Рішення

від 15.05.2013 по справі 2-180/11

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-180/11

2/812/4192/12

рішення

Іменем України

04 грудня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Жанжаровій О.О.,

за участі представника позивача Максименка В.Ю., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІР 07» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

встановив:

Позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ТОВ «ЕФІР 07», в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом в сумі 212 900,01 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 кредитного договору № 5021-117МБ від 02.11.2007 року, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 145 000 гривень, строком погашення не пізніше 01.11.2012 року зі сплатою 16% процентів річних за користування кредитом. В якості забезпечення наданого кредитного договору № 5021-117МБ 02.11.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №5021-117Р/1. Того ж дня, також між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «ЕФІР 07» в особі директора Товариства Никитченко О.Ю. був укладений договір поруки №5021-117Р/2. На підставі вказаних договорів поруки поручителі (ОСОБА_4 та ТОВ «ЕФІР 07») взяли на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.

Крім того, 02.11.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 5021-117МБ між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 5021-1171, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №324, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 17.08.2001 року.

Однак ОСОБА_2 порушує вимоги кредитного договору, а саме, не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

У подальшому, представник позивач уточнив свої позовні вимоги, зазначивши, що станом на 06.09.2012 року сума заборгованості ОСОБА_2 становить 673 399,84 грн.

Представник позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином та довірив свої інтереси представляти ОСОБА_3 Останній не заперечував факту отримання кредиту та виникнення заборгованості через невиконання ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору. Разом із тим, представник ОСОБА_2 зазначив, що розмір пені у сумі 507 954,94 грн. є неспівмірним із розміром основного боргу (145 000 грн.), тому просив зменшити суму пені до розміру основного боргу, враховуючи вимоги ст. 551 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_4 та представник ТОВ «ЕФІР 07» були повідомлені судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися і не повідомили суд про причини неявки. Відповідно до вимог ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.11.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (банк), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір № 5021-117МБ, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 145 000 гривень з оплатою по процентній ставці 16% відсотків річних до моменту повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню отриманих кредитних коштів. ОСОБА_2, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 01.11.2012 року, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.15-16).

На підставі п.3.2 кредитного договору № 5021-117МБ від 02.11.2007 року позичальник зобов'язався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за кредитним договором, до 01.11.2012 року. Погашення наданих кредитних ресурсів проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язався щомісячно, в термін з « 1» по « 10» число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості відповідно до Додатку № 1.

Відповідно до п.4.1 зазначеного кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 16% відсотків річних.

Пунктом 4.2 кредитного договору № 5021-117МБ від 02.11.2007 року передбачено, що нарахування процентів проводиться за період з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних коштів на позичковий рахунок. Нарахування процентів проводиться один раз на місяць на залишок заборгованості на позичковому рахунку позичальника за період з 1 числа по останнє число місяця. Нарахування процентів проводиться по Методу нарахування процентів (факт/факт) за кожний день користування кредитними ресурсами.

На підставі п.4.3 вказаного кредитного договору позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця, в термін з « 1» по « 10» число кожного місяця, нараховані за попередній календарний місяць.

Пунктом 6.1 кредитного договору № 5021-117МБ від 02.11.2007 року передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Відповідно до п.3.5 зазначеного кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки, зокрема, якщо позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або процентами і комісійною винагородою.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору, позивачем було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором № 5021-117МБ від 02.11.2007 року в повному обсязі. Так, позивач направив ОСОБА_2 вимогу від 24.09.2008 року про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, яка згідно поштового повідомлення особисто була отримана ОСОБА_2 13.11.2008 року (а.с. 25-26).

Згідно п.5.1. кредитного договору № 5021-117МБ від 02.11.2007 року забезпеченням виконання зобов'язання за цим договором є іпотека нерухомості: трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Додатковим забезпеченням виконання зобов'язань по зазначеному договору є порука фізичної особи - ОСОБА_4 та юридичної особи - ТОВ «ЕФІР 07», які оформлені договорами поруки від 02.11.2007 року.

В якості забезпечення наданого кредитного договору № 5021-117 МБ від 02.11.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач (банк), та ОСОБА_4 (поручитель) був укладений договір поруки №5021-117Р/1, на підставі якого поручитель взяла на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 (боржник) його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору (а.с.22).

Також, 02.11.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «ЕФІР 07» в особі директора Товариства Никитченко О.Ю. був укладений договір поруки №5021-117Р/2, на підставі якого поручитель взяло на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 (боржник) його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору (а.с.21).

Відповідно до п.2.1 вказаних договорів поруки ОСОБА_4 та ТОВ «ЕФІР 07» в особі директора Товариства Никитченко О.Ю. відповідають перед кредитором як солідарні боржники і банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до всіх одночасно.

Згідно п.2.2 договорів поруки № 5021-117Р/1 та № 5021-117Р/2 від 02.11.2007 року поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

На підставі п.2.3 зазначених договорів порук у випадку непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом одного банківського дня з моменту настання строку сплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора виникає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі до поручителя.

Відповідно до п.2.5 договорів поруки № 5021-117Р/1 та № 5021-117Р/2 від 02.11.2007 року виконання зобов'язань поручителем є безумовним.

Пунктом 3.1 вказаних договорів поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором у зазначені у договорі строки, поручитель зобов'язується не пізніше двох банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансмісійного) про виконання боржником прийнятих на себе зобов'язань сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.

Така вимога від 24.09.2008 року була надіслана банком поручителю ОСОБА_4 та директору ТОВ «ЕФІР-07», однак на момент подання позову до суду вимога не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені (а.с.11).

Крім цього, вимогу аналогічного змісту від 15.10.2008 року ОСОБА_2 особисто отримав у банку 17.10.2008 року.

Таким чином, ОСОБА_2 вимоги кредитного договору № 5021-117 МБ від 02.11.2007 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідачів з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останні заходів до погашення заборгованості не вжили.

Станом на 06.09.2012 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором № 5021-117 МБ від 02.11.2007 року в сумі 673 399,84 грн., а саме: 20 444,90 гривень - заборгованість за відсотками, 507 954,94 грн. - заборгованість пені за відсотками та кредиту, 145 000грн. - сума заборгованості по кредиту (а.с.178-179).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, згідно ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна або декілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

На підставі ст.544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 та ТОВ «ЕФІР-07» є поручителями перед позивачем за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №5021-117МБ від 02.11.2007 року та солідарними боржниками. У зв'язку з невиконанням позичальником вимог зазначеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати від ОСОБА_2 виконання зобов'язань по кредитному договору, які останній ігнорує. Тому, суд вважає, що є підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми основного боргу по несплаченому кредиту та процентів відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі (а.с. 180-183).

Разом із тим, за заявою представника відповідача ОСОБА_3, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, застосованої позивачем.

Відповідно п. 27 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 ст. 22 ЦК України відносить до збитків втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушення права (реальні збитки) та доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, в судовому засіданні представником позивача не надано доказів на підтвердження того, що в результаті невиконання зобов'язання ОСОБА_2 позивачу заподіяні будь-які збитки, розмір яких дорівнював би сумі нарахованої позивачем пені, або перевищував би вказану суму.

Таким чином, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, з врахуванням матеріального стану відповідача, вважає, що суму нарахованої пені можливо зменшити до 145 000 грн., яка дорівнює сумі заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 543, 544, 549, 551, 553, 554, 611, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 10, 11, 16, 169, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІР 07» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат - задовольнити повністю .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ТОВ «ЕФІР 07» (ЄДРПОУ 34975122) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (69037, м. Запоріжжя, вул. 40-років Радянської України, б.39, к/р39004010001980 у АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731, код ЄДРПОУ 25821086) 210 444 (двісті десять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 90 копійок, з яких: 20 444,90 гривень - заборгованість за відсотками, 145 000 грн. - заборгованість пені за відсотками та кредиту, 145 000 грн. - сума заборгованості по кредиту.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ТОВ «ЕФІР 07» (ЄДРПОУ 34975122) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (69037, м. Запоріжжя, вул. 40-років Радянської України, б.39, к/р39004010001980 у АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731, код ЄДРПОУ 25821086) 1700 (одна тисяча сімсот) гривень витрат по сплаті позивачем судового збору та 120 (сто двадцять) гривень по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод