Рішення

від 18.02.2013 по справі 429/13095/12

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 429/13095/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бабій С.О., при секретарі Шевченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до МАЛОГО ПРИВАТНОГО БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "АЛМАЗ", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

27.12.2012 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" звернулося із позовом до МАЛОГО ПРИВАТНОГО БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "АЛМАЗ", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 13.09.2007 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та МПБПФ «АЛМАЗ» було укладено Договір № 10017 про надання овердрафтового кредиту строком до 12 вересня 2008 року . Ліміт кредитування становив 100 000,00 грн., позивач свої зобов'язання за договором виконав, кредит надав. МПБПФ «АЛМАЗ» зі свого боку не здійснював погашення заборгованості у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку із чим станом на 05.11.2012 р. має заборгованість у загальній сумі 67 637, 46 грн., із яких 0,01 грн. - заборгованість за кредитом, 26 774, 56 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 40 862, 98 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Оскільки у забезпечення виконання зобов'язань за договором № 10017 про надання оведрафтового кредиту, укладеного 13.09.2007 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та МПБПФ «АЛМАЗ», між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, при цьому поручитель не виконав письмову вимогу ПАТ КБ "ПриватБанк" про сплату простроченої заборгованості МПБПФ «АЛМАЗ», тому заборгованість за договором № 10017 від 13.09.2007 р. має бути стягнута солідарно із МПБПФ «АЛМАЗ» та ОСОБА_2.

Представник позивача Залізко В.С. в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

21.01.2013 р. МПБПФ «АЛМАЗ», ОСОБА_2 подали до суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позову заперечували, просили в задоволені позову про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі у зв'язку із спливом позовної давності, а також зазначали, що 02.07.2010 р. повністю розрахувалися із позивачем, переказавши на рахунок позивача 66 980, 37 грн. заборгованості за кредитом та 20 863, 46 грн. в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами. МПБПФ «АЛМАЗ» просило розглянути справу без участі представника відповідача із врахуванням письмових заперечень. Також 15.02.2013 р. МПБПФ «АЛМАЗ», ОСОБА_2 подали до суду додаткове письмове заперечення на позов, у якому зазначали про наявність домовленості між позивачем та відповідачами про те, що з 13.09.2008 р. по 02.07.2010 р. штрафні відсотки та пеня не нараховуватиметься, позивачем порушено черговість погашення вимог кредитора, встановлену договором та ст.534 ЦК України, а підвищені «штрафні» відсотки у розмірі 41 % річних, які повинні сплачуватись згідно договору у випадку порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, слід вважати неустойкою. Також зазначають про відсутність у позивача будь-яких збитків від прострочення відповідачами виконання зобов'язань за кредитним договором.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, позовні вимоги не визнає повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

13.09.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та МПБПФ «АЛМАЗ» було укладено договір № 10017 про надання оведрафтового кредиту, за яким було надано кредит, що сторонами не оспорюється. За договором овердрафтове кредитування МПБПФ «АЛМАЗ» здійснюєтся ПАТ КБ "ПриватБанк" у межах ліміту та строку, встановлених цим договором, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Умовами договору також передбачено, що кредит надавався в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди в обумовлені договором строки. Ліміт кредитування складав 100 000, 00 грн.

Відповідно до умов вказаного Договору (п.1.1) Банк зобов'язався при наявності вільних коштів здійснювати овердрафтне обслуговування Клієнта - МПБПФ «АЛМАЗ», що полягає у проведенні платежів понад залишку коштів на поточному рахунку МПБПФ «АЛМАЗ» № 26003050211311, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту. Проведення платежів Клієнта у порядку, встановленому договором, проводиться Банком в строк до 12.09.2008 року . Згідно з умовами даного Договору процентна ставка залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту та визначається таблицею із диференційною відсотковою ставкою від 13,5 до 20,5 % річних (а.с.11). Пунктом А.8. договору було визначено, що при порушенні Клієнтом якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту останній сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 41 % річних від суми залишка непогашеної заборгованості.

П. 5.1. договору було встановлено пеню у розмірі 0,2 % від суми просроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.7. Договору сторони визначили що «строки позовної давності по вимозі про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафу на цьому договору встановлюються сторонами тривалістю 5 років».

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 10017 про надання оведрафтового кредиту від 13.09.2007 р., який надано позивачем (а.с.4-7), період користування кредитом у МПБПФ «АЛМАЗ» тривав з 13.09.2007 р. по 05.11.2012 року, при цьому станом на 12.09.2008 р. кредит виносився до поточної заборгованості та становив 99 822, 10 грн., а з 15.09.2008 р. кредит у вказаній сумі було віднесено на рахунок простроченої заборгованості.

Починаючи із 12.09.2008 р. позивач у відповідності до п.А.8. договору (а.с.11), у зв'язку із простроченням МПБПФ «АЛМАЗ» нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі 41 % річних від суми залишка непогашеної заборгованості.

02.07.2010 р. МПБПФ «АЛМАЗ» згідно платіжного доручення № 26 перерахувало на рахунок позивача 66 980, 37 грн. із призначенням платежу «погашення тіла овердрафту згідно кредитного договору № 10017 від 13.09.2007 р.», (а.с.53), та згідно платіжного доручення № 29 перерахувало на рахунок позивача 20 863, 46 грн. із призначенням платежу «погашення відсотків по овердрафту кредитний договіру № 10017 від 13.09.2007 р.» (а.с.52). Таким чином, починаючи із 02.07.2010 року заборгованість МПБПФ «АЛМАЗ» перед ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо повернення отриманого кредиту складала 0,01 грн., а заборгованість щодо сплати нарахованих відсотків за користування кредитом становила 26 744, 55 грн.

Відносини, що виникли між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та МПБПФ"АЛМАЗ", є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором № 10017 про надання оведрафтового кредиту від 13.09.2007 р. вважається таким, що настав 11.09.2008 року.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по кредиту у сумі 0,01 грн. та по відсоткам за користування кредитними коштами у сумі 26 774, 56 грн. перед позивачем МПБПФ «АЛМАЗ» не надано.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст.614 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Ч.ч 1, 2 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин обов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умови договору № 10017 про надання оведрафтового кредиту від 13.09.2007 р. встановлюють такі положення. За п. 5.4. договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої, у тому числі, п. 5.1, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом трьох років. Оскільки строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором № 10017 про надання оведрафтового кредиту від 13.09.2007 р. вважається таким, що настав 11.09.2008 року, нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання із повернення кредитних коштів та відсотків за кредитом починається із 12.09.2008 року, та припиняється через три роки, тобто 12.09.2011 р.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, ч.6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.12.12р. у справі № 10/065-11.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п. 5.7 Кредитного договору термін давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за використання кредиту, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Кредитним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Проте, вимоги позивача про стягнення пені за період із 13.09.2011 р. по 05.11.2012 р., не можуть бути обґрунтовані встановленим згідно п. 5.7 договору терміном позовної давності, адже подовження строку позовної давності для забезпечення виконання зобов'язань за правочином не є тотожним подовженню строку нарахування пені, визначеного п.5.4. договору. За таких обставин, наявні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення пені за договором за період прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків з 12.09.2008 року по 12.09.2011 р. у сумі 36 656,83 грн.

Решта позовних вимог щодо стягнення пені заявлена неправомірно з огляду на приписи п.6 ст. 232 ГК України.

З матеріалів справи також вбачається, що у забезпечення виконання зобов'язань МПБПФ «АЛМАЗ» за договором про надання овердрафтового кредиту 10017 від 13.09.2007 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" 13.09.2007 р. було укладено договір поруки № 10017-1 з ОСОБА_2, за яким поручитель зобов'язалися відповідати перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, а у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.15).

26.10.2012 р. ПАТ КБ "ПриватБанк" було направлено на адресу ОСОБА_2 як поручителя повідомлення із вимогою про погашення простроченої заборгованості за за договором про надання овердрафтового кредиту 10017 від 13.09.2007 р. (а.с.8), що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення (а.с.9).

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ч.2 ст.554 ЦК України передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ч.2 ст.553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Договір поруки не обмежує відповідальність ОСОБА_2 перед позивачем за неналежне виконання МПБПФ «АЛМАЗ» зобов'язань за спірним договором банківського рахунку.

Згідно п.10 договору поруки № 10017-1 від 13.09.2007 року цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за договором кредиту № 10017 від 13.09.2007 р.

У відповідності до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу п.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено , порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя . Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно кредитного договору сторонами погоджено строк виконання основного зобов'язання до 12.09.2008 року . Строк дії договору поруки № 10017-1 від 13.09.2007 року був визначений як такий, що діє до повного виконання основного зобов'язання. В такому випадку діє правило щодо припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених в п. 24 Постанови №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", в силу частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» заявив вимогу до відповідача ОСОБА_2 лише 26.10.2012 року, тобто з пропуском спеціального (непроцесуального) строку, який передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України, суд вважає, що в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 10017 про надання оведрафтового кредиту від 13.09.2007 р. слід відмовити, адже договір поруки є припиненим, а стягнення заборгованості має здійснюватись лише з відповідача МПБПФ «АЛМАЗ».

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з МПБПФ «АЛМАЗ» на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 0,01 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 26 744, 56 грн. та пені у сумі 36 656,83 грн., а всього 63 401,40 грн. , т.я. позивач звернувся до суду з цим позовом в межах позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а отже з МПБПФ «АЛМАЗ» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 634, 01 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 256, 259, 260, 526, 530, 534, 549, 553, 554, 559, 598, 610, 611, 614, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 173-175, 193 , 216-217, 230-232 ГК України, ст.ст. 3,11,15, 57-61, 208-210, 212 - 215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Малого приватного багатопрофільного підприємства фірми "Алмаз", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з МАЛОГО ПРИВАТНОГО БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "АЛМАЗ" (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Інтернаціональна, 67-а, кв.42, код ЄДРПОУ 20303056) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження: 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № 10017 про надання оведрафтового кредиту від 13.09.2007року в розмірі 0,01 (нуль) грн. 1 коп., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 26 744, 56 (двадцять шість тисяч сімсот сорок чотири) грн. 56 коп. та пені у сумі 36 656,83 (тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 83 коп., а всього 63 401,40 (шістдесят три тисячі чотириста одна) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з МАЛОГО ПРИВАТНОГО БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "АЛМАЗ" (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Інтернаціональна, 67-а, кв.42, код ЄДРПОУ 20303056) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження: 49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 634, 01 (шістсот тридцять чотири) грн. 01 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Павлоградського

міськрайонного суду С. О. Бабій