Постанова

від 13.05.2013 по справі 2/37/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 2/37/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аквасервіс" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.03.2013 р.

у справі № 2/37/2012/5003 (суддя Мельник П.А. )

позивач Приватне підприємство "Аквасервіс"

відповідач Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал"

про спонукання до виконання умов мирової угоди

за участю представників сторін:

позивача - Прилесний І.Г.(довіреність від 09.07.12р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.03.2013р. (суддя Мельник П.А. ) у задоволенні заяви позивача (погодженої з відповідачем) про затвердження мирової угоди в редакції від 10.12.2012 р. по справі №2/37/2012/5003 відмовлено. Крім того, пунктом 2 резолютивної частини ухвали стягнуто з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (21022, м. Вінниця, вул. Київська, 173, код 03339012) в доход Державного бюджету України 1700,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Приватне підприємство "Аквасервіс" (позивач, скаржник) звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.03.2013р. у справі № 2/37/2012/5003 скасувати; заяву позивача (погоджену з відповідачем) про затвердження мирової угоди № 2 в редакції від 10.12.2012 р. по справі № 2/37/2012/5003 в процесі виконавчого провадження задовольнити та затвердити вищезазначену мирову угоду на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 16.07.2012 року.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зокрема зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки винесена всупереч положенням процесуального закону, зокрема ст.78, ч.4 ст.121 ГПК України.

Мирова угода № 2 в редакції від 10.12.2012 р., яка була подана на затвердження господарського суду, на думку скаржника, відповідає положенням закону, тобто необхідні обов"язкові умови останньої не суперечать вимогам чинного законодавства, проте судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про її затвердження.

Посилання суду першої інстанції на відсутність повноважень у представників на підписання мирової угоди скаржник вважає безпідставним, оскільки вона підписана керівниками, повноваження яких регламентовані законом. Крім того, скаржник зазначає, що у суду є повний доступ до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для того, щоб пересвідчитись у наявності повноважень та посадовому становищі осіб, що підписали мирову угоду.

Висновок місцевого господарського суду стосовно того, що сторонами не доведено того, що спірні будівельні матеріали знаходяться у власності КП "Вінницяоблводоканал", відсутність обтяжень щодо майна вказаного у мировій угоді, доказів вартості майна, станом на день слухання справи в суді, доказів збереження майна, у т.р. перебування його на обліку з наданням відповідних первинних документів, тощо спростовується, на думку скаржника, наявною в матеріалах справи довідкою № 1/352 від 04.03.2013 р. КП "Вінницяоблводоканал", в якій відповідач підтверджує наявність майна на суму 569952,00 грн., про яке йдеться в мировій угоді № 2 від 10.12.2012 р.

Наводяться інші доводи в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

Про час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники провадження повідомлені належним чином. Відповідач (КП "Вінницяоблводоканал") правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.03.2009р. у справі № 7/93-08 затверджено мирову угоду від 10.03.2009 р., відповідно до якої Відповідач - КП "Вінницяоблводоканал" зобов'язався сплатити на користь Позивача - ПП "Аквасервіс" 1169441,66 гривень, згідно наступного графіку оплати заборгованості: квітень 2009 р. - 584720,83 гривень, травень 2009 р. - 584720,83 гривень.

Оскільки умови вищезазначеної мирової угоди відповідачем не виконувались, заборгованість не сплачувалась, в червні 2012 р. Приватне підприємство "Аквасервіс" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про розірвання мирової угоди від 10.03.2009 р.

Рішенням суду від 16.07.2012 р. позов задоволено та зобов''язано Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" виконати укладену з позивачем (стягувачем) Приватним підприємством "Аквасервіс" мирову угоду від 10.03.2009 р., що затверджена ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.03.12 р. у справі № 7/93-08. Зміст вказаної мирової угоди повторені в рішенні господарського суду від 16.07.2012р., а саме:

"В провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 7/93-08 за позовом ПП "Аквасервіс" до ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал" про стягнення заборгованості.

ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал" в особі виконуючого обов'язки начальника Сиска В.М., що діє на підставі Статуту та ПП "Аквасервіс", в особі директора Шведової Т.А., що діє на підставі Статуту, які є сторонами по справі № 7/93-08, домовились про укладення мирової угоди на зазначених умовах:

1. ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал" зобов'язується оплатити на користь ПП "Аквасервіс" заборгованість по договору підряду № 431 від 15.10.2007 року щодо будівництва будівель для господарсько-транспортних потреб по вул. Київська, 184 в м. Вінниці.

2. Мирова угода укладається на суму 1 169 441,66 (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста сорок одна грн. 66 коп.) грн.

3. Виплата суми 1 169 441,66 (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста сорок одна грн. 66 коп.) грн. буде здійснюватись протягом 2 (двох) місяців на рахунок ПП "Аквасервіс" р/р 2600513015 в ВАТ Райффайзен банк "Аваль" м. Вінниці, МФО 302247, у безготівковій формі згідно умов даної угоди та графіку, розробленого та погодженого сторонами.

4. Графік оплати заборгованості: Квітень 2009 - 584 720,83 грн. Травень 2009 - 584 720,83 грн.".

Крім того, вирішено стягнути із Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" на користь Приватного підприємства "Аквасервіс" 1 073,00 гривень судового збору (а.с.28-29).

На виконання прийнятого рішення 30.07.2012 р., господарським судом видано відповідні накази (а.с.30-32), на підставі яких постановою заступника начальника Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ від 26.11.12 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області від 30.07.12 р. у справі № 2/37/2012/5003 (а.с.40-41).

В процесі виконання рішення суду від 16.07.2012р. сторони звернулися до господарського суду з заявою про затвердження нової мирової угоди від 10.12.2012 року (а.с.33, 34-38), умови якої передбачали, що Позивачу - ПП "Аквасервіс" передаються відповідачем КП "Вінницяоблводоканал" у приватну власність будівельні матеріали на загальну суму 569 952,00 гривень (перелік майна залучено до матеріалів справи (а.с. 35-37 ).

Позивач - ПП "Аквасервіс" за цією мировою угодою здійснює прощення боргу відповідача - КП "Вінницяоблводоканал" в сумі 470115,60 гривень за виконані будівельні роботи та відмовляється від стягнення вказаної суми.3. Будівельні матеріали, що визначені в пункті 1 Мирової угоди передаються на протязі 2 (двох) днів з моменту затвердження судом даної Мирової угоди, Комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" у приватну власність Приватного підприємства "Аквасервіс" за актом приймання - передачі.

Після затвердження даної мирової угоди судом право власності на будівельні матеріали визначені у пункті 1 (першому) даної Мирової угоди визнається судом за Приватним підприємством "Аквасервіс" та є непорушним ( п. 4 Мирової угоди).

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, який не знайшов правових підстав для застосування положень ст.121 ГПК України та задоволення заяви позивача (погодженої з відповідачем) про затвердження мирової угоди від 10.12.2012р. в процесі виконання судового рішення від 16.07.2012р., з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.121 ГПК України мирова угода укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Статтею115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов''язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судові рішення згідно ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України є обов''язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності із ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно ст.117 ГПК України у наказі господарського суду, зазначається, зокрема найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії, резолютивна частина рішення, найменування стягувача і боржника, їх адреси, тощо.

Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов''язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом

Таким чином, судове рішення повинно виконуватись у точній відповідності до виданого на його примусове виконання виконавчого документа, в тому числі, у спосіб і порядок, що визначені судом .

Статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави, за наявності яких державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки перелік майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, визначає державний виконавець у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд не вказує переліку майна, а лише робить вказівку про звернення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням суду.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони у справі, або державний виконавець не звертались до суду із заявами про зміну способу виконання рішення суду і не доводили належними і допустими доказами наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у спосіб та у порядку, вказаному в наказі господарського суду по даній справі.

При цьому, відповідно до п. 7.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" судом може бути затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення суду за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження". Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами .

Відповідно до ч.3 ст.78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Частиною 4 ст. 121 ГПК України передбачено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Такі ж правові позиції викладено в п.п. 3.19 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, де зазначено, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

В п.3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 , що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета . У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі №2/37/2012/5003 є спонукання до виконання умов мирової угоди на стягнення боргу по договору підряду, а відповідно до умов мирової угоди від 10.12.2012 року, із заявою про затвердження якої сторони звернулись до господарського суду, сторони дійшли згоди про передачу у приватну власність ПП "Аквасервіс" будівельних матеріалів на загальну суму 569 952,00 грн., перелік яких вказаний у п.1 цієї Мирової угоди. Сторони також обумовили, що Позивач - ПП "Аквасервіс" здійснює прощення боргу відповідача - КП "Вінницяоблводоканал" в сумі 470115,60 гривень за виконані будівельні роботи та відмовляється від стягнення вказаної суми. Погодили, що будівельні матеріали, що визначені в пункті 1 Мирової угоди передаються на протязі 2 днів з моменту затвердження судом даної Мирової угоди, Комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" у приватну власність Приватного підприємства "Аквасервіс" за актом приймання - передачі. Після затвердження даної мирової угоди судом право власності на будівельні матеріали визначені у пункті 1 даної Мирової угоди визнається судом за Приватним підприємством "Аквасервіс" та є непорушним. Однак, докази того, що вказані будівельні матеріали належать саме Комунальному підприємству "Вінницяоблводоканал" в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, як вірно відмічено місцевим господарським судом, виходячи з аналізу положень ГПК України, до затвердження мирової угоди господарський суд повинен з'ясувати, чи мають представники сторін право на укладення мирової угоди, чи не порушує укладення мирової угоди закон або права і охоронювані законом інтереси інших осіб, держави.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, який перевіривши згідно вимог процесуального законодавства наявність належних повноважень на укладення мирової угоди у представників сторін, встановив, що мирова угода укладена особами, повноваження яких суду не доведені.

Стягувач і боржник по справі (що вбачається зі змісту мирової угоди, яку вони просять суд затвердити) фактично з власної ініціативи намагаються змінити спосіб та порядок виконання судового рішення без достатніх на то правових підстав і не врахувавши, що виконавче провадження - це в першу чергу сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів, однак не дій сторін, які не наділені повноваженнями щодо вчинення виконавчих дій.

Отже, місцевий господарський суд, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, прийшов обгрунтованого висновку про те, що укладена сторонами у справі мирова угода від 10.12.2012 року суперечить вимогам чинного законодавства, її умови викладені двозначно і вносять неясності в спір, зокрема не стосуються предмета позову (умова про передачу майна), в майбутньому дана угода фактично може призвести до виникнення нового спору, тому місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні відповідної заяви сторін та не затвердив вищезазначену мирову угоду.

Крім того, при винесенні ухвали місцевим господарським судом вірно зазначено, що сторонами не доведено того, що спірні будівельні матеріали знаходяться у власності КП "Вінницяоблводоканал", оскільки доказів про відсутність обтяжень щодо майна вказаного у мировій угоді, доказів вартості майна, станом на день слухання справи в суді, доказів збереження майна, у т.р. перебування його на обліку з наданням відповідних первинних документів, як і будь-яких інших доказів в підтвердження своєї позиції сторонами надано не було.

При цьому судом було враховано, що відносини сторін в процесі виконавчого провадження визначені і регулюються Законом України "Про виконавче провадження" і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Відповідно до п.5 ч.1ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Вищезазначена норма узгоджується з правовою позицією, викладеною в 3.9.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, де зазначено, що у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК.

Крім того, в п.3.13.вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

При цьому, відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки: стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК); винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК).

При цьому слід мати на увазі, що передбачене пунктом 5 статті 83 ГПК право господарського суду у прийнятті рішення стягнути з винної сторони штраф у доход державного бюджету України стосується не лише рішень, прийнятих по суті справи, а й ухвал, у тому числі тих, якими розгляд справи не закінчується (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника учасника судового процесу та/або неподанням ним витребуваних судом матеріалів тощо).

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки відповідач, всупереч вимогам ухвал суду від 11.12.2012 р., від 16.01.13 р. та від 04.03.13 р., не забезпечив явку керівника на визначену дату, явка якого була визнана судом обов'язковою, не повідомив про поважність причин неявки, що призвело до затягування розгляду справи та додаткових витрат пов'язаних з відкладенням розгляду справи, то відповідно до ст. 83. ч.1 п.5 ГПК України були наявні підстави для стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України штрафу в розмірі 1700,00 гривень, що і було правомірно здійснено місцевим господарським судом.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, виніс ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аквасервіс" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.03.2013 р. у справі № 2/37/2012/5003 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.03.2013 р. у справі № 2/37/2012/5003 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.