Рішення

від 16.05.2013 по справі 923/342/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа № 923/342/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Валентина", м. Херсон

до Комунального підприємства "Дніпровський" Херсонської міської ради, м. Херсон

про стягнення 36288 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Дацюк М.В. - представник, довіреність б/н від 04.01.2013 р.

від відповідача - Хом'ячук Ю.П. - представник, довіреність №1-11/673 від 19.03.2013 р.

Приватна виробничо-комерційна фірма "Валентина" (позивач) звернулася до суду з позовом до комунального підприємства "Дніпровський" Херсонської міської ради (відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду №2 від 23.07.2012 р. у розмірі 36288 грн. 50 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №2 щодо своєчасної оплати виконаних робіт, просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на ті обставини, що позивачем не було надано акти виконаних робіт за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, а відповідно до п. 3.2 договору остаточний розрахунок здійснюється замовником по факту виконаних робіт не пізніше трьох днів після підписання сторонами акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 14.05.2013р. до 16.05ю.2013р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

23 липня 2012 року між комунальним підприємством "Дніпровський" та приватною виробничо-комерційною фірмою "Валентина" укладений договір підряду за № 2 , відповідно до якого відповідач доручив, а відповідач зобов'язався виконати по технічному обслуговуванню та поточному ремонту роботи, згідно акту виконаних робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Роботи виконуються в житлових будинках згідно дислокації замовника. Об'єм і вартість робіт, що складають предмет даного договору визначаються в акті виконаних робіт.

В п. 1.2. договору сторони домовились, що за виконану роботу замовник зобов'язується виплатити підряднику грошову винагороду відповідно до акту виконаних робіт.

Згідно п. 2.1 договору замовник зобов'язався своєчасно оплачувати роботу підрядника у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2. договору замовник зобов'язався протягом трьох днів з моменту підписання даного договору сплатити підряднику аванс в розмірі 100% від акта виконаних робіт, провести кінцевий розрахунок з підрядником по факту виконаних робіт не пізніше трьох днів після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт.

Оскільки договір, на підставі якого позивач заявив позовні вимоги є договором підряду, то сторони у своїх взаємовідносинах повинні керуватись нормами статей глави 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Із огляду на умови договору з усіма додатками, суд дійшов до висновку, що між сторонами не погоджені усі істотні умови, які передбачені для договорів підряду, а саме сторони не погодили які саме роботи мав виконати підрядчик та у яких будинках. Не дивлячись, що у п.1.2 є посилання на дислокацію та акт виконаних робіт, в якому б погоджувалися конкретні обсяги ремонтних робіт або робіт по технічному обслуговуванню, однак, в ході розгляду таких документів сторони не надали та пояснили, що вони не складалися взагалі. Суд також прийшов до висновку що сторони не погодили за умовами договору якого обладнання чи мереж мав здійснювати технічне обслуговування чи ремонтні роботи підрядчик. Також сторони не погодили ціну договору. За п.1.2 сторони домовились про вартість винагороди, яка буде передбачена у акті виконаних робіт, але такого акту сторонами пізніше не складалось.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як витікає із норм ст.837 ЦК України істотними умовами договорів підряду є погодження між сторонами певного обсягу робіт, вартість робіт.

Як витікає із встановленого судом, зазначені умови за договором № 2 від 23.07.12 між сторонами фактично не погоджені, відповідно суд дійшов до висновку, що договір підряду № 2 від 23.07.12 є неукладеним, відповідно він не породжує будь-які договірні зобов'язання у сторін.

Позивач на виконання умов договору надав підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт: № 8, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, згідно яких позивачем було виконано роботи на загальну суму 62400 грн. Однак, із наданих актів не видно які саме роботи виконував підрядчик та в яких будинках.

Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009р. №554 у капітальному будівництві для оформлення виконаних будівельних робіт між сторонами використовуються специфічні форми первинної облікової документації, якими є КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та КБ-3в "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Позивач не надав належних доказів виконання підрядних робіт у відповідності до вищенаведеного наказу, тому у розумінні ст. 32 ГПК України акти приймання-передачі робіт суд не приймає як належний доказ виконаних робіт. В ході розгляду справи, позивач надавав в підтвердження, що він виконував певні ремонтні роботи акти готовності внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання в опалювальний сезон 2012/13 років. Суд зазначені докази також не приймає до уваги, оскільки із актів взагалі не витікає, що позивач приймав будь-яку участь в виконані цих робіт, бо на актах відсутні підписи посадових осіб позивача.

На вимогу суду сторони провели звірку розрахунків. Згідно наданого акту звірки видно, що сторони обліковують рахунки на оплату у сумі 68900 грн., відповідач провів частково оплату цих рахунків на суму 42900 грн. В той же час відповідач до акту звірки надав акти виконаних робіт форми КБ-2в, які складалися позивачем в липні- грудні 2012 та січні 13 р. та підписані відповідачем. Однак, сторони не довели, що ці роботи виконувалися у межах договору підряду № 2 від 22.07.12. Крім того, відповідач провів повторну перевірку обсягів виконаних робіт, що відображені у актах та надав акти зауважень, що доводять, що фактичні обсяги робіт не виконані.

Позивачем було виставлено відповідачу для оплати рахунки-фактури №П-0020 від 28.12.2012р. на суму 13000 грн., №П-0019 від 20.11.2012р. на суму 13000 грн., №П-0018 від 15.10.2012р. на суму 13000 грн., №П-0016 від 12.09.2012р., №П-0015 від 03.09.2012р. на суму 6500 грн., №П-0012 від 16.08.2012р. на суму 6500 грн., №П-0011 від 01.08.2012р. на суму 3900 грн. Листом №48/4-2 від 22.04.2013р. вищезазначені акти та рахунки були надіслані позивачем на адресу відповідача.

Позивач посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, щодо своєчасної оплати виконаних робіт, а саме несплату наданих послуг за актами здачі-прийняття робіт за № 16 від 30 листопада 2012 року на суму 10 833 грн. 3 коп. та за № 17 від 29 грудня 2012 року на суму 10 833 грн. 30 коп. та обґрунтовуючи свої вимоги ст. 625 ЦК України та ст. ст. 180, 193, 224 ГК України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в судовому порядку.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із вищевикладених висновків, що договір № 2 від 22.07.12 є неукладеним та позивач не надав належних доказів виконання робіт.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. відшкодування оплати юридичних послуг, суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 28 ГПК України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб ті громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, як здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді слід враховувати таке.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті з послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бут громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи з спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, скла кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-які представників.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Таким чином, підстав для задоволення зазначених вимог немає.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Відмовити в задоволенні позову.

Повне рішення складено 16.05.2013р.

Суддя Л.М. Немченко