Ухвала

від 11.06.2014 по справі 2а-1670/740/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року м. Київ К/800/26375/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року

у справі № 2а-1670/740/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський регіональний агроторговий дім» (далі - позивач, ТОВ «Полтавський регіональний агроторговий дім»)

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Газторг Україна» (далі - третя особа, ТОВ «Газторг Україна»)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Полтавський регіональний агроторговий дім» звернулось у лютому 2012 року до суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 0007881502.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2011 року № 386/15-2/31495409, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 121 727,00 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 0007881502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 121 727,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30 431,75 гривня.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Полтавський регіональний агроторговий дім», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «Газторг Україна», оскільки, всупереч вимогам п. 201.10 ст. 201 ПК України, останнім не здійснено їх реєстрацію у реєстрі виданих та отриманих накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ пологу; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «ГАЗТОРГ Україна», за № 43 від 31.07.2011 року на суму 547 289,57 гривень, з яких податок на додану вартість становить 91 214,93 гривень та № 123 від 31.07.2011 року на суму 211 542,01 гривні, з яких податок на додану вартість становить 35 257,00 гривень.

Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено, долучені позивачем до матеріалів справи, копію податкової декларації за звітний період липень 2011 року ТОВ «ГАЗТОРГ Україна», в якій були задекларовані відповідні податкові зобов'язання ТОВ «ГАЗТОРГ Україна» та лист-інформація від 07.11.2012 року № 38826/10/15-310 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про відсутність розбіжності відповідно до бази співставлення РПН та ЄРПН (податковий кредит) за даний період.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції в повній мірі спростовано доводи податкового органу, підтримані судом першої інстанції, про невиконання обов'язку контрагента позивача щодо реєстрації податкових накладних № 43 та № 123, з огляду на, що відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки сума податку на додану вартість в кожній із зазначених податкових накладних становить менше 100 000,00 гривень., як це визначено пунктом 11 підрозділу 2 Прикінцевих Положень ПК України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року у справі № 2а-1670/740/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно З оригіналом згідно