Постанова

від 15.05.2013 по справі 19/5005/7551/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 19/5005/7551/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузаступника прокурора Дніпропетровської області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. у справі№19/5005/7551/2012 Господарського судуДніпропетровської області за позовомвиконуючого обов'язки прокурора Широківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області доФермерського господарства "Ранок" простягнення збитків за участю представників

- відповідача:Орлов І.І. (директор) - прокурора:Гудименко Ю.В. (посвідчення №014715), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області (далі - позивач), виконуючий обов'язки прокурора Широківського району Дніпропетровської області просив, з урахування уточнення позовних вимог, стягнути з Фермерського господарства "Ранок" (далі - відповідач) на користь державного та місцевих бюджетів 69425,40 грн. збитків, завданих самовільним забором води з підземного джерела без спеціального дозволу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012р. (суддя Красота О.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Широбокова Л.П., Дмитренко А.К.) це рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, про відмову у позові.

У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Великород І.І. у присутності старшого помічника прокурора прокуратури Широківського району Дніпропетровської області Васькевича Р.А. та голови відповідача Орлова І.І. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони водних ресурсів відповідача, про що складено акт №40 від 27.02.2012 року.

Перевіркою встановлено, що: відповідач здійснює діяльність з вирощування зернових та технічних культур на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №427274 від 13.11.2011 року, виданого Широківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, та статуту підприємства, також встановлено, що він здійснює забір води з підземного джерела (водозабірна свердловина глибиною близько 60 м.), розташованого в с.Кошове Чапаєвської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, для потреб населення с.Кошове. Правоустановчі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться свердловина, відсутні, паспорт та проект на зазначену свердловину відсутні; свердловина на балансі Чапаївської сільської ради та відповідача не перебуває, журнал первинного водопостачання згідно затвердженої типової форми ПОД-12 не ведеться; в насосній станції установлено електролічильник (останні покази - 9484) для розрахунку об'ємів забраної води з підземного джерела (водозабірна свердловина глибиною близько 60 м.), розташованого в с.Кошове Чапаєвської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області; дозвіл на спеціальне користування з підземного джерела (свердловини) водопостачання відсутній, що є порушенням ст.ст.44, 48, 49 Водного кодексу України; ліцензія на використання надр (підземних вод) відсутня; забір води з підземного джерела (свердловини) водопостачання здійснюється насосом ЕЦВ 6-10-110 потужністю 10 м. куб./год., щоденно по 20 хвилин; на момент перевірки відбувався забір води із свердловини.

За самовільне водокористування відповідачем з підземного джерела (свердловини), розташованого на території с.Кошове Широківського району Дніпропетровської області Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області (позивачем) відносно голови відповідача складено протокол №07471 від 26.04.2012 року про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн., який останнім сплачений 15.05.2012 року, що підтверджується квитанцією ПАТ "КБ Приватбанк" №2190.289.1.

На підставі довідки відповідача про обсяг забраної води з підземного джерела водопостачання в об'ємі 1618 куб. м за період з 27.04.2009 року по 27.04.2012 року був розрахований розмір збитків, заподіяних відповідачем внаслідок самовільного водокористування з підземного джерела водопостачання, який становить 69425 грн. 40 коп.

Несплата відповідачем збитків в добровільному порядку стала підставою для звернення в.о. прокурора Широківського району Дніпропетровської області з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, мотивував своє рішення обґрунтованістю позовних вимог, оскільки відповідач здійснював спеціальне водокористування.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з того, що відповідач не є спеціальним водокористувачем, тому не повинен був отримувати дозвіл і не повинен нести відповідальність за самовільне водокористування.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ч.1ст.47 Водного кодексу України).

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч.1 ст.48 Водного кодексу України).

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч.2 ст.48 Водного кодексу України).

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ч.1 ст.49 Водного кодексу України).

Відповідно до приписів ч.3 ст.48 цього кодексу не належить до спеціального водокористування, зокрема, подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони.

Суди обох інстанцій встановили, що проведеною перевіркою виявлено, що відповідач здійснює подачу води з підземного джерела (водозабірна свердловина глибиною близько 60 м.), для потреб населення с.Кошове, що вбачається, з акту перевірки.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач як постачальник води в маловодний регіон не є спеціальним водокористувачем, тому не повинен був отримувати дозвіл і не повинен нести відповідальність за самовільне водокористування.

Ці висновки суду прокурором не спростовані у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, тому підстави для скасування оскарженої постанови суду, відсутні.

З урахуванням положень пункту 11 частини другої статті 111 11 Господарського процесуального кодексу України щодо того, що новий розподіл судових витрат у суді касаційної інстанції здійснюється у разі скасування чи зміни судового рішення, та з урахуванням наведених вище обставин, вимоги, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про стягнення судового збору, задоволенню не підлягають.

Вимога представника відповідача про повернення судом касаційної інстанції штрафу, стягнутого згідно постанови про накладення адміністративного стягнення на Орлова І.І., викладена у відзиві на касаційну скаргу, не може бути розглянути господарським судом у зв'язку з відсутністю таких повноважень за Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, у відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить, відшкодувати майнову та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Про те, згідно приписів частини третьої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, відповідно не підлягають розгляду у касаційній інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. у справі Господарського суду Дніпропетровської області №19/5005/7551/2012 - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський