Рішення

від 07.05.2013 по справі 908/807/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/17/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.13 Справа № 908/807/13-г

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ", м. Біла Церква, Київська область

До відповідача : Приватного підприємства "ЮТИС", м. Василівка, Запорізька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Рашков А.Г., довіреність № 05/10 від 14.01.2013р.

Від відповідача : Титаренко Ю.М., директор, наказ №10 від 19.05.2011р.

Заявлено позов про стягнення 122864грн. 54 коп. заборгованості, яка складається з 20834грн. 80коп. основного боргу, 93775 грн. 50 коп. штрафу, 839грн. 68 коп. суми індексу інфляції, 1840 грн. 27 коп. 3% річних, 5574 грн. 29 коп. суми пені.

Ухвалою суду від 05.03.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/17/13, судове засідання призначено на 22.03.2013р. Судове засідання відкладалось на 10.04.2013р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.05.2013р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони належним чином сповіщені судом про дату і час судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

30.04.2013р. від Приватного підприємства «ЮТИС» надійшла зустрічна позовна заява б/н від 30.04.2013р. ( вх. № 1678/09-05 від 30.04.2013р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» про зобов'язання відповідача прийняти у позивача продукцію неналежної якості, стягнення 94950,00 грн. сплачених за товар неналежної якості та стягнення 37510,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 30.04.2013р. відмовлено в прийняті позовної заяви на підставі, п. 1 ст. 62 та ст. 60 ГПК України.

07.05.2013р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява вих. № 10 від 07.05.2013р. (вх. № 09-06/8935 від 07.05.2013р.) в якій відповідач зазначає, що в зустрічній позовній заяві було виявлено неточність щодо залишкової кількості товару в зв'язку з чим просить долучити до матеріалів справи «Зустрічну позовну заяву виправлену».

Враховуючи, що судом, ухвалою від 30.04.2013р., було відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви (вх. № 1678/09-05 від 30.04.2013р.), а нормами ГПК України не передбачено такого виду процесуального документа, як «Зустрічна позовна заява виправлена», заява відповідача (вх. № 09-06/8935 від 07.05.2013р.) залишається судом без реагування.

Представник позивача в судовому засіданні, продовженому 07.05.2013р., підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, надав суду додаткові пояснення по суті предмету спору та акт звірки взаєморозрахунків сторін підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками згідно якого станом на 19.02.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 20834,80 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, але відзиву на позовну заяву не надав. Представником відповідача повідомлено суд, що ним, після звернення позивача з позовною заявою до суду, було сплачено суму основного боргу в повному розмірі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи).

Представник позивача підтвердив сплату відповідачем суми основного боргу після звернення з позовом до суду.

Судове засідання за клопотанням представників сторін велося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 07.05.2013р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду в присутності представників сторін.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», (позивач по справі, продавець по договору), та Приватним підприємством «ЮТИС», (відповідач по справі, покупець по договору) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки з розстроченням платежу № 19/07/11-11 (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти в обумовлені терміни цим договором сільськогосподарську техніку виробництва ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (далі - товар). Ціна, кількість та найменування товару зазначено в специфікації (додаток №1).

Згідно з п. 1.2. договору, загальна сума договору складає 187 551 грн. 00 коп. (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят одна гривня 00 коп.) в тому числі ПДВ 31258,50 грн. (тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят вісім гривень 50 коп.).

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунок за товар здійснюється в наступному порядку:

- п. 4.1.1. договору, 30% вартості 56265 грн. 30 коп. (п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 30 коп.) в тому числі ПДВ 9377,55 грн. покупець сплачує продавцю до 20.07.2011 року.

- п. 4.1.2. договору, 70% вартості 131285 грн. 70 коп. (сто тридцять одна тисяча двісті вісімдесят п'ять гривень 70 коп.) в тому числі ПДВ 21880,95 грн. по мірі реалізації продукції, але в будь-якому випадку до 20.12.2011 року.

В п. 4.2.договору сторони погодили, що днем оплати є день зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 5.1. договору, передача товару продавцем здійснюється після підтвердження 30% передоплати, протягом 10-ти календарних днів, з моменту отримання продавцем заявки від покупця в наступному порядку:

- місце передачі товару: склад продавця;

- транспортування: доставка покупцем.

- витрати на транспортування несе покупець.

- час приймання товару - з 8.00 год. до 16.00 год. щодня, окрім вихідних та святкових (неробочих) днів, або за іншим узгодженим графіком.

Відповідно до п. 5.2. договору, приймання товару здійснюється згідно з видатковою накладною на товарно-матеріальні цінності (або актом прийому-передачі).

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 187551,00 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 1759 від 01.08.2011р. на суму 86940,00 грн.;

- видатковою накладною № 1816 від 04.08.2011р. на суму 63621,00 грн.;

- видатковою накладною № 1900 від 10.09.2011р. на суму 36990,00 грн. (копії накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідач належним чином обов'язки по договору не виконав, лише частково сплатив за товар в сумі 166716,20 грн., що підтверджується банківською випискою, копію якої долучено до матеріалів справи.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 05/736 від 21.06.2012р. з вимогою сплатити заборгованість.

Листом від № 12 від 27.06.2012р. відповідач підтвердив наявність прострочення оплати товару в сумі 58334, 80 грн. та просив позивача розглянути можливість відстрочки виконання зобов'язання до 30.09.2012р.

Листом № 05/794 від 19.07.2012р. позивач відмовив у наданні відстрочки виконання зобов'язання та просив виконати вимоги викладені в претензії № 05/736 від 21.06.2012р.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 20834,80 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору… Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до платіжного доручення № 29 від 07.03.2013р., відповідачем сплачено 10000,00 грн. боргу, а платіжним дорученням № 34 від 13.03.2013р. відповідач сплатив 10834,80 грн. таким чином, на момент розгляду спору по суті, відповідач погасив суму основного боргу в повному об'ємі.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідачем, після звернення позивача з позовом до суду, сплачено 20834,80 грн. основного боргу, провадження по справі в цій частині слід припинити на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати в цій частині слід залишити за відповідачем, поскільки сума основного боргу сплачена ним після звернення позивача з позовом до суду.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 93 775,50 грн. штрафу та 5574,29 грн. пені.

Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України, до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.2 договору, в разі порушення порядку та строків проведення розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк зобов'язання, за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок пред'явленої до стягнення суми пені, згідно якого розмір пені складає 5498,76 грн. Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 5574,29 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 5498,76 грн. В решті суми пені слід відмовити, як необґрунтованій.

Згідно з п. 6.6. договору, в разі порушення порядку та строків проведення оплати залишку вартості товару в порядку та строки визначені п. 4.1.2 даного договору більш як на 20-ть банківських днів, покупець, в кожному окремому випадку порушення договірних умов, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 50% від загальної суми договору.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшивши розмір штрафу до 15336,04 грн., відповідно до співрозмірності суми основного боргу та штрафних санкцій, тим паче, що сума основного боргу на момент винесення рішення відповідачем погашена в добровільному порядку в повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 839,68 грн. втрат від інфляції та 1840,27 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних, згідно розрахунку суду, складає 1835,66 грн., в зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 1840,27 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 1835,66 грн. В решті заявленій до стягнення сумі 3 % річних слід відмовити як необґрунтованій.

Відповідно до перерахунку суду, сума втрат від інфляції складає 663,01 грн., в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 839, 68 грн. втрат від інфляції підлягає частковому задоволенню в розмірі 663,01 грн. В решті заявленій до стягнення сумі втрат від інфляції слід відмовити як необґрунтованій.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» до Приватного підприємства «ЮТИС» слід задовольнити частково.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 , 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1.1. ст. 80, ст. ст. 82, п. 3 ст. 83, ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» до Приватного підприємства «ЮТИС» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ЮТИС» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Лихачова, 13 А, р/р № 2600010316710 в АТ «Мета Банк», МФО 131582, код ЄДРПОУ 23880110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (09107, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13, р/р № 26000020022393 в ВАТ ВТБ БАНК, МФО 321767, код ЄДРПОУ 31907458) 15336 (п'ятнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 04 коп. штрафу, 5498 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 76 коп. пені, 663 (шістсот шістдесят три) грн. 01 коп. втрат від інфляції, 1835 (одна тисяча вісімсот тридцять п'ять) грн. 66 коп. 3 % річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення 20834 (двадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 80 коп. боргу, провадження по справі припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання 08.05.2013р.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін судом роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет