Постанова

від 15.05.2013 по справі 6/5005/10804/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 року Справа № 6/5005/10804/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Гаврилові О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Браїлко А.О., довіреність №1 від 03.01.13;

від відповідача: ОСОБА_2, договір б/н від 30.12.12.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Синельникове, Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 року у справі № 6/5005/10804/2012

за позовом Синельниківського районного споживчого товариства (Рай СТ), м. Синельникове, Дніпропетровська область

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення, з урахуванням уточнень, 71 551,76грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 року у справі № 6/5005/10804/2012 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги Синельниківського районного споживчого товариства (Рай СТ) задоволені частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Синельниківського районного споживчого товариства 38 920,00грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.) - основна заборгованість; 875,41грн. (вісімсот сімдесят п'ять грн. 41 коп.) - судовий збір.

В решті відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що станом на час судового розгляду справи у суді за результатами рішень трьох судових інстанцій встановлено, що відповідач не є та не був належним власником спірного торгівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим він не має та не мав права отримувати будь-який дохід від спірного торгівельного центру, у зв'язку з чим не міг з цього приводу обґрунтовувати моральні страждання.

Господарський суд визнав, що грошові кошти в розмірі 38 920 грн., які стягнуті за рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 28.03.2005 року з позивача на користь відповідача не належать відповідачу (є безпідставно отриманими), а тому підлягають поверненню.

Строк позовної давності суд першої інстанції почав обчислювати з моменту постановляння ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2011 року, а тому не вважав його пропущеним.

Не погодившись з рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернулась відповідачка із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, провадження у даній справі припинити, в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Посилається на ті обставини, що судом допущені неточності при розрахунку сум, що були сплачені за нерухомість, отримані нею від позивача, а також 38 920 грн., що підлягали сплаті на користь позивача.

Кошти, що стягнуті з неї, як суб'єкта підприємницької діяльності (далі - ФОП) фактично були сплачені їй позивачем, як фізичній особі, і у всіх правовідносинах з відповідачем вона виступала як фізична особа, однак цієї обставини суд першої інстанції не взяв до уваги, внаслідок чого стягнуто кошти, які підлягають стягненню з неї, як фізичної особи на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від 28.03.2005 року, як моральна шкода та втрачена вигода.

На обґрунтування тих обставин, які суд першої інстанції поклав в основу судового рішення, не була витребувана та досліджена виписка банку про рух грошових коштів на розрахункових рахунках товариства та ОСОБА_3, як ФОП.

Вважає, що повернення грошових коштів має здійснюватися через суд загальної юрисдикції, який і вирішував питання про їх стягнення. На підставі платіжного доручення №656 від 14.11.2006 року Державна виконавча служба на підставі виконавчого листа №2/850 від 29.04.2005 року стягнула на користь фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 38 920 грн.

Не погоджується з обчисленням судом першої інстанції строку позовної давності, який має обчислюватися з 2005 року, крім того, ухвала Вищого спеціалізованого суду України не стосується рішення Синельниківського міськрайонного суду від 28.03.2005 року, яке не скасовувалося.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах справи, а також постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідачка вважає підставами для скасування рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 27.03.2013 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

29.03.2013 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 року - прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.

15.05.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення господарського суду від 26.02.2013 року скасувати, провадження у справі припинити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 слід частково задовольнити з наступних підстав.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2005 року задоволені позовні вимоги.

Визнана дійсною угода від 18.10.2004 року з продажу торгового центра загальною площею 246 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, що укладена між ОСОБА_3 і Синельниківським РАЙПО.

Стягнуто з Синельниківського РАЙ СТ суму упущеної вигоди в розмірі 28 920 грн. на користь позивачки, що пов'язана з відмовою відповідача у справі з'явитися до нотаріуса і надати йому правовстановлюючі документи.

Водночас, суд визнав встановленими факти моральних страждань, конфліктів у сім'ї позивачки.

16.03.2006 року постановою державного виконавця Борсук О.В. відкрито виконавче провадження щодо виконавчого листа № 2-850 від 29.04.2005 року. Виконавчий лист (копія) наявна в матеріалах справи (а.с 40 т.1).

Платіжним дорученням від 14.11.2006 року сума 38 920 грн., стягнута за рішенням цього суду, перерахована на користь позивачки (а.с. 41 т.1). У платіжному дорученні підстава перерахування зазначена: «стягнення з Синельниківського РАЙ СТ згідно виконавчого листа № 2/850, виданого 29.04.2005 року».

09.10.2012 року за рішенням господарського суду Дніпропетровської області задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 і зобов'язано Синельниківське РАЙ СТ виплатити позивачці 31 382 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 року на підставі ст. 1212 ЦК України на користь позивачки ФОП ОСОБА_3 з Синельниківського районного споживчого товариства стягнуто суму безпідставно отриманих коштів 28 243 грн. 80 коп., оскільки саме ці кошти були перераховані відповідачу за нерухоме майно у торгах 2004 року.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом прийнята відмова від Синельниківського районного споживчого товариства на апеляційну скаргу щодо вищезазначеного рішення (а.с. 61 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.03.2010 року (а.с. 18 т.2) рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2005 року скасовано. Справа направлена на новий судовий розгляд.

15 вересня 2010 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області при повторному розгляді справи частково задовольнив позовні вимоги позивачки, визнав дійсною угоду від 18.10.2004 року, але відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, спричинені незаконними діями посадових осіб Синельниківського районного споживчого товариства.

08 грудня 2010 року апеляційний суд Дніпропетровської області, переглядаючи це рішення, скасував його в частині визнання угоди дійсною, прийняв в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині - рішення залишив без змін.

25 травня 2011 року Вищий спеціалізований суд України відхилив касаційну скаргу ОСОБА_5, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року залишив без змін.

04 квітня 2012 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.05.2012 року про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Синельниківського міськрайонного суду від 04.04.2012 року залишено без змін.

Оскільки, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2005 року скасовано, і на підставі саме цього рішення було стягнуто кошти на користь відповідачки, то позивач вважає, що такі кошти є безпідставно стягнутими.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Але, повернення безпідставно набутого майна на підставі рішення суду загальної юрисдикції , яке було скасовано, шляхом пред'явлення позову у господарському процесі, не охоплюється вимогами ст. 1212 ЦК України, оскільки у ЦПК України це питання містить окреме правове регулювання.

Так, у відповідності до ст. 380 ЦПК України, питання про поворот виконання рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено у меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням (рішення виконано 14.11.2006 року, а скасовано 10.03.2010 року).

У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.

За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому цим Кодексом.

Та обставина, що ОСОБА_3 приймала участь у торгах, як фізична особа, підтверджується протоколом №3 про проведення аукціону з продажу активів Синельниківського РАЙ СТ, з якого видно, що зазначені її паспортні дані, як фізичної особи, а не дані суб'єкта підприємницької діяльності (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). З квитанції, якою ОСОБА_3 підтвердила оплату за придбаний об'єкт, вбачається, що вона приймала участь у торгах, як фізична особа, що додатково підтверджується довідкою банку № 122 від 18.04.2013 року (а.с. 84 т.2).

Що стосується строку позовної давності, то його слід обчислювати з моменту скасування рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2005 року, що відбулося за ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.03.2010 року. Саме з цього моменту відпала підстава, за якою відповідачка отримала гроші, а не з моменту винесення ухвали Вищого спеціалізованого суду від 30.03.2011 року. У будь - якому випадку строк позовної давності не пропущений.

Рішення господарського суду Дніпропетровського області від 09.10.2012 року про задоволення позовних вимог у розмірі 28 243,80 грн. стосується суми вартості придбаного ОСОБА_3 об'єкта.

Водночас, предметом цього спору є саме стягнення з відповідачки - СПД (ФОП) суми коштів, які вона отримала за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2005 року, як фізична особа, а тому є обґрунтованими доводи представника відповідачки про те, що за рішенням суду їй було перераховано кошти, як фізичній особі. Оскільки, як суб'єкт підприємницької діяльності, відповідачка не порушувала прав позивача, тому у справі повинно бути прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд першої інстанції, переглядаючи справу, не звернув уваги на ту обставину, що відповідачка дійсно є суб'єктом підприємницької діяльності, але у правовідносинах виконавчого провадження, у якому кошти отримані, вона є фізичною особою.

Підставою для скасування прийнятого рішення судом першої інстанції є порушення ним положень ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом всіх обставин справи та дійсних правовідносин між сторонами.

Водночас, не може бути задоволена апеляційна скарга відповідачки в частині припинення провадження у даній справі, оскільки у відповідності до ст. 80 ГПК України, припинення провадження у справі - це форма закінчення судового розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Тільки у разі, якщо позивач чи відповідач не мають статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин, провадження у справі може бути припинено.

Наразі, відповідачка є таким суб'єктом, але право порушено нею, як фізичною особою, тому правомірно відмовити у позові, а не припинити провадження у справі.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Синельникове, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 року у справі № 6/5005/10804/2012 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 року у справі № 6/5005/10804/2012 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Стягнути з Синельниківського районного споживчого товариства (Рай СТ), м. Синельникове, Дніпропетровська область на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Синельникове, Дніпропетровська область:

- суму судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в розмірі 860 грн. (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 17.05.2013 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик