Постанова

від 01.04.2013 по справі 2а-1670/740/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 р. Справа № 2а-1670/740/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2012р. по справі № 2а-1670/740/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Газторг України"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10.02.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський регіональний агроторговий дім» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газторг України» , в якому просить про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.09.2011 року № 0007881502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 152 158,00 грн., в тому числі за основним платежем з податку на додану вартість на суму 121 727,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 30 431,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 10 грудня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року позивача, про що був складений акт №386/15-2/31495409 від 20.09.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 121 727 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0007881502 від 20.09.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 158,75 грн., із них за основним платежем - 121 727,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкції - 30 431,75 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ пологу; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність віднесення до податкового кредиту позивачем сплачених сум податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «ГАЗТОРГ Україна» за № 43 від 31.07.2011 року на суму 547 289,57 грн., із них податок на додану вартість у сумі 91 214,93 грн., та №123 від 31.07.2011 року на суму 211 542,01 грн., із них податок на додану вартість у сумі 35 257,00 грн. у зв'язку з нездійсненням контрагентом позивача їх реєстрації у реєстрі виданих та отриманих накладних.

Колегія суддів погоджується з позицією апеляційної скарги про те, що наведені вище податкові накладні не повинні бути зареєстровані у Реєстрі виданих та отриманих накладних його контрагентом ТОВ «ГАЗТОРГ Україна», оскільки сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менше 100 000 грн., як це передбачено п.11 підрозділу 2 Прикінцевих Положень ПК України.

Крім цього, до матеріалів справи були надані копія податкової декларації за звітний період липень 2011 року ТОВ «ГАЗТОРГ Україна», в якій були задекларовані відповідні податкові зобов'язання ТОВ «ГАЗТОРГ Україна» , лист-інформація від 07.11.2012 року №38826/10/15-310 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про відсутність розбіжності відповідно до бази співставлення РПН та ЄРПН (податковий кредит) за даний період.

За наведених підстав, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, а саме: Прикінцевих Положень Податкового кодексу України, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2012р. по справі № 2а-1670/740/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.09.2011 року № 0007881502 Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст постанови виготовлений 05.04.2013 р.