Постанова

від 04.12.2013 по справі 923/342/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 923/342/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Дніпровський" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. у справі Господарського суду№ 923/342/13 Херсонської області за позовомПриватної виробничо-комерційної фірми "Валентина" доКомунального підприємства "Дніпровський" простягнення 36 288,50 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дацюк М.В., дов. № б\н від 04.01.2013 р.; відповідача: Хом'ячук Ю.П., дов. № 1-11/676 від 19.03.2013 р.;

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 р. Приватна виробничо-комерційна фірма "Валентина" (далі - Фірма) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просила стягнути на її користь з Комунального підприємства "Дніпровський" (далі - Підприємство) 26 000,00 грн. основної заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 78,00 грн., 3% річних у розмірі 210,50 грн. та витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги Фірма, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовувала тим, що вона виконала роботи згідно укладеного договору підряду № 2 від 23.07.2012 р., проте Підприємство свої зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт за вказаним договором в повному обсязі не виконало, в зв'язку з чим ця заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.05.2013 р. (суддя Немченко Л.М.) у задоволені позовних вимог Фірми відмовлено в повному обсязі.

Вказане рішення мотивоване тим, що у спірному договорі між сторонами не погоджені усі істотні умови, які передбачені для договорів підряду, а саме: сторони не погодили які саме роботи мав виконати підрядник та у яких будинках, не дивлячись, що у п.1.2. є посилання на дислокацію та акт виконаних робіт, в якому б погоджувалися конкретні обсяги ремонтних робіт або робіт по технічному обслуговуванню; таких документів сторонами не надано та зазначено, що вони не складалися взагалі, а також тим, що за умовами договору сторони не погодили якого обладнання чи мереж мав здійснювати технічне обслуговування чи ремонтні роботи підрядник, не погодили ціну договору, при цьому, відповідно до п. 1.2. сторони домовились про вартість винагороди, яка буде передбачена у акті виконаних робіт, але такого акту сторонами не складалось та Фірмою не було надано належних доказів на підтвердження виконання робіт за спірним договором.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. (колегія суддів: Журавльов О.О., Лисенко В.А., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Херсонської області від 16.05.2013 р. скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: позов Фірми задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Фірми 26 000,00 грн. основної заборгованості, 78,00 грн. інфляційних втрат, 210,50 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог постанова прийнята з мотивів, викладених Фірмою у позовній заяві.

В частині стягнення з Підприємства відшкодування оплати юридичних послуг рішення та постанова мотивовані відсутністю підстав для задоволення позовних вимог Фірми в зв'язку з ненаданням доказів на підтвердження того, що юридичні послуги за договором про надання юридичних послуг від 04.01.2013 р. надавались саме адвокатом.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, ст.ст. 4 2 , 32, 34, 36, 42, 43, 111 10 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що господарськими судами попередніх інстанцій надано невірну оцінку окремим доказам у справі.

Фірма скористалась правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслала до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу Підприємства у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. - без змін. Викладені у запереченні вимоги Фірма обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Підприємством (замовник) та Фірмою (підрядник) 23.07.2012 р. було укладено договір підряду № 2 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати по технічному обслуговуванню та поточному ремонту роботи, відповідно до акту виконаних робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Роботи виконуються в житлових будинках згідно дислокації замовника. Об'єм і вартість робіт, що складають предмет даного договору визначаються в акті виконаних робіт;

- за приписами п. 1.2. Договору сторони погодили, що за виконану роботу замовник зобов'язується виплатити підряднику грошову винагороду відповідно до акту виконаних робіт;

- відповідно до п. 2.1. Договору сторони передбачили, що замовник зобов'язується своєчасно оплачувати роботу підрядника у відповідності до умов даного договору;

- за умовами п. п. 3.1., 3.2. Договору замовник зобов'язується протягом трьох днів з моменту підписання даного договору сплатити підряднику аванс в розмірі 100% від акта виконаних робіт, провести кінцевий розрахунок з підрядником по факту виконаних робіт не пізніше трьох днів після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт;

- згідно з п. 6.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р.;

- вказаний Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств;

- на виконання умов Договору Фірмою були надані, а Підприємством одержані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 8 від 08.08.2012 р. на суму 3 900 грн., в т.ч. ПДВ; № 11 від 01.09.2012 р. на суму 6 500 грн., в т.ч. ПДВ; № 12 від 03.09.2012 р. на суму 6 500 грн., в т.ч. ПДВ; № 13 на суму 6 500 грн., в т.ч. ПДВ; № 14 від 28.09.2012 р. на суму 6 500 грн., в т.ч. ПДВ; № 15 від 31.10.2012 р. на суму 13 000 грн., в т.ч. ПДВ; № 16 від 30.11.2012 р. на суму 13 000 грн., в т.ч. ПДВ; № 17 від 29.12.2012 р. на суму 13 000 грн., в т.ч. ПДВ;

- відповідно до даних актів, Фірмою проводилось технічне обслуговування та поточний ремонт внутрибудинкових мереж згідно дислокації, які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств;

- Підприємством вказані акти були частково оплачені, а саме акти здачі-прийняття робіт № 8 від 08.08.2012 р. на суму 3 900 грн., в т.ч. ПДВ; № 11 від 01.09.2012 р. на суму 6 500 грн., в т.ч. ПДВ; № 12 від 03.09.2012 р. на суму 6 500 грн., в т.ч. ПДВ; № 13 на суму 6 500 грн., в т.ч. ПДВ; № 14 від 28.09.2012 р. на суму 6 500 грн., в т.ч. ПДВ; № 15 від 31.10.2012 р. на суму 13 000 грн., в т.ч. ПДВ;

- Фірма звернулась до Підприємства листом-претензією № 41/1-3 від 09.01.2013 р. з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 26 000 грн., яка останнім була залишена без задоволення;

- Фірма повторно звернулась до Підприємства листом-претензією № 42/1-4 від 21.01.2013р. з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 26 000 грн. з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат;

- у листі-відповіді № 113/244 від 15.01.2013 р. Підприємство зазначило, що йому не надавались належним чином оформлені акти прийняття-передачі виконаних робіт та просило Фірму надати акти прийняття-передачі виконаних робіт, які б містили в собі відомості щодо назви послуг, кількості та об'єму проведених робіт, вартості послуг;

- сторонами по справі були складені акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в № 1-6 за липень-грудень 2012 р. на суму 3 900 грн., в т.ч. ПДВ; 13 000 грн., в т.ч. ПДВ; 13 000 грн., в т.ч. ПДВ та 13 000 грн., в т.ч. ПДВ відповідно, вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, проте на актах є напис від 15.05.2013 р. головного інженера, без зазначення найменування підприємства, що він не погоджується з даними актами, оскільки зазначені в них роботи не виконані;

- також були складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за липень-грудень 2012 р. на суму 3 900 грн., в т.ч. ПДВ; 13 000 грн., в т.ч. ПДВ; 13 000 грн., в т.ч. ПДВ та 13 000 грн., в т.ч. ПДВ відповідно, вказані довідки підписані представниками сторін;

- Підприємство свої зобов'язання за Договором належним чином не виконало, за виконану роботу розрахувалося частково, в зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 26 000,00 грн., що слугувало підставою для звернення Фірми до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень частини першої ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як зазначалося вище та встановлено судом апеляційної інстанції, роботи за актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в № 1-6 за липень-грудень 2012 р. на суму 3 900 грн., в т.ч. ПДВ; 13 000 грн., в т.ч. ПДВ; 13 000 грн., в т.ч. ПДВ та 13 000 грн., в т.ч. ПДВ відповідно, виконувались у листопаді-грудні 2012 р., а напис головного інженера без зазначення найменування підприємства, на якому такий інженер працює, здійснено лише 15.05.2013 р. , тобто через 5 місяців після фактичного виконання робіт; з огляду на підписання відповідачем актів надання послуг за липень-грудень 2012 р. № 8, №№ 11-17, а оплату актів надання послуг № 8, №№ 11-15, які включають роботи за липень-жовтень 2012 р. здійснено, то і роботи виконані у листопаді-грудні 2012 р. були виконані, а Підприємством були прийняті роботи по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрибудинкових мереж згідно з дислокації на суму 26 000 грн.

Підписавши вказані акти здачі-приймання виконаних робіт, Підприємство погодилося з видами та обсягом виконаних робіт, їх вартістю, відповідністю виконаних робіт умовам Договору, що є підставою для оплати таких робіт.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення з Підприємства 3% річних та інфляційних втрат встановлено судом апеляційної інстанцій та визнано арифметично вірним. Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Підприємства на користь Фірми 3% річних у розмірі 210,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 78,00 грн.

Помилковим є посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення господарським судом апеляційної інстанції пункту п'ятого частини другої ст. 111 10 ГПК України, що постанова Одеського апеляційного господарського суду оголошена та підписана колегією суддів у складі якої знаходився суддя, який не брав участі у розгляді справи з самого початку, а саме суддя Лисенко В.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 р. розгляд апеляційної скарги у складі колегії суддів: Журавльов О.О., Таран С.В., Ярош А.І. відкладено на 08.08.2013 р.

Розпорядженням Заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 593 від 06.08.2013 (т.2 а.с.58) для здійснення процесуальних дій у справі № 923/342/13, суддю Таран С.В., у зв'язку з її завантаженістю, замінено на суддю Лисенко В.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 р. розгляд апеляційної скарги у складі колегії суддів: Журавльов О.О., Лисенко В.А., Ярош А.І. відкладено на 29.08.2013 р.

За результатами розгляду апеляційної скарги прийнято постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. у складі колегії суддів: Журавльова О.О., Лисенко В.А., Ярош А.І.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що постанова у справі прийнята у відповідності з вимогами процесуального законодавства та спростовує доводи викладені в касаційній скарзі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що більшість доводів скаржника у касаційній скарзі, у тому числі щодо ненадання належної правової оцінки поясненням та доказам Підприємства, зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. В процесі перегляду справи вони не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дніпровський" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. у справі № 923/342/13 Господарського суду Херсонської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський