Ухвала

від 25.07.2013 по справі 816/2040/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р.Справа № 816/2040/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2013р. по справі № 816/2040/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон"

до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнсон" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески № 35 від 22 березня 2013 року.

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або/та страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 38 від 22 березня 2013 року.

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" витрати зі сплати судового збору у розмірі 565 грн. 43 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески № 35 від 22 березня 2013 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або/та страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 38 від 22 березня 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" витрати зі сплати судового збору у розмірі 565 грн. 43 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнсон" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області 01.11.1993 року, ідентифікаційний код 21045544, та взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтава 01.12.1993 року, реєстраційний номер 16283129.

У термін з 15.02.2013 року по 04.03.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.04.2007 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 04.03.2013 року № 36 /а.с. 13-26/.

Перевіркою було встановлено, що страхувальником щомісяця на протязі 2007-2009 років коригувався фонд заробітної плати, в зв'язку з тим, що фактичне нарахування виплат проводилось після подання звітів. Внаслідок цього загальна сума заниженої заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески складає 19410,09 грн., чим порушено вимоги частини 1 статті 19 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 21, 24/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 2 статті 20 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в результаті чого за період з 2007 по 2010 роки донараховано внесків на загальну суму 12115,96 грн. (11505,44 грн. - 33,2% та 610,52 грн. - 2%) /а.с. 24/.

Перевіркою виявлено несвоєчасну та не в повному обсязі сплату сум єдиного внеску (авансові платежі) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на які нараховується єдиний внесок, чим порушено вимоги частини 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /а.с. 24/.

22 березня 2013 року, на підставі акту перевірки від 04.03.2013 року № 36, Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві прийнято наступні рішення:

- № 35 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано фінансові санкції у розмірі 19410, 09 грн. /а.с. 11/;

- № 38 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або/та страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано фінансові санкції у розмірі 37132,88 грн. /а.с. 12/.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

За період до 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювалися Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції чинній до 01 січня 2011 року) страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 14 цього Закону: на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї статті; на суми грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям та працівникам воєнізованих формувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; на суми грошового забезпечення батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам, якщо вони не працюють, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; для страхувальників, зазначених у пункті 4 статті 14, - на суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб; для членів колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств - на суми доходу, що розподіляється між членами колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб; для осіб, які беруть добровільну участь, - на суми, визначені договором про добровільну участь.

Приписами частини 2 статті 20 цього Закону передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідальність за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків була встановлена статтею 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у вигляді фінансових санкцій відповідного розміру.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Приписами пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Між тим, пункти 3, 4 частини 9 статті 106, як і стаття 19 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з 01 січня 2011 року згідно із Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто на дату прийняття оскаржуваних рішень не діяла норма, яка передбачала підстави та розмір фінансових санкцій, пов'язаних з таким донарахуванням.

У відповідності до положень пункту 7 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що набрав чинності 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання Законом від 08.07.2010 р. № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Однак, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року наділені повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01 січня 2011 року.

Застосування після 01 січня 2011 року штрафних санкцій, передбачених приписами частин 1-9 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які втратили чинність 01 січня 2011 року, є порушенням принципу, закріпленого частиною 2 статті 58 Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегією суддів встановлено, що оскаржувані рішення прийнято Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві 22 березня 2013 року, тобто після набрання чинності Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким було скасовано відповідальність страхувальника за вчинення відповідних дій (бездіяльності).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані рішення, якими до позивача застосовано фінансові санкції за порушення, вчинені у 2007-2010 роках, на підставі пунктів 3, 4 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вказана норма, як і стаття 19 цього Закону, втратила чинність з 01 січня 2011 року згідно з Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України у справах № К800/1571/13 від 21.03.2013 р., № К/9991/38011/12 від 13.11.2012 р., № К/9991/28551/11 від 09.11.2011 р.

Крім того, в оскаржуваному рішенні № 38 від 22 березня 2013 року, яким до позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 37132,88 грн. на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зазначено, що за наслідками проведеної відповідачем перевірки виявлено порушення ч. 2 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і донараховано 12783,23 грн. до Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві та самостійно донараховано платником страхових внесків в сумі 14981,36 грн. /а.с. 12/.

Однак, за висновками акту перевірки, копія якого наявна у матеріалах справи, за період з 2007 по 2010 роки відповідачу донараховано внесків на загальну суму 12115,96 грн. (11505,44 грн. - 33,2% та 610,52 грн. - 2%) /а.с. 24/.

У акті перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення, не зафіксовано факту самостійного донарахування платником страхових внесків коштів на суму 14981,36 грн. Також у акті перевірки № 36 від 04.03.2013 року відповідачем не зазначено місяці, за які органом Пенсійного фонду або страхувальником донараховано суми своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не обґрунтовано застосування до позивача оскаржуваним рішенням № 38 від 22 березня 2013 року фінансових санкцій у розмірі 37132,88 грн., хоча ухвалою суду першої інстанції від 15 квітня 2013 року, яку відповідач отримав 18 квітня 2013 року, суд зобов'язав відповідача у разі заперечення проти позову надати до суду всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішень, з приводу яких подано позов.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень від 22 березня 2013 року № 35 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та № 38 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або/та страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вказані рішення не ґрунтуються на вимогах законодавства України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскаржувані рішення прийняті відповідачем 22 березня 2013 року та отримані підприємством 26 березня 2013 року, що не спростовано відповідачем.

Згідно дати штемпеля поштової організації на конверті, яким направлено позовну заяву до суду з описом вкладення, позовна заява з доданими матеріалами здана позивачем на пошту 05 квітня 2013 року /а.с. 9,27/.

У відповідності до частини 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду з даним позовом.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2013р. по справі № 816/2040/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П'янова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.