Рішення

від 17.05.2013 по справі 31/5005/3176/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.13р. Справа № 31/5005/3176/2012

За позовом Військового прокурора Феодосійського гарнізону, м. Феодосія в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, м. Київ в особі Військової частини А2272, (м. Феодосія)

до Приватного акціонерного товариства "Об'єднана Інжинірингова Компанія", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 5 401, 00 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Прокурор: Шафранюк В.М.

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Потьомкін О.В. - представник (дов. б/№ від 28.05.12р.)

від відповідача: Хомяк О.П. - представник (дов. б/№ від 17.04.12р.)

СУТЬ СПОРУ:

Військовий прокурор Феодосійського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України (далі-позивач-1), Військової частини А2272 (далі-позивач-2) та просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Об'єднана Інжинірингова Компанія" (далі-відповідач) на користь Міністерства Оборони України в особі військової частини А2272 суму шкоди у розмірі 5 401,00 грн., завданої завищенням обсягу робіт, виконаних Приватним акціонерним товариством "Об'єднана Інжинірингова Компанія" та оплачених Військовою частиною А2272 відповідно до договору з замовлення по виконанню будівельно-монтажних робіт № 23 від 28.08.06р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної Територіальним Кримським контрольно-ревізійним управлінням ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А2272 виявлені порушення у вигляді завищення обсягів виконаних відповідачем робіт при виконанні останнім договору з замовлення по виконанню будівельно-монтажних робіт № 23 від 28.08.06р., укладеного між позивачем-2 та відповідачем, щодо капітального будівництва блискавкозахисних споруд спеціального призначення з визначенням кошторисної вартості робіт на суму 19 993, 20 грн.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що свої зобов'язання виконав повністю відповідно до умов договору. Позивач сплатив відповідачу кошти як оплату вартості виконаних робіт. Тобто, сторони свої договірні зобов'язання виконали належним чином згідно з умовами договору. Крім того, акт приймання виконаних робіт належним чином оформлено та скріплений печаткою 03 жовтня 2006 року. Таким чином позивач мав повну інформацію про кількість та якість виконаних відповідачем робіт, що надавало йому право захисту своїх прав у випадку їх порушення.

Також, відповідач вказує на те, що позивач мав змогу дізнатися про можливі понесенні збитки, не пізніше 03 жовтня 2006 року, тому строк позовної давності спливає 03 жовтня 2009 року. Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач-1 у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що також підтверджується поштовим повідомленням № 0316800858930, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що позивач-1 не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 26.03.13р. на 09.04.13р., з 09.04.13р. на 23.04.13р. та з 23.04.13р. на 13.05.13р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2006р. між Військовою частиною А2272, як замовник, та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Об'єднана інжинірингова компанія", правонаступником якого згідно Статуту є Приватне акціонерне товариство "Об'єднана інжинірингова компанія", як виконавець, був укладений договір з замовлення по виконанню будівельно-монтажних робіт № 23 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується для забезпечення надійного зберігання боєприпасів у військовій частині А2272 капітальне будівництво блискавко захисних споруд спеціального призначення у кількості 4 одиниці згідно проектно-кошторисної документації, а Замовник прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно п. 3.1. договору, платником за виконані роботи за цим договором є військова частина А2272.

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна вартість робіт, яка визначена згідно кошторису (додаток № 1 до цього договору), що підлягає виконанню та оплаті за цим договором становить 19 993,200 грн., включаючи ПДВ 3 332,20 грн.

Вартість робіт залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 3.3. договору).

Умовами договору (п. 3.5.) передбачено, що виконавець на підтвердження виконаних обов'язків за цим договором зобов'язаний надати замовнику після повернення виконаних робіт такі документи: акт прийому (форма КБ-2) та видаткову накладну.

Приймання робіт здійснюється Приймальною комісією згідно ДБН Д.1.1-1-2000. Приймання робіт за кількістю і якістю оформлюється актом, який складає Приймальна комісія в день приймання робіт. Належним чином оформлений акт є підтвердженням приймання виконаних робіт (п. 2.3. договору).

Представник Замовника відкладає приймання робіт за кількістю та якістю, доки Виконавець не надасть документи, що підтверджують кількість та якість виконаної роботи (п. 2.5. договору).

Тобто, документом, підтверджуючим виконання робіт, є Акт приймання робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Відтак, за умовами договору, до підписання акту виконаних робіт позивач мав змогу перевірити не лише якість виконання робіт, а і вартість їх виконання. В разі невідповідності виконаних робіт, встановленим договором вимогам щодо їх якості або вартості, позивач мав право відмовитись від прийняття виконаних робіт.

03.10.2006р. між позивачем та відповідачем був складений та підписаний акт № 1 (форма № КБ-2в) приймання виконаних підрядних робіт з капітального будівництва блискавкозахисних споруд спеціального призначення за вересень 2006 року, яким підтверджено склад виконаних робіт та їх вартість у розмірі 19 993,20 грн., що обумовлені договором.

Територіальним Кримським контрольно-ревізійним управлінням в період з 14.09.2009р. по 16.10.2009р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини А2272, за результатами якої 16.10.2009р. був складений акт № 234/2/1-90 ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А2272 за період з 01.08.2006 року по 14.09.2009 року.

Як вбачається із вказаного акту, контрольним обміром виконаних робіт, проведеним комісією в складі інспектора - ревізора групи контролю за діяльністю у сфері будівництва та послуг Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління майора Кисельова Є.В., начальника служби РАО військової частини А2272 капітана Потьомкіна О.В., інженер Феодосійської КЕЧ району працівника ЗСУ Шведової О.І., виявлено порушення п. 3.3.9, п. 3.2.7.7, п. 3.2.8.1, п. 3.2.11 ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174, а саме: завищення обсягів виконаних робіт на суму 5 401, 00 грн., внаслідок:

1) завищення обсягу виконаних робіт на суму 3384 грн. внаслідок застосування підрядником витрат на командирування робітників, які не були підтверджені відповідними документами.

2) завищення обсягу виконаних робіт на суму 1729 грн. внаслідок безпідставно внесених затрат до актів приймання виконаних робіт, на використання та експлуатацію техніки та механізмів, які при проведенні ремонту фактично не використовувався, а саме:

- кран на автомобільному ходу при роботі на монтажі технологічного устаткування, вантажопідйомністю 10т;

- автомобіль бортовий, вантажопідйомністю до 8т;

- трактор на гусеничному ходу, потужністю 70 кВт;

- кран на автомобільному ходу при роботі на монтажі технологічного устаткування, вантажопідйомністю 16т;

- кран баштовий при роботі на гідроенергетичному будівництві, вантажопідйомністю 50-63т;

- кран на гусеничному ходу при роботі на монтажі технологічного устаткування, вантажопідйомністю 50-63т;

- кран баштовий, вантажопідйомністю 5т;

- кран козловий при роботі на монтажі технологічного устаткування, вантажопідйомністю 32т;

- автомати зварювальні с номінальним зварювальним струмом 450-1250А.

3) завищення обсягу виконаних робіт на суму 288 грн. внаслідок використання будівельних матеріалів більш, ніж повинно було за нормами при виконанні даних видів робіт.

Завищення вартості виконаних робіт становить 5 401 грн.

Прокурор зазначає, що викладене підтверджується актом контрольного обміру № 1 від 23.09.2009 року з доданими до нього відомостями перерахунку вартості робіт.

Прокурор вказує на те, що за виконані роботи військовою частиною з ЗАТ "Об'єднана інжинірингова компанія" проведено в повному обсязі розрахунки на суму 19 993,23 грн., відповідно до акту виконаних робіт (ф. КБ-2в).

Прокурор стверджує, що невиконання відповідачем частини робіт, які він фактично вказав в актах виконаних робіт, та які відповідно були оплачені військової частиною за рахунок бюджетного фінансування, призвело до заподіяння державі в особі Міністерства Оборони України, військової частини А2272 матеріальної шкоди (збитків) на суму 5 401,00 грн.

На підставі викладеного прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Міністерства Оборони України в особі військової частини А2272 суму заподіяної шкоди у розмірі 5 401 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Загальна вартість робіт, яка визначена згідно кошторису (додаток № 1 до цього договору), що підлягає виконанню та оплаті за цим договором становить 19 993,20 грн., включаючи ПДВ 3 332,20 грн. (п. 3.2. договору).

Вартість робіт залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 3.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пунктів 3.2., 3.3. договору № 23 від 28.08.06р., в серпні 2006 року сторони уклали кошторис на суму 19 993,20 грн., яку позивач міг перевірити на предмет збільшення об'єму робіт та внести пропозиції щодо його зміни, або взагалі мав право відмовитись від прийняття виконаних робіт.

Крім того, 03.10.06р. сторони узгодили та підписали довідку про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) та акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) на суму 19 993,20 грн.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Суд приходить до висновку, що позивач мав можливість перевірити перед прийманням робіт акт на предмет завищення обсягів робіт.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріалами справи встановлено, що перебіг строку позовної давності розпочався у жовтні 2006 року, тоді як сам позов був поданий прокурором 30.03.12 року (штамп пошти на конверті), після закінчення строку позовної давності та без клопотань про його поновлення.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем 26.03.13р. подано до суду додаткові пояснення, в яких заявлено про застосування позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України з позивача-2.

Керуючись ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 530, 599, 837, 843, 844, 853 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Військової частини А2272 (98100, Ар Крим, м. Феодосія, вул. Насипна, 3; код ЄДРПОУ 22993757) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, пункт 2.1. з таблиці ставок судового збору за яким визначено розмір судового збору) судовий збір у сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін Повне рішення складено 18.05.13р.