Постанова

від 29.08.2006 по справі 2/300-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/300-06

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          21 серпня 2006 року           Справа № 2/300-06

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого           судді          Лащенко Л.Д.,

                        судді                  Гончар Т.В.,

                         судді                Твердохліб А.Ф.

при секретарі –Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача    –  Білик С.І. (дов № б/н від 22.08.05р.)

відповідача – Кендюшенко А.О. (дов № 10-19/17-Д/49 від 02.06.06р.)

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства проектно-будівельної компанії «Сант»(вх. №2677С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2006 р. по справі № 2/300-06

за позовом ПП ПБК «Сант», м. Суми

до  Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми

про стягнення 10048, 56 грн.,

встановила:

Позивач –ПП ПБК «Сант»(далі –Компанія), звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ВАТ «Сумиобленерго», м. Суми (далі –ВАТ) про стягнення з відповідача 10048,56 грн. надмірно сплачених ВАТ «Домобудівник»коштів за активну електроенергію, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що відповідно до укладеного договору відступлення права вимоги між позивачем та ВАТ «Домобудівник»Компанія отримала право вимоги повернення від ВАТ суми вартості обсягу активної електричної енергії, заявленої на поточний період, яка є зайво сплаченою.

Відповідач у  відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, вважаючи вимоги позивача безпідставними.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.2006 р., (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Компанія звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2006р. по справі № 2/300-06 та прийняття нового, яким задовольнити позовні вимоги Компанії в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

ВАТ у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційний суд рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії без задоволення, вважаючи її безпідставною, оскільки позивач не довів надмірної сплати коштів за використану попереднім споживачем електроенергію  саме за січень 2006 р.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договорів купівлі-продажу від 06.10.2004р. та від 03.03.2005р., укладених між ВАТ “Домобудівник”та позивачем, останній придбав у ВАТ “Домобудівник” адміністративний корпус та електрообладнання.

В зв'язку зі зміною власника електрогосподарства між Компанією та ВАТ був укладений договір №8400 від 16.02.06р. про постачання електричної енергії.

    На виконання п. 2 додатку №4 до договору №8400 від 19.06.2003 р. про постачання електричної енергії, укладеного між ВАТ Сумиобленерго”та ВАТ “Домобудівник”, останній 10.02.2006р перерахував відповідачу  на поточний рахунок із режимом спеціального використання  17716 грн. 78 коп за активну електроенергію, про що свідчить платіжне доручення №89 від 10.02.06 р.

     Позивач, в обґрунтування  заявлених вимог,  зазначив, що 70% від сплаченої ВАТ “Домобудівник”відповідачу суми, а саме 10048 грн. 56 коп., є зайво сплаченою сумою вартості обсягу активної електричної енергії, заявленої на поточний період.

Відповідно до матеріалів справи судом також встановлено,  що 10 квітня 2006 року між ВАТ “Домобудівник” та позивачем по справі був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого ВАТ “Домобудівник”передає позивачу по справі право вимоги за надмірно сплачені кошти по використанню активної електроенергії в сумі 10048 грн. 56 коп. В зв‘язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 10048 грн. 56 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень,

П. 1 додатку №4 до договору №8400 від 19.06.2003р. про постачання електричної енергії, укладеного між ВАТ “Домобудівник” та відповідачем встановлюється розрахунковий період, а саме, з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

П. 2 додатку №4 до вказаного договору визначає наступний порядок розрахунків: споживач протягом розрахункового періоду здійснює два планових платежі у таких співвідношеннях: до 20-го дня розрахункового періоду –30%; до 28-го дня розрахункового періоду –70%.

Вказаним договором та додатком №4 до нього не передбачена  авансова система оплати  за фактично використану активну електричну енергію.

Платіжним дорученням №89 від 10.02.2006р. про перерахування 17716 грн. 78 коп. визначено призначення платежу: оплата за активну енергію, спожиту у січні 2006 року по рахунку №8400 від 01.02.2006 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ВАТ “Домобудівник” був проведений розрахунок за фактично спожиту електричну енергію у січні 2006 року.

Відповідно до п.2.1.1. договору про відступлення права вимоги та згідно зі ст. 517 Цивільного кодексу України ВАТ “Домобудівник”зобов‘язаний на протязі трьох календарних днів передати позивачу по справі підтверджуючу документацію стосовно заборгованості відповідача перед ВАТ “Домобудівник”шляхом підписання акту прийому-передачі. Позивач  не надав суду ні  акту прийому-передачі вказаної документації, ні самої документації, яка б підтверджувала заборгованість відповідача перед ВАТ “Домобудівник”.

Крім того якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов‘язанні, новий кредитор, відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, несе ризик настання несприятливих для нього наслідків

Оскільки позивачем не надано доказів стосовно заборгованості відповідача перед ВАТ “Домобудівник”, а також з огляду на те, що у  договорі про відступлення права вимоги від 10.04.2006р., не вказано за який саме період використання активної електроенергії ВАТ “Домобудівник” було надмірно сплачено 100048,56 грн., господарський суд Сумської області визнав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками місцевого господарського суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, зазначивши наступне.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач в апеляційній скарзі, як і в позовній заяві зазначив, що постановою Господарського суду Сумської області від 26.04.2004 року по справі № 6/100 ВАТ "Домобудівник" визнано банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора Мальованого О.П. (ліцензія серії АБ № 216893 від 04.04.2005 року).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2004 року по справі № 6/100 затверджено Мирову угоду, укладену між боржником, кредиторами та третьою стороною.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.04.2005 року по цій же справі Мирову угоду визнано недійсною, провадження по справі поновлено, відкрито ліквідаційну процедуру та поновлено повноваження ліквідатора Мальованого О.П.

На виконання ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ВАТ "Домобудівник" згідно договорів купівлі-продажу реалізував 06 жовтня 2004 року адміністративний корпус та 03 березня 2005 року електрообладнання ПП ПБК "САНТ".

Проте, як свідчать матеріали справи та зазначає відповідач, продовжуючи виконувати умови договору, укладеного між ВАТ "Домобудівник" та ВАТ Сумиобленерго”19.06.03 р.,   відповідач поставив ВАТ «Домобудівник»у січні 2006 р. електричну енергію в розмірі 70171 кВт/г про що свідчить акт про обсяги переданої електричної енергії та споживачу було надано рахунок від 01.02.06 р. на суму 17716,78 грн.

Платіжним дорученням № 89 від 10.02.06 р. про перерахування 17716,78 грн. визначено призначення платежу як оплата за активну електричну енергію, спожиту у січні 2006 р. по рахунку № 8400від 01.02.06 р. тобто ВАТ «Домобудівник»був проведений розрахунок за фактично спожиту електричну енергію спожиту у січні 2006 р.

Однак сторони відповідно п. 2.5. договору від19.06.03р.  домовились, що у разі звільнення Споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у т. ч. шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення Споживач зобов'язаний повідомити Постачальника за 7 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснювати сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення Споживачем приміщення.

Отже   підстави припинення зобов'язань у повному обсязі, встановлені договором від 19.06.03р.

Крім того наслідками  відкриття ухвалою суду від 28.04.2005р. ліквідаційної процедури та поновлення провадження по справі, у зв'язку з визнанням Мирової угоди недійсною,є припинення підприємницької діяльності боржника закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Банкрут вже не може займатися комерційною діяльністю. Виконання зобов'язань боржника можливо при оплаті комунальних платежів, орендної плати, послуг охорони  об'єктів. Такі вимоги по зобов'язанням, що виникають в процедурі ліквідації-поточні комунальні та експлуатаційні платежі погашаються ліквідатором самостійно. Таким чином позивач не довів суду обставин в обгрунтування позовних вимог щодо заміни кредитора і в якому зобов'язанні,оскільки не надав жодного доказу виникнення зобов'язання у відповідача перед ВАТ”Домобудівник”  в  ліквідаційній процедурі по справі про визнання  його банкрутом.

Також, як зазначалося судом першої інстанції, частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. ВАТ «Сумиобленерго»свої обов'язки виконало про що свідчить акт про обсяги переданої електричної енергії

Як свідчать матеріали справи про заміну кредитора відповідач  дізнався тільки з тексту наданої позивачем претензії від 26.04.2006р.№16. А  сам договір від 10.04.06 р. про відступлення права вимоги, як стверджує відповідач його представник  побачив коли вже велося судове засідання. Це не заперечує  і позивач в апеляційній скарзі.

В ході судового засідання, як стверджує апелянт у скарзі, було встановлено, що доказів для правильного вирішення спору не достатньо, в зв'язку з чим представником позивача  заявлено усне клопотання про перенесення судового засідання в зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів необхідних для правильного вирішення спору по суті та необхідністю проведення звірки розрахунків, про яке в супереч ст. 81 Господарського процесуального кодексу України не було зазначено в протоколі судового засідання.

Окрім того, зазначає апелянт, що в судовому засіданні (без згоди сторін та зазначення в протоколі судового засідання –в порушення ст. 85 ГПК України) було оголошено лише вступну та резулятивну частини рішення (в протоколі зазначено, що рішення оголошено, а в рішенні не зазначено, що в судовому засіданні оголошено вступну та резулятивну частини рішення). Також суд першої інстанції порушив п. З ст, 77  ГПК України  згідно якого в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів необхідно було або відкласти судове засідання або оголосити перерву, чого не було зроблено і чим суд порушив також ст. 22 ГПК України позбавивши позивача права подавати докази.

Однак позивач не був позбавлений права подати докази  в обгрунтування  своїх заперечень по апеляційній скарзі, про що зауважив в судовому засіданні суд апеляційної інстанції, але належних доказів в обгрунування доводів  по скарзі  в порушення вимог ст. 33 ГПК України апелянт не надав.

Щодо посилань апелянта в скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права,  колегія суддів зазначає, що зазначені порушення не є підставою для скасування  рішення, передбаченою ч. 2 ст. 104 ГПК України.

 Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області 29.06.2006 р. по справі № 2/300-06 відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, ГПК України,

постановила:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства проектно-будівельної компанії «Сант»залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Сумської області 29.06.2006 р. по справі № 2/300-06 залишити без змін.

          Головуючий суддя                                                                              Л.Д. Лащенко

        Суддя                                                                                                    Т.В. Гончар

                 Суддя                                                                                              А.Ф. Твердохліб