Постанова

від 08.05.2013 по справі 816/2040/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2040/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Мухіна О.І.,

представника відповідача - Люшняк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнсон" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень від 22.03.2013 року № 35 та від 22.03.2013 року № 38.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної відповідачем планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" складено акт № 36 від 04.03.2013 року, прийняті оскаржувані рішення № 35 від 22 березня 2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та № 38 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або/та страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Пояснює, що на момент прийняття оскаржуваних рішень пункти 3, 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі яких до позивача застосовано фінансові санкції, втратили чинність у зв'язку з набранням законної сили Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Зазначає, що органи Пенсійного фонду з 01.01.2011 року не мають права нараховувати фінансові санкції на підставі статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вказана норма втратила чинність. Застосування відповідачем норми закону, яка втратила чинність 01.01.2011 року, суперечить статті 58 Конституції України.

30 квітня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень відповідач посилається на висновки планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон", оформленої актом від 04.03.2013 року № 36 та пункт 7 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнсон" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області 01.11.1993 року, ідентифікаційний код 21045544, та взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтава 01.12.1993 року, реєстраційний номер 16283129.

У термін з 15.02.2013 року по 04.03.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.04.2007 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 04.03.2013 року № 36 /а.с. 13-26/.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою було встановлено, що страхувальником щомісяця на протязі 2007-2009 років коригувався фонд заробітної плати, в зв'язку з тим, що фактичне нарахування виплат проводилось після подання звітів. Внаслідок цього загальна сума заниженої заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески складає 19410,09 грн., чим порушено вимоги частини 1 статті 19 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 21, 24/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 2 статті 20 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в результаті чого за період з 2007 по 2010 роки донараховано внесків на загальну суму 12115,96 грн. (11505,44 грн. - 33,2% та 610,52 грн. - 2%) /а.с. 24/.

Перевіркою виявлено несвоєчасну та не в повному обсязі сплату сум єдиного внеску (авансові платежі) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на які нараховується єдиний внесок, чим порушено вимоги частини 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /а.с. 24/.

22 березня 2013 року, на підставі акту перевірки від 04.03.2013 року № 36, Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві прийнято наступні рішення:

- № 35 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано фінансові санкції у розмірі 19410, 09 грн. /а.с. 11/;

- № 38 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або/та страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано фінансові санкції у розмірі 37132,88 грн. /а.с. 12/.

Позивач не погодився з зазначеними рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві від 22 березня 2013 року № 35 та № 38, суд виходить з наступного.

За період до 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювалися Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції чинній до 01 січня 2011 року) страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 14 цього Закону: на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї статті; на суми грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям та працівникам воєнізованих формувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; на суми грошового забезпечення батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам, якщо вони не працюють, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; для страхувальників, зазначених у пункті 4 статті 14, - на суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб; для членів колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств - на суми доходу, що розподіляється між членами колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб; для осіб, які беруть добровільну участь, - на суми, визначені договором про добровільну участь.

Частиною 2 статті 20 цього Закону передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідальність за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків була встановлена статтею 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у вигляді фінансових санкцій відповідного розміру.

Так, відповідно до пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Згідно пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Однак, пункти 3, 4 частини 9 статті 106, як і стаття 19 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з 01 січня 2011 року згідно із Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто на дату прийняття оскаржуваних рішень не діяла норма, яка передбачала підстави та розмір фінансових санкцій, пов'язаних з таким донарахуванням.

Відповідно до положень пункту 7 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що набрав чинності 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання Законом від 08.07.2010 р. № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Однак, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року наділені повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01 січня 2011 року.

Застосування після 01 січня 2011 року штрафних санкцій, передбачених приписами частин 1-9 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які втратили чинність 01 січня 2011 року, є порушенням принципу, закріпленого частиною 2 статті 58 Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом встановлено, що оскаржувані рішення прийнято Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві 22 березня 2013 року, тобто після набрання чинності Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким було скасовано відповідальність страхувальника за вчинення відповідних дій (бездіяльності).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані рішення, якими до позивача застосовано фінансові санкції за порушення, вчинені у 2007-2010 роках, на підставі пунктів 3, 4 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вказана норма, як і стаття 19 цього Закону, втратила чинність з 01 січня 2011 року згідно з Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України у справах № К800/1571/13 від 21.03.2013 р., № К/9991/38011/12 від 13.11.2012 р., № К/9991/28551/11 від 09.11.2011 р.

Крім того, в оскаржуваному рішенні № 38 від 22 березня 2013 року, яким до позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 37132,88 грн. на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , зазначено, що за наслідками проведеної відповідачем перевірки виявлено порушення ч. 2 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і донараховано 12783,23 грн. до Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві та самостійно донараховано платником страхових внесків в сумі 14981,36 грн. /а.с. 12/.

Однак, за висновками акту перевірки, копія якого наявна у матеріалах справи, за період з 2007 по 2010 роки відповідачу донараховано внесків на загальну суму 12115,96 грн. (11505,44 грн. - 33,2% та 610,52 грн. - 2%) /а.с. 24/.

У акті перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення, не зафіксовано факту самостійного донарахування платником страхових внесків коштів на суму 14981,36 грн. Також у акті перевірки № 36 від 04.03.2013 року відповідачем не зазначено місяці, за які органом Пенсійного фонду або страхувальником донараховано суми своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Представником відповідача у як письмових запереченнях проти позову так і в судовому засіданні не обґрунтовано застосування до позивача оскаржуваним рішенням № 38 від 22 березня 2013 року фінансових санкцій у розмірі 37132,88 грн., хоча ухвалою суду від 15 квітня 2013 року, яку відповідач отримав 18 квітня 2013 року, суд зобов'язав відповідача у разі заперечення проти позову надати до суду всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішень, з приводу яких подано позов.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень від 22 березня 2013 року № 35 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та № 38 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або/та страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані рішення не ґрунтуються на вимогах законодавства України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник , банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскаржувані рішення прийняті відповідачем 22 березня 2013 року та згідно пояснень позивача отримані підприємством 26 березня 2013 року, що не спростовано відповідачем.

Згідно датоштемпеля поштової організації на конверті, яким направлено позовну заяву до суду з описом вкладення, позовна заява з доданими матеріалами здана позивачем на пошту 05 квітня 2013 року /а.с. 9,27/.

Відповідно до частини 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески № 35 від 22 березня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або/та страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 38 від 22 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" витрати зі сплати судового збору у розмірі 565 грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2013 року.

Суддя С.С. Сич