Постанова

від 18.04.2013 по справі 826/2800/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2013 року 15:57 № 826/2800/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: Колодяжної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року № 0030071740, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0030071740 від 29 листопада 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган неправомірно встановив порушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності у розмірі 136 451,26 гривень.

Як зазначав позивач, ним, як фізичною особою, згідно договору про надання консультаційних послуг №02-05-11 отримано дохід від юридичної особи - ТОВ «Коледж преси та телебачення», в розмірі 800 000,00 гривень.

Керуючись нормами пунктів 16.1.3., 16.1.4., 49.18.4, 164.2.2. Податкового кодексу України, позивач 23 квітня 2012 року подав Податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій вказав суму доходів, отриманих згідно договору №02-05-11 та самостійно визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 136 451,26 гривень, яке сплатив 24 липня 2012 року відповідно до п.179.7. ст. 179 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що ним правомірно застосовані умови декларування та сплати податкових зобов'язань, які поширюються на фізичних осіб, що не зареєстровані суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки в силу положень п.177.6. ст. 177 Податкового кодексу України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позов задовольнити повністю та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №0030071740 від 29 листопада 2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність нарахування ДПІ у Дніпровському районі м. Києва штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем, як фізичною особою - суб'єктом господарської діяльності, суми узгодженого податкового зобов'язання по сплаті прибутку на доходи фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності, отриманих у 2011 році від надання послуг у розмірі 800 000,0 гривень. Відповідно до вимог пункту 177.11. Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Проте, позивач декларацію про отримані ним у 2011 році доходи до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подав з порушенням встановленого строку, а також, в порушення вимог пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України сплатив суму узгодженого зобов'язання, оскільки відповідно до наведеної норми платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, представник відповідача зазначав, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0030071740 від 29 листопада 2012 року, яким позивачеві, за затримку на 92 календарних дні сплати грошового зобов'язання нараховано штраф у розмірі 27 290,25 гривень, що підлягає ним сплаті до бюджету.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Дарницькою районною державною адміністрацією 24.01.2000 року, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с.69).

Позивач взятий на облік як платник податків до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 24.02.2000 року за № 1581-1/1, про що видано довідку за Формою № 4-ОПП (а.с.70).

Таким чином, судом встановлено, що позивач являється суб'єктом господарювання, який зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

23 квітня 2012 року позивачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік (вх. № 301760), у розділі ІІ якої «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» визначено суму отриманого доходу у розмірі 3 935 931,72 грн., до якого входить також показник рядку 01.07 «Інші доходи», в якому позивачем задекларовано дохід у розмірі 800 000,00 грн. та визначено суму податку, що підлягає сплаті з такого доходу, у розмірі 136 000,00 грн. (а.с.54-55).

Також у рядку 01.01 розділу ІІ податкової декларації позивачем визначено дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 3 135 931,72 грн., з якого нараховано податок, що підлягає сплаті платником податку самостійно, у розмірі 451,26 грн.

Самостійно визначена сума податкового зобов'язання була сплачена позивачем 24.07.2012 року, що не заперечувалось сторонами.

08.11.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України була проведена перевірка своєчасності сплати позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності, за результатами якої складено Акт № 5122/17-НОМЕР_1 від 08.11.2012 року (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що, в порушення підпункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, фізичною особою - СГД ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб - СГД в розмірі 136 451,26, граничний термін сплати якого настав 19.02.2012 року, а фактичний термін сплати якого відбувся лише 24 липня 2012 року, тобто з затримкою на 156 днів.

За результатами перевірки, керуючись положеннями абз.2 п.126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, податковий орган дійшов висновку про необхідність нарахування позивачу штрафу за затримку сплати узгодженого зобов'язання в розмірі 27 290,25 гривень.

29 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, на підставі вказаного Акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0030071740 , яким до позивача за порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України було застосовано штрафні санкції у розмірі 27 290,25 гривень, що становить 20% несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання.

Не погодившись із прийнятим податковим органом рішенням, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року № 0030071740 про нарахування штрафу у розмірі 27 290,25 гривень.

Стосовно обставин отриманого позивачем доходу судом встановлено наступне.

02 травня 2011 року між позивачем - ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» (код ЄДРПОУ 20914191) було укладено договір № 02-05-11 про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого позивачем надано консультаційні послуги з питань визначення вартості об'єкта купівлі-продажу, кола потенційних покупців об'єкта купівлі-продажу, структури (етапів) укладання угоди з купівлі-продажу об'єкту, участь в переговорах та погодження кінцевих умов угоди з покупцями об'єкта купівлі-продажу.

Відповідно до п.5.1. Договору позивач отримав винагороду за надані послуги на загальну суми 800 000,0 гривень.

Як встановлено під час перевірки та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, розрахунок за вищевказаними договорами було проведено в повному обсязі шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 800 000,00 гривень.

Відповідно до умов п.5.4. Договору, винагорода позивача виплачується на його рахунок в повному обсязі без утримання та виплати до бюджету будь-яких податків та зборів , визначених законодавством України.

Таким чином, узгодженою позицією сторін договору № 02-05-11 про надання консультаційних послуг було те, що ТОВ «Коледж преси та телебачення» не було податковим агентом за укладеною угодою.

На переконання позивача, на нього поширюються умови декларування та сплати податкових зобов'язань, які поширюються на фізичних осіб, що не зареєстровані суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки в силу положень п.177.6. ст. 177 Податкового кодексу України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Дану позицію позивач обґрунтовує тим фактом, що з 2009 року ним підприємницька діяльність не здійснюється.

За висновками податкового органу, позивач, будучи зареєстрованим як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, має спеціальний податковий статус, відповідно, на нього поширюються спеціальні умови декларування та сплати податкових зобов'язань, зокрема умови пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, відповідно до якого фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу , в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Згідно підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів , що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

При цьому згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку , передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи порушення позивачем строку декларування та сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - СПД, відповідачем застосовані передбачені абз. 2 п.126.1. ст. 126 Податкового кодексу України штрафні санкції.

Перевіряючи законь та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року № 0030071740 в межах заявлених позовних вимог та з підстав визначених у позовної заяви, суд зазначає наступне.

Правовідносини сторін щодо сплати податків і зборів на момент їх виникнення та розгляду справи регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. за № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755- VI.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 розділу Податкового кодексу України об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 Податкового кодексу України.

Зокрема, в пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України вказано, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Відповідно до положень Кодексу не оподатковуються під час нарахування чи виплати платникам податків такі доходи (прибутки):

Дохід орендодавця, визначений п.п. 170.1.5 ст. 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток (п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України) та іноземні доходи (п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України).

Таким чином, вказані вище доходи відповідно до пп. 168.1.3 ст. 168 Кодексу відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи та відповідних додатках до неї та оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Термін подачі податкової декларації про майновий стан і доходи, яка подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, для платників податку на доходи фізичних осіб визначено пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Фізичні особи - підприємці згідно з п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України подають до податкового органу за місцем своєї податкової адреси податкову декларацію у строки, визначені пп. 49.18.5 ст. 49 Кодексу , в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи , а також зазначають в ній авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб на поточний 2012 рік.

При цьому згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку , передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто граничним строком сплати фізичною особою-підприємцем податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік є 19 лютого 2012 року.

Ставка податку згідно із п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п. п. 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Як встановлено судом, із суму отриманого доходу за 2011 рік позивачем сплачено податок за ставкою 17% у загальному розмірі 136 451,26 грн.

Тобто, позивачем вірно застосовані положення щодо ставки оподаткування доходу, однак не враховані інші положення податкового законодавства, які встановлюють спеціальний порядок декларування та сплати податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності, зокрема, спеціальні строки подання декларації про доходи та сплати податку.

Судом, при винесені рішення враховуються умови договору про надання консультаційних послуг, які свідчать, зокрема, про спеціальний статус позивача в даних правовідносинах, зокрема наведені вище положення п.5.4. Договору, відповідно до якого винагорода позивача виплачується на його рахунок в повному обсязі без утримання та виплати до бюджету будь-яких податків та зборів , визначених законодавством України.

В свою чергу, відповідно до п.п.177.8. ст. 177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати , якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки відповідно до укладеного договору, ТОВ «Коледж преси та телебачення» не виступило податковим агентом позивача, це свідчить, що позивач в даних правовідносинах виступав в якості суб'єкта підприємницької діяльності та мав виконувати встановлені Податковим кодексом України вимоги.

Крім того, суд зазначає наступне, відповідно до загального принципу господарювання свободи підприємницької діяльності, сутність якої визначена статтею 43 Господарського кодексу України, - підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до діючого законодавства України не передбачено жодної заборони для здійснення фізичною особою підприємцем діяльності іншої, ніж вказана ним як основний вид діяльності при реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, у випадку здійснення фізичною особою підприємцем іншої господарської діяльності, ніж та, що зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію, отримані доходи підлягають оподаткування на загальних підставах оподаткування доходів від здійснення ним підприємницької діяльності.

Відповідно до п.177.6 ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Так як позивач, виконуючи вимоги вказаного договору та отримуючи дохід, діяв як учасник господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, то кошти отримані позивачем згідно вказаного договору є доходом від провадження ним підприємницької діяльності та підлягають оприбуткуванню в порядку встановленому чинним законодавством.

Посилання позивача на припинення ним підприємницької діяльності з 2009 року не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не вчинено відповідних дій з метою припинення своєї підприємницької діяльності.

Так, згідно ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»: державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно ч. 3 наведеної статті фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 11.12.1. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за N 1562/2030, після прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності та внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець зобов'язана подати до органу державної податкової служби за основним місцем обліку:

заяву за ф. N 8-ОПП (за бажанням), дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП;

оригінали документів, що видаються органами державної податкової служби платнику податків (свідоцтва, патенти, інші документи тощо) і підлягають поверненню до органу державної податкової служби, а також завірені органом державної податкової служби копії цих документів, якщо такі видавались та підлягають поверненню до органу державної податкової служби.

В той же час, як встановлено судом, позивачем не було вчинено жодних дій щодо припинення свого статусу як фізичної особи - підприємця, станом на момент розгляду спору позивача не знято з обліку як платника податків.

Відтак, на позивача поширювались загальні положення Податкового кодексу України що порядку декларування та строків сплати податкових зобов'язань фізичними особами - підприємцями.

Як зазначалось вище, згідно абз. 1 п. 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України).

Однак, всупереч наведених вище положень Податкового кодексу України, податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік були сплачені позивачем 24 липня 2012 року, тобто з пропуском встановленого строку.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем порушено граничний термін сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на строк більше 30 календарних днів, у зв'язку з чим відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, встановлені абзацом 2 частини 1 статті 126 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає, що підстави для визнання недійсним прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення рішення №0030071740 від 29 листопада 2012 року відсутні, оскільки воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятих ним рішень.

Беручи до уваги викладене у сукупності, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 24 квітня 2013 року.