Рішення

від 16.05.2013 по справі 923/519/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа № 923/519/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковалівка", с. Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроинвест", м. Херсон

про стягнення 54032 грн. 62 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Альяной А.О. - представник, довіреність №106 від 15.05.2013 р.

від відповідача - Шалагінов К.Ю. - директор, рішення засновника №1 від 12.03.2012 р, паспорт серії МО №389505 виданий Комсомольським РВХМУ УМВС України в Херсонській області 24.07.1997 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковалівка" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроинвест" (відповідач) заборгованості в сумі 54032 грн. 62 коп. за договором №45 від 04.05.2012р. в сумі 54032 грн. 62 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що він суму отриманого авансу перерахував підприємству-виробнику у Донецьку область, однак, останній так і не направив на адресу відповідача проплачену аміачну селітру

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами 04 травня 2012р. укладено договір №45 (далі договір), відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу продукцію виробничо-технічного призначення аміачна селітра, а позивач в свою чергу зобов'язався прийняти товар та оплатити відповідачу його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору сторони погодили, що поставка товару покупцеві (позивачу) мала здійснюватись узгодженими партіями протягом 5-7 днів після отримання попередньої оплати 100%.

Згідно погодженої сторонами специфікації №1 від 04 травня 2012р. до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу 14 тон аміачної селітри на загальну суму 49560 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 49560 грн., що підтверджено платіжним дорученням №74 від 07 травня 2012р.

Позивач посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, щодо своєчасної поставки позивачу товару та обґрунтовуючи свої вимоги ст. ст. 694, 536, 526, 512 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 224, 225 Господарського кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару, а також пені за порушення умов договору та 3% річних.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача здійснити у визначеному розмірі попередню оплату обумовленого товару та зобов'язання відповідача з передачі відповідачу товару.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була здійснена відповідачу попередня оплата товару, що підтверджується платіжним дорученням №74 від 07 травня 2012р. на суму 49560 грн.

Відповідач не надав доказів поставки позивачу товару у встановлений в п. 2.2 договору термін та доказів повернення попередньої оплати в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з повернення попередньої оплати за товар, який не був поставлений. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про перерахування суми авансу заводу-виробнику суд до уваги не приймає, адже за умовами договору відповідач прийняв зобов'язання щодо поставки міндобрив.

Крім того відповідно до п. 4.6 договору сторони погодили, що в разі прострочення поставки/допоставки і недотримання термінів заміни неякісного товару у встановлений договором термін, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від вартості товару, який має бути поставлений, за кожен день прострочення і 3% річних від вартості товару, який має бути поставлений до дня виконання зобов'язання включно.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3727 грн. 18 коп. 3% річних від вартості товару, який мав бути поставлений в сумі 745 грн. 44 коп.

Суд задовольняє позовні вимоги в цій частині з огляду на наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичним особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест" (73020 м. Херсон, вул. Вазова, буд. 5, офіс. 194, код 36236009) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ковалівка" (57102 Миколаївська область, Миколаївський район, с. Ковалівка, вул. Першотравнева, буд. 5, кім. 21, код 33321520) заборгованості в сумі 49560 грн., пені в сумі 3727 грн. 18 коп., річні в сумі 745 грн. 44 коп., а також 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.05.2013р.

Суддя Л.М. Немченко