Постанова

від 29.08.2013 по справі 923/342/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р.Справа № 923/342/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 06.08.2013р. №593 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дацюк М.В., за довіреністю від 04.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми „Валентина"

на рішення господарського суду Херсонської області від 16 травня 2013 року

по справі №923/342/13

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми „Валентина"

до відповідача Комунального підприємства „Дніпровський"

про стягнення 36288,50 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ПВКФ „Валентина" звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства „Дніпровський" про стягнення 36288,50 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 26000 грн., інфляційних втрат у сумі 78 грн. та 3% річних в сумі 210,50 грн. та витрати по оплаті юридичних послуг на суму 10000 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16 травня 2013 року у справі №923/342/13 (суддя Немченко Л.М.) у задоволенні позовних вимог ПВКФ „Валентина" відмовлено в повному обсязі, з посиланням при цьому, на те, що у спірному договорі між сторонами не погоджені усі істотні умови, які передбачені для договорів підряду, а саме: сторони не погодили які саме роботи мав виконати підрядчик та у яких будинках, не дивлячись, що у п.1.2 є посилання на дислокацію та акт виконаних робіт, в якому б погоджувалися конкретні обсяги ремонтних робіт або робіт по технічному обслуговуванню, однак, в ході розгляду таких документів сторони не надали та пояснили, що вони не складалися взагалі. Господарський суд першої інстанції також прийшов до висновку що сторони не погодили за умовами договору якого обладнання чи мереж мав здійснювати технічне обслуговування чи ремонтні роботи підрядчик, також сторони не погодили ціну договору, при цьому, за п.1.2 сторони домовились про вартість винагороди, яка буде передбачена у акті виконаних робіт, але такого акту сторонами пізніше не складалось. Окрім того, місцевий господарський суд зауважив, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження виконання робіт за спірним договором.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ПВКФ „Валентина") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПВКФ „Валентина" задовольнити у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

В судових засіданнях представник відповідача (КП „Дніпровський") надав пояснення, відповідно до яких відповідач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ПВКФ „Валентина" без задоволення.

Згідно з розпорядженням заступника голови суду від 06.08.2013р. №593 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать про те, що 23.07.2012р. між КП „Дніпровський" (відповідач, замовник) та ПВКФ „Валентина" (позивач, підрядник) було укладено договір підряду №2 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати по технічному обслуговуванню та поточному ремонту роботи, відповідно до акту виконаних робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Роботи виконуються в житлових будинках згідно дислокації замовника. Об'єм і вартість робіт, що складають предмет даного договору визначаються в акті виконаних робіт.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що за виконану роботу замовник зобов'язується виплатити підряднику грошову винагороду відповідно до акту виконаних робіт.

Згідно з п. 2.1 договору замовник зобов'язався своєчасно оплачувати роботу підрядника у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2. договору замовник зобов'язався протягом трьох днів з моменту підписання даного договору сплатити підряднику аванс в розмірі 100% від акта виконаних робіт, провести кінцевий розрахунок з підрядником по факту виконаних робіт не пізніше трьох днів після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт.

За п. 6.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012.р.

Вказаний договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду від 23.07.2012р. №2 позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №8 від 08.08.2012р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ; №11 від 01.09.2012р. на суму 6500 грн., в т.ч. ПДВ; №12 від 03.09.2012р. на суму 6500 грн., в т.ч. ПДВ; №13 на суму 6500 грн., в т.ч. ПДВ; №14 від 28.09.2012р. на суму 6500 грн., в т.ч. ПДВ; №15 від 31.10.2012р. на суму 13000 грн., в т.ч. ПДВ; №16 від 30.11.2012р. на суму 13000 грн., в т.ч. ПДВ; №17 від 29.12.2012р. на суму 13000 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідно до даних актів, позивачем проводилось технічне обслуговування та поточний ремонт внутрібудинкових мереж згідно дислокації. Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. При цьому, згідно зі змістом даних актів, сторони претензій одна до одної не мають.

Письмові пояснення сторін по справі свідчать, що відповідачем вказані акти було частково оплачено, а саме акти здачі-прийняття робіт №8 від 08.08.2012р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ; №11 від 01.09.2012р. на суму 6500 грн., в т.ч. ПДВ; №12 від 03.09.2012р. на суму 6500 грн., в т.ч. ПДВ; №13 на суму 6500 грн., в т.ч. ПДВ; №14 від 28.09.2012р. на суму 6500 грн., в т.ч. ПДВ; №15 від 31.10.2012р. на суму 13000 грн., в т.ч. ПДВ.

09.01.2013р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-претензію №41/1-3, відповідно до якого позивач просив КП „Дніпровський" сплатити заборгованість за договором від 23.07.2012р. у розмірі 26000 грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

21.01.2013р. позивачем знов було направлено відповідачу претензію №42/1-4, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором від 23.07.2012р. у розмірі 26000 грн. з урахуванням нарахованих на таку заборгованість 3% річних та інфляційних втрат.

У відповідь на вищенаведену претензію відповідач у листі №113/244 від 15.01.2013р. зазначив, що позивачем не надавались належним чином оформлені акти прийняття-передачі виконаних робіт та просив позивача надати акти прийняття-передачі виконаних робіт, які б містили в собі відомості щодо назви послуг, кількості та об'єму проведених робіт, вартості послуг, тощо.

На виконання претензії відповідача сторонами по справі було складено, зокрема,:

- акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1-6 за липень-грудень 2012р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ; 13000 грн., в т.ч. ПДВ; 13000 грн., в т.ч. ПДВ та13000 грн., в т.ч. ПДВ відповідно, вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, однак на даних актах існує напис від 15.05.2013р. , відповідно до якого головний інженер не погоджується з даними актами, оскільки зазначені в них роботи не виконані.

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за липень-грудень 2012р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ; 13000 грн., в т.ч. ПДВ; 13000 грн., в т.ч. ПДВ та13000 грн., в т.ч. ПДВ відповідно, вказані довідки підписані представника сторін.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Приписами ч.1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, аналогічні положення містяться й у ст. 875 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виконання грошових зобов'язань за договором підряду, а саме повна сплата вартості робіт, які надавались позивачем відповідачу у липні-жовтні 2012р. за актами здачі-прийняття робіт №8, №11, №12, №13, №14, №15, та підписання актів здачі-прийняття робіт №8, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для підтвердження факту прийняття відповідачем, та виконання позивачем робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрібудинкових мереж згідно з дислокації у липні-грудні 2012р.

Апеляційний господарський суд зауважує, що при здійсненні поточного ремонту господарським способом застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" - не обов'язкове .

Аналогічна правова позиція викладена у листах Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06.05.2010р. №2/12-20/4993 та від 16.03.2010 р. №12/19-3-9-14-295 .

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали справи, норми чинного законодавства та те, що роботи за наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1-6 за липень-грудень 2012р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ; 13000 грн., в т.ч. ПДВ; 13000 грн., в т.ч. ПДВ та 13000 грн., в т.ч. ПДВ відповідно, виконувались у листопаді-грудні 2012р., а напис головного інженера без зазначення найменування підприємства, на якому такий інженер працює, здійснено лише 15.05.2013р. , тобто через 5 місяців після фактичного виконання робіт, з огляду на підписання відповідачем актів надання послуг за липень-грудень 2012р. №8, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17 та оплату актів надання послуг №8, №11, №12, №13, №14, №15 які включають роботи за липень-жовтень 2012р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ПВКФ „Валентина" у листопаді-грудні 2012р. було виконано, а відповідачем прийнято роботи по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрібудинкових мереж згідно з дислокації на суму 26000 грн.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги надані відповідачем акти зауважень до актів готовності внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (т.1, а.с. 154-164), на підтвердження невиконання позивачем робіт за спірним договором, оскільки, по-перше, договором підряду №2 від 23.07.2012р. не передбачено складання актів готовності внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та відповідних актів зауважень до них, по-друге, за даними актами зауважень відсутні будь-які посилання на виконання, чи невиконання робіт ПВКФ „Валентина", а по-третє вказані акти зауважень складено підприємствами, які не є сторонами по справі.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують факту виконання позивачем робіт за спірним договором та прийняття таких робіт відповідачем.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 78 грн. та 3% річних в сумі 210,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму заборгованості, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про правильність, обґрунтованість вказаних розрахунків та наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 78 грн. та 3% річних в сумі 210,50 грн.

Щодо позовних вимог ПВКФ „Валентина" в частині стягнення з відповідача 10000 грн. відшкодування оплати юридичних послуг, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Водночас, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді слід враховувати таке.

Відповідно до ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті з послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бут громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи з спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, скла кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат, що були сплачені стороною за отримання саме послуг адвокатів.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що юридичні послуги за договором про надання юридичних послуг від 04.01.2013р. надавались саме адвокатом, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПВКФ „Валентина" в частині стягнення з відповідача 10000 грн. відшкодування оплати юридичних послуг.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ПВКФ „Валентина" на суму 26288,50 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу ПВКФ „Валентина" частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми „Валентина" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Херсонської області від 16 травня 2013 року у справі №923/342/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Приватної виробничо-комерційної фірми „Валентина" задовольнити частково:

Стягнути з Комунального підприємства „Дніпровський" (73013, м. Херсон, вул. Кримська, 94, код ЄДРПОУ 34786235) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми „Валентина" (73000, м. Херсон, вул. Суботи, 38, код ЄДРПОУ 22746289) 26000 (двадцять шість тисяч) грн. основної заборгованості, 78 (сімдесят вісім) грн. інфляційних втрат, 210 (двісті десять) грн. 50 коп. 3% річних та 1246 (одна тисяча двісті сорок шість) грн. 33 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

3.Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми „Валентина" (73000, м. Херсон, вул. Суботи, 38, код ЄДРПОУ 22746289) на користь Комунального підприємства „Дніпровський" (73013, м. Херсон, вул. Кримська, 94, код ЄДРПОУ 34786235) 237 (двісті тридцять сім) грн. 08 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 02 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош