Постанова

від 15.05.2013 по справі 5020-975/2012-5009/3951/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5020-975/2012-5009/3951/12

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю прокурора відділу Генеральної прокуратури України Р. Романова, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 лютого 2013 року у справі № 5020-975/2012-5009/3951/12 за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" про стягнення,

УСТАНОВИВ: У вересні 2012 року Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" про стягнення 529 563 грн 71 коп. отриманих безпідставно.

Відповідач позов не визнав і посилається на рішення господарського суду у спорі з того предмету, між тими ж сторонами і з тих же підстав.

Ухвалою господарського суму м. Севастополя від 10 жовтня 2012 року справу передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2012 року (суддя Т. Алейникова), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 лютого 2013 року, у позові відмовлено з мотивів неправильного обрання прокурором способу захисту права.

Заступник прокурора Донецької області просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 216 і 1212 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали й їхні представники у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що у січні 2009 року державне підприємство "Севастопольський морський рибний порт" ухвалило рішення про закупівлю за державні кошти на відкритих торгах пиломатеріалів об'ємом 1 940 м 3 очікувальною вартістю 2 500 000 грн. Переможцем торгів визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова фірма "Еліпс", з яким 18 лютого 2009 року був укладений договір № 115-П на поставку пиломатеріалів (далі -договір) об'ємом 2 435 м 3 на суму 1 746 250 грн.

У подальшому контрагенти збільшили ціну договору до 2 361 887 грн за той же обсяг товару, уклавши додаткову угоду від 1 квітня 2009 року до договору.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10 січня 2012 року у справі № 5020-1833/2011, яке набрало законної сили, договір визнано недійсним, проте правові наслідки недійсності правочину судом не застосовувалися.

Севастопольський транспортний прокурор звернувся до господарського суду з вимогою стягнути 529 563 грн 71 коп., набутих відповідачем без достатньої правової підстави.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що у зв'язку з визнанням договору недійсним, права державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" можуть бути захищені виключно із застосуванням правового механізму, установленого абзацом другим частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, а не шляхом застосування правил статті 1212 цього Кодексу.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Положення частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України є загальними щодо спеціальних, зокрема правил абзацу другого частини 1 статті 216 цього Кодексу. Водночас, загальне зобов'язання з набуття майна без достатньої правової підстави має характер захисного засобу, який особа вправі застосовувати як додатковий (субсидіарний), відносно інших вимог.

Застосування правових наслідків до виконаної сторонами недійсної угоди, коли одна із сторін отримала за угодою грошові кошти, а інша - товар, зумовлюється, зокрема, рівністю розміру взаємних зобов'язань сторін. Норми про зобов'язання у зв'язку з набуттям майна без достатньої правової підстави можуть бути застосовані до сторони у разі доведення обставин того, що отримана однією із сторін грошова сума явно перевищувала вартість переданого іншій стороні товару.

Прокурором заявлена вимога про стягнення грошової суми, яка перевищувала, порівняно з товарним ринком, вартість товару, переданого продавцем державному підприємству "Севастопольський морський рибний порт".

У порушення вимог статті 1212 Цивільного кодексу України, господарські суди, дослідивши лише питання обраного позивачем способу захисту порушеного права, не дослідили подані стороною докази, а отже не розглянули вимоги позову по суті, що зумовлює скасування рішення і постанови в даній справі та її передачу на новий розгляд.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 лютого 2013 року у справі № 5020-975/2012-5009/3951/12 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий, суддя М.В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В.М. Палій