Постанова

від 06.11.2008 по справі 2-а-476/08

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-476/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2008 року

смт.Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Корбута В.М.

при секретарі Божок Н.В.

з участю позивачки

ОСОБА_1

.

представника відповідача

ОСОБА_2

,

розглянувши в судовому засіданні позовну заяву

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»-,

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2008 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона народилась 20 липня 1941 року і тому у відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області ( далі-відповідач) повинне виплачувати їй щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте в 2006 та 2007 роках така допомога відповідачем не виплачувалась. Вважає, що її законні права були порушені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів. Про те, що вона являється дитиною війни їй стало відомо в 2006 році, але в повному обсязі не знала і не розуміла вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», крім того, вона хворіла і тому не могла своєчасно звернутись до суду за захисом своїх прав. Вважає, що перебіг строку звернення до суду розпочався з моменту отримання відповіді на її заяву, а саме з 08.08.2008 року. Внаслідок цього просить поновити пропущений строк для звернення до суду та стягнути з відповідача за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року невиплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 2733,30 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги посилаючись на вищевказані обставини та звернулась з письмовою заявою про розгляд справи по суті в той же день коли розпочалось попереднє судове засідання.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ у Рокитнянському районі з 20.07.1992 року і отримує пенсію по віку у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік у відповідності до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік».У відповідності до ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що в 2007 році державна соціальна допомога дітям війни виплачується тільки тим особам, які є інвалідами. Не дивлячись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року позивачка своєчасно не зверталась до Пенсійного фонду щодо вирішення питання про отримання щомісячної соціальної допомоги. Вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду і відсутні підстави для його поновлення, а тому наполягає на відмові у задоволенні позову у відповідності до ст.100 КАС України. Надана письмова заява про те, щоб провести судовий розгляд справи у цей же день у відповідності до ч.3 ст.121 КАС України.

Враховуючи те, що під час попереднього судового засідання було вирішено всі необхідні питання та від сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи у той же день, суд вважає за можливе постановити рішення при проведенні попереднього судового засідання.

Суд заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку за необхідне, позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка

ОСОБА_1

. являється дитиною війни, що підтверджується її особистими документами і не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст.6 Закону України «

Про соціальний захист дітей війни»

пенсії дітям війни підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивачка просить поновити пропущений строк для звернення до суду, а представник відповідача наполягає на застосування наслідків пов'язаних із пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачених ч.1 ст.100 КАС України.

Судом встановлено, що позивачка знаючи про свій статус дитини війни з 2006 року недбало віднеслась до захисту своїх прав та інтересів в період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року тому, що не отримуючи щомісячну соціальну допомогу в 2006-2007 роках звернулась до суду з даним адміністративним позовом тільки 08.10.2008 року.

Крім того, позивачка не надала належних доказів щодо своєї хвороби, яка б перешкоджала їй в період з 01.01.2006 року по 30.12.2007 року звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.99 КАС України та те, що позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом 08.10.2008 року, суд задовольняє її вимоги про стягнення з відповідача неотриману

щомісячну соціальну допомогу

за період з 01.10.1007 року по 31.12.2007 року по наступним підставам.

Судом встановлено, що відповідач не виплачував позивачці щомісячну соціальну допомогу тому, що в своїй діяльності керувався не вимогами ст. 6 Закону України «

Про соціальний захист дітей війни»

, а керувався вимогами постанови КМ України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Дана позиція відповідача є хибною тому, що у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Згідно ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не вимоги постанови КМ України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Згідно ч.3 ст.9 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6–рп визнано неконституційними положення п.п.13, 30, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими були зупиненні на 2007 рік дія статті ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків-25, а у жінок-20 років страхового стажу встанолюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.62 Закону України «

Про Державний бюджет України на 2007 рік»

розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений з 1 жовтня 415 грн.

Таким чином

за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року

у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

позивачці не виплачено щомісячне підвищення до пенсії у розмірі

(415 грн. х 30% : 100% х 3 міс.)

= 373,50 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 68, 113, 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ст.28 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.62 Закону України «

Про Державний бюджет України на 2007 рік»

ст.62 Закону України «

Про Державний бюджет України на 2007 рік»

та рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, ст.ст. 6, 9, 17, 99,100, 158-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов

ОСОБА_1

задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь

ОСОБА_1

щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року в сумі

373,50 грн.

В задоволенні решти вимог

ОСОБА_1

відмовити.

Звільнити

ОСОБА_1

від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

Звільнити

Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області

від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку визначеному ч.5 ст.186 КАС України.

Головуючий: суддя Корбут В.М.