Рішення

від 13.05.2013 по справі 905/898/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 905/898/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Захарченко Г.В., суддів Кучерявої О.О., Уханьової О.О. при секретарі судового засідання Зеленевій Т.М. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг», м.Синельникове, Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м.Донецьк

про стягнення 9 155,58грн.

за участю представників:

від позивача: Попов В.О. (за довір.)

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг», м.Синельникове, Дніпропетровська область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 9 155,58грн., яка складається з основного боргу в розмірі 9038,04грн. та 3% річних в розмірі 117,54грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір поставки від 23.05.12р. №1338-СИМ та видаткові накладні №2203 від 04.08.12р., №14052 від 26.07.12р., №14051 від 26.07.12р.

Ухвалою від 06.02.13р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/898/13-г.

26.02.13р. відповідач надав заперечення на позовну заяву №21/02/2013 від 21.02.13р., в яких повідомив про отримання товару лише за накладними №2203 від 04.08.12р. та №14052 від 26.07.12р., що був оплачений в повному обсязі.

26.02.13р. позивач надав письмові пояснення, в яких повідомив про допущення помилки при розрахунку 3% річних та просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 117,53грн.

26.02.13р. позивач надав клопотання про витребування у ТОВ «Парк-отель «Марат» довідки за підписом директора та головного бухгалтера і відбитком печатки підприємства про те, що ОСОБА_3 дійсно була (є) працівником вказаного підприємства із зазначенням займаної посади та періоду її роботи.

Вказане клопотання судом було розглянуто та в ухвалі від 26.02.13р. зазначено про відсутність підстав для його задоволення, оскільки в заяві позивачем не обґрунтовано, які саме обставини може підтвердити зазначені в клопотанні докази та вказана довідка не може бути належним доказом по справі.

12.03.13р. відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що оплата за поставлений товар здійснювалась на підставі рахунку №39756 та №39110.

12.03.13р. позивач надав клопотання, в якому просить призначити судову технічну експертизу видаткової накладної №14051 від 26.07.12р.

01.04.13р. від ТОВ «Парк-отель «Марат» надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказує, що призначення судово-технічної експертизи документів є недоцільним, оскільки результати вказаної експертизи не встановлюють обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і не матимуть жодного впливу на вирішення справи по суті.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.04.13р. справа №905/898/13-г передана на розгляд судової колегії у складі суддів: головуючого судді Захарченко Г.В., суддів Кучерявої О.О., Уханьової О.О.

11.04.13р. господарським судом Донецької області винесено окрему ухвалу Товариству з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг».

07.05.13р. відповідач надав пояснення по справі, в яких зазначив, що рахунки №39756 та №39110 в документах ТОВ «Парк-отель «Марат» не збереглись; довіреності на отримання товару від ТОВ «Арда-Трейдинг» відсутні та просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Парк-отель «Марат».

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.13р. підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 13.05.13р. не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (рекомендованим листом).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Встановив:

23.05.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» (покупець) було укладено договір поставки №1338-СИМ, за яким Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.2.1 договору).

Асортимент та кількість товару, що постачається, зазначається у накладних (п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 договору ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків.

Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 днів з дати її поставки (п.4.2 договору).

Підписання Покупцем товарної (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що Покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно Договору з дотриманням строків його постачання (п.5.7 договору).

Договір поставки №1338-СИМ від 23.05.12р. набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 28.02.13р. (п.8.1 договору).

Договір поставки №1338-СИМ від 23.05.12р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В позовній заяві позивач зазначає, що за спірним договором ТОВ «Арда-Трединг» поставило відповідачу товар на загальну суму 12192,72грн. та що у зв'язку з частковою оплатою на час пред'явлення позову заборгованість становить 9038,04грн.

В обґрунтування наявності суми боргу позивач посилається на накладні №2203 від 04.08.12р., №14052 від 26.07.12р. та №14051 від 26.07.12р., копії яких додані до матеріалів справи.

З видаткової накладної №2203 від 04.08.12р. вбачається, що в графі «Отримав» зазначено «Бармен ОСОБА_4», міститься підпис та штамп, на якому вказано: «ООО «Парк-отель «Марат» ОКПО 34121601 получено».

В видатковій накладній №14052 від 26.07.12р. в графі «Отримав» вказано «Бармен ОСОБА_5.», міститься підпис та штамп, на якому зазначено: «ООО «Парк-отель «Марат» ОКПО 34121601 получено».

Факт отримання товару за накладними №2203 від 04.08.12р. та №14052 від 26.07.12р. відповідачем визнаний.

Відповідач в запереченнях на позов повідомив про те, що товар за накладною №14051 від 26.07.12р. ТОВ «Парк-отель «Марат» не отримувало та довіреності на отримання товару за накладною від 26.07.12р. відповідач не виписував, та відповідачу не відомо хто підписував дану накладну від імені ТОВ «Парк-отель «Марат».

Як вбачається з видаткової накладної №14051 від 26.07.12р. в графі «Отримав» міститься прізвище «Коренская», підпис та штамп, на якому зазначено: «ООО «Парк-отель «Марат» ОКПО 34121601 получено». Факт отримання товару за вказаною накладною відповідач спростовує.

За змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

За змістом пункту 13 Інструкції №99 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпустку цінностей разом з документами ведення бухгалтерського обліку.

Вищевказана накладна №14051 від 26.07.12р. не містить обов'язкових реквізитів, а саме: не вказано посади особи, що підписала накладну від імені покупця, що позбавляє можливості ідентифікувати цю особу та перевірити її повноваження, що не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Представництвом відповідно до ст.237 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Ухвалами від 14.02.13р., 26.02.13р., 12.03.13р. та від 01.04.13р. суд зобов'язав позивача надати довіреності на отримання товару за спірним договором, що мали бути видані відповідачем. Проте, за весь час розгляду справи довіреність на ім'я Коренської позивачем не надана та усно повідомлено про відсутність відповідної довіреності.

Таким чином, враховуючи неналежне оформлення накладної, відсутність довіреності на отримання товару, невизнання відповідачем факту отримання товару за даною накладною, вказана видаткова накладна №14051 від 26.07.12р. не може бути належним доказом отримання відповідачем товару за спірним договором.

Щодо клопотання позивача про призначення технічної експертизи, суд зазначає наступне:

На вирішення експертизи позивач просить поставити наступні питання:

- чи виконано підпис у видатковій накладній №14051 від 26.07.12р. ОСОБА_6, або іншою особою?

- чи виконано підпис у видатковій накладній №14051 від 26.07.12р. ОСОБА_7, або іншою особою?

- чи нанесений відбиток штампу у видатковій накладній №14051 від 26.07.12р. штампом, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат»?

- чи нанесений відбиток штампу, яким посвідчено видаткову накладну №14051 від 26.07.12р. у той час, яким датований документ?

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

З огляду на неналежне оформлення накладної та відсутність довіреності на ім'я Коренської, проведення експертизи для визначення чи належить підпис на спірній накладній певній особі та чи належить штамп на накладній Товариству з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», враховуючи вищезазначені висновки суду, в даному випадку жодним чином не впливає на прийняття рішення.

За таких обставин підстави для призначення технічної експертизи у даній справі відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем товару за накладною №14051 від 26.07.12р., у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за даною накладною слід відмовити.

Відповідач в запереченнях на позов також зазначив, що товар за накладною №2203 від 04.08.12р. на суму 1786,32грн. та накладною №14052 від 26.07.12р. на суму 1368,36грн. отриманий і оплачений в повному обсязі. На підтвердження вказаного відповідач посилається на платіжні доручення №955 від 07.08.12р. на суму 1368,36грн. та №1022 від 14.08.12р. на суму 1786,32грн., карточку рахунку №631 за 01.01.12р.-15.02.13р. та акт звірки розрахунків станом на 20.02.13р.

В платіжному дорученні №955 від 07.08.12р. призначенням платежу зазначено: «оплата за вино согл. сч.№39110 от 26.07.2012г.». В платіжному дорученні №1022 від 14.08.12р. в графі призначення платежу зазначено: «оплата за вино согл. сч.№39756 от 04.08.2012г.».

Відповідач надав лише ксерокопію рахунку №39109 від 26.07.12р., виставленого позивачем на оплату товару, поставленого за накладною №14051 від 26.07.12р.

На вказаному рахунку не міститься ані печатки, ані підпису та посади особи, що виписала рахунок від імені ТОВ «Арда-Тредінг».

Крім того, надана відповідачем ксерокопія взагалі ніким не завірена. Оригінал рахунку для огляду сторонами до суду не надавався.

Відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

З огляду на викладене, ксерокопія рахунку №39109 від 26.07.12р. судом не оцінюється та не приймається до уваги, оскільки не є належним та допустимим доказом у справі.

До того ж, оплати за цим рахунком не здійснювались.

Ухвалами від 26.02.13р., 12.03.13р., 01.04.13р. та від 11.04.13р. суд зобов'язував сторін надати рахунки №39110 от 26.07.12р. та №39756 от 04.08.12р.

За весь час розгляду справи вказані рахунки не надані. Відповідач в поясненнях по справі зазначив, що рахунки №39756 та №39110 в документах ТОВ «Парк-отель «Марат» не збереглись.

Згідно п.4.4 договору при здійсненні оплати поставленого товару покупець зобов'язаний в платіжному дорученні вказувати номер та дату видаткової накладної, за якою такий товар був поставлений.

В платіжних дорученнях, які надані відповідачем в якості оплати товару містяться посилання лише на невідомі рахунки.

Будь-яке посилання на здійснення платежів в якості оплати за продукцію, поставлену відповідачу за накладними №2203 від 04.08.12р. та №14052 від 26.07.12р., дані платіжні доручення не містять, а отже не можуть бути прийняті як належні докази оплати товару, поставленого за вищевказаними накладними.

Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.12р.-20.02.13р., наданий відповідачем до матеріалів справи, підписаний лише однією стороною - ТОВ «Парк-отель «Марат», тому не є належним доказом.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, відповідач визнав факт отримання товару, поставленого за накладними №14052 від 26.07.12р. та №2203 від 04.08.12р., однак не надав належних доказів, що підтверджують оплату цього товару, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за даними накладними підлягають задоволенню.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до п.4.2 договору продукція за видатковою накладною №14052 від 26.07.12р. мала бути повністю оплачена не пізніше 09.08.12р., за видатковою накладною №2203 від 04.08.12р. - не пізніше 18.08.12р.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач належних доказів повної оплати продукції суду не надав.

Отже, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 3154,68грн. за договором поставки №1338-СИМ від 23.05.12р. у встановлений строк всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеного позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 117,53грн., що нараховувались на суму заборгованості за видатковими накладними №14052 від 26.07.12р., №14051 від 26.07.12р. та №2203 від 04.08.12р.

Оскільки зобов'язання про сплату 3% річних має похідний характер від основного зобов'язання, а саме від зобов'язання сплатити суму боргу, окремо від цього зобов'язання вказані санкції не існують.

З огляду на те, що судом відмовлено в стягненні заборгованості за накладною №14051 від 26.07.12р. у суду відсутні підстави для стягнення 3% річних в сумі 77,37грн., нарахованих на суму боргу за даною накладною.

Під час судового розгляду справи №905/898/13-г відповідач не надав доказів оплати в повному обсязі суми боргу, який виник на підставі договору поставки №1338-СИМ від 23.05.12р. за накладними №2203 від 04.08.12р. та №14052 від 26.07.12р., з чого суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за вказаними накладними.

Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично вірним.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних, що нараховувались на суму боргу за поставлений товар за накладною №14052 від 26.07.12р. з 10.08.12р. по 16.01.13р. та за накладною №2203 від 04.08.12р. за період з 19.08.12р. по 16.01.13р. підлягають задоволенню в сумі 40,16грн.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 3154,68грн. та стягнення 3% річних в сумі 40,16грн. обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 207, 237, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 712, §3 Глави 54 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265, §1 глави 30 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 33-35, 41, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг», м.Синельникове, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м.Донецьк про стягнення 9 155,57грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» (83003, м.Донецьк, вул.Калузька, буд.10; ЄДРПОУ 34121601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (юридична адреса: 52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Миру, буд.29, кв.28; поштова адреса: 49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1; ЄДРПОУ 37029549) основний борг в сумі 3154,68грн., та 3% річних в сумі 40,16грн.; судовий збір в сумі 600,37грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.05.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 16.05.13р.

Головуючий суддя Г.В. Захарченко

Суддя О.О. Кучерява

Суддя О.О. Уханьова