Ухвала

від 18.04.2013 по справі 5011-21/133-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-21/133-2012 18.04.13 р.

За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у справі№ 5011-21/133-2012 за позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідесгруп Клас» простягнення 5 381 727,72 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: від позивача не з'явився від відповідача (скаржника) Миськів С.О. від Відділу примусового виконання рішень не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. у справі № 5011-21/133-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідесгруп Клас» про стягнення 5 381 727,72 грн. позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. у справі № 5011-21/133-2012 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення 21.06.2012 р. господарським судом міста Києва було видано накази про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фідесгруп клас» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 3 120 000,00 (три мільйони сто двадцять тисяч грн. 00 коп.) грн. суму основного боргу, суму відсотків за користування кредитом в розмірі 1 581 665,69 (один мільйон п'ятсот вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят п'ять грн. 69 коп.) грн., 611 035,21 (шістсот одинадцять тисяч тридцять п'ять грн. 21 коп.) суму інфляційних витрат за порушення строку сплати відсотків та суми кредиту.

12.02.2013 р. до канцелярії суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. від 28.12.2012 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» виконавчого збору у розмірі 531 270,09 грн.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р. справу № 5011-21/133-2012 передано судді Бойку Р.В. для розгляду скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. призначено судове засідання для вирішення питання щодо прийняття скарги до провадження на 11.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. відкладено вирішення питання щодо прийняття скарги до провадження на 28.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» пропущений строк на подачу скарги та призначено розгляд скарги на 18.04.2013 р.

Представник відповідача 1 (скаржника) в судове засідання, призначене на 18.04.2013 р., з'явився, подану скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача (стягувача) та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Постановою від 07.07.2012 р., винесеною головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г., відкрито виконавче провадження ВП № 33249434 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.06.2012 р. № 5011-21/133-2012.

28.12.2012 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинським С.С. винесено постанову ВП № 33249434 про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» виконавчого збору у розмірі 531 270,09 грн.

Постанова мотивована тим, що боржником в добровільному порядку не виконано наказ № 5011-21/133-2012, виданий 21.06.2012 р., у строк, встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2012 р.

Також 28.12.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 21.06.2012 р. № 5011-21/133-2012 стягувачу (за його письмовою заявою) та виведено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження.

В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є незаконною, оскільки боржник не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, про строк для добровільного виконання виконавчого документа та про винесення оскаржуваної постанови. При цьому, скаржник також стверджує, що останній навіть не знав про існування виконавчого провадження ВП № 33249434 з виконання рішення суду від 06.03.2012 р. у справі № 5011-21/133-2012.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, а за змістом ч. 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві надано копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 04-03-208 (Т.2), а також Реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції за 2012 р., з яких вбачається, що вказана постанова була направлена сторонам виконавчого провадження 09.07.2012 р.

Також з матеріалів виконавчого провадження ВП № 33249434 вбачається, що 02.10.2012 р. та 16.10.2012 р. боржник звертався до державного виконавця із заявами, в тому числі з проханням при проведенні стягнення за виконавчим документом в першу чергу звернути стягнення на майно боржника, що міститься у відповідному звіті. При цьому, звертаючись до державного виконавця, боржник у своїх заявах посилався на номер виконавчого провадження та дату постанови про відкриття виконавчого провадження. Заяви підписані Ластовецьким С.Г., який представляє інтереси відповідача 1 при розгляді справи в суді. Таким чином, боржнику щонайменше з жовтня 2012 р. було відомо про існування виконавчого провадження ВП № 33249434.

В сукупності зазначене спростовує доводи відповідача 1 про те, що йому взагалі не було відомо про існування виконавчого провадження з виконання наказу № 5011-21/133-2012 від 21.06.2012 р.

У відповідності до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові від 07.07.2012 р. ВП № 33249434 державним виконавцем було вказано на необхідність боржнику виконати рішення суду в добровільному порядку в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, матеріалами справи підтверджується та відповідачем 1 не заперечується, що боржником не було виконано рішення у встановлений державним виконавцем строк, наданий для добровільного його виконання.

При умові несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, боржник не був позбавлений можливості в порядку ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» звернутись до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій. Доказів подачі таких заяв матеріали виконавчого провадження не містять.

Отже, не зважаючи на те, що про наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. у справі № 5011-21/133-2012 боржнику стало відомо не пізніше жовтня 2012 р., будь-яких доказів вчинення спрямованих на виконання такого рішення дій більше ніж протягом двох місяців (до винесення постанови про стягнення виконавчого збору - грудень 2012 р.) останнім не надано.

Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

При цьому, підставою для застосування вказаної норми Закону та стягнення з боржника виконавчого збору є наявність факту невиконання боржником рішення у добровільному порядку в обумовлений Законом строк, не залежно від причин такого невиконання та реального виконання рішення.

З огляду на те, що боржник був обізнаний про виконавче провадження ВП № 33249434 та не виконав судове рішення у визначені законодавством строки, суд дійшов висновку про правомірність дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. щодо винесення постанови від 28.12.2012 р. ВП № 33249434 про стягнення з боржника виконавчого збору, і як наслідок, про відсутність підстав для визнання недійсною та скасування зазначеної постанови.

Державним виконавцем правомірно виведено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеклайн» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відхилити.

Суддя Р.В. Бойко