 Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст.33 Правил адвокатської етики.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги незначну складність даної справи, де предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за договором підряду та ціну позову, зважаючи, що принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи, врахувавши, що через неналежну підготовку позовної заяви судами першої та апеляційної інстанції неодноразово запитувались документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі розрахунок ціни позову, та надання документів здійснювалося представником позивача в судових засіданнях, а не завчасно із супровідним листом через канцелярію суду, внаслідок чого відкладався розгляд справи і не було дотримано принципу оперативності господарського процесу, з огляду на розумну необхідність судових витрат судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що витрати з оплати послуг адвоката підлягають віднесенню на позивача.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2013р. (повний текст підписано 05.02.2013р.) у справі №4/5014/2433/2012 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод», м. Свердловськ, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2013р. (повний текст підписано 05.02.2013р.) у справі №4/5014/2433/2012 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2013р. (повний текст підписано 05.02.2013р.) у справі №4/5014/2433/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС