Постанова

від 14.05.2013 по справі 5011-7/16347-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 5011-7/16347-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Корсакової Г.В.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом:

Мицько Р.М. - дов. від 08.04.2013 року, № 14

Карпова Ю.А. - дов. від 08.04.2013 року, № 13

Груздєва О.В. - директор згідно довідки ЄДРПОУ № 635640

від позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом:

Тереверко Є.О. - дов. від 12.12.2012 року, б/н

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Планета книжок" на рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2013 року

у справі № 5011-7/16347-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дім Пашкова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Планета книжок"

про стягнення 265 897,90 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Планета книжок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дім Пашкова"

про витребування майна із чужого незаконного володіння

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

До господарського суду міста Києва 19.11.2012 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Дім Пашкова" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім "Планета книжок" про стягнення 265 897,90 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за об'єкт оренди згідно умов договору № 01/2912/11 оренди нежитлового приміщення від 29.12.2011 року.

Позивач під час провадження у суді першої інстанції неодноразово збільшував позовні вимоги, зокрема остаточно просив: стягнути з відповідача на свою користь 197 967,24 грн. - заборгованості по орендній платі (основного боргу); 14 803,84 грн. - пені, що нараховано на основну суму боргу; 2 946,47 - 3% річних, які нараховано на основну суму боргу; 5 466,44 грн. - пені, яку нараховано на невнесений авансовий платіж; 2 186,58 грн. - 3% річних, що нараховано на невнесений авансовий платіж; 137 808,50 грн. - неустойки за користування об'єктом оренди за весь час прострочення; 7 223,94 грн. - судового збору.

28.01.2013 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого також просив суд виселити відповідача з орендованого майна та зобов'язати відповідача звільнити приміщення від майна, яке йому належить.

Відповідачем була подана зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дім Пашкова" про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка мотивована тим, що відповідач за первісним позовом не користується орендованим приміщенням і не має до нього доступу, у зв'язку з чим немає можливості повернути собі частину майна (книжкову продукцію).

Ухвалою суду від 21.12.2012 року зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Судом спір розглянуто за усіма заявленими вимогами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. первісний позов задоволено частково. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Планета книжок" з нежитлових приміщень загальною площею 1 287,75 кв.м, які розташовані на поверсі № 3 в Будівлі виробничого корпусу №1 за адресою: 04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок № 17 (ЛІТЕРА А). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім "Планета книжок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дім Пашкова" 197 967 грн. 24 коп. - основного боргу, 137 808 грн. 50 коп. - неустойки за користування об'єктом оренди, 14 803 грн. 84 коп. - пені нарахованої на суму основного боргу, 5 466 грн. 44 коп. - пені нарахованої на невнесений авансовий платіж, 2 946 грн. 47 коп. - 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, 2 186 грн. 58 коп. - 3% річних, нарахованих на невнесений авансовий платіж, 6 650 грн. 44 коп. - судового збору. В решті первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

ТОВ ,,Торговий дім ,,Планета книжок" подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2013р., в якій сторона просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 197 967 грн. 24 коп. - основного боргу, 137 808 грн. 50 коп. - неустойки за користування об'єктом оренди, 14 803 грн. 84 коп. - пені, нарахованої на суму основного боргу, 5 466 грн. 44 коп. - пені, нарахованої на невнесений авансовий платіж, 2 946 грн. 47 коп. - 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, 2 186 грн. 58 коп. - 3% річних, нарахованих на невнесений авансовий платіж, 6 650 грн. 44 коп. - судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач за первісним позовом несвоєчасно надавав відповідачу рахунки на оплату орендної плати, що унеможливлювало своєчасну сплату останнім у відповідності до умов договору. Також апелянт вказує на те, що позивач за первісним позовом умисно утримує майно відповідача з метою отримання додаткового прибутку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Планета книжок" було прийнято до провадження.

08.04.2013 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив, в якому сторона просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. було відкладено розгляд справи до 14.05.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р., в зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-7/16347-2012 наступний склад колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Корсакова Г.В., Іоннікова І.А.

Вказаний склад суду спочатку розглянув апеляційну скаргу та ухвалив постанову по даній справі.

В судовому засіданні 14.05.2013 року представники позивача за первісним позовом заперечували доводи апелянта, представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали наданих документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2011 року між сторонами у даній справі - Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Дім Пашкова" (орендодавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Планета книжок" (орендар, відповідач за первісним позовом, позивач за первісним позовом) було укладено договір № 01/2912/11 оренди нежитлового приміщення (далі по тексту - договір).

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції у порядку ст. 101 ГПК України встановлено, що право власності позивача на об'єкт оренди підтверджується договором купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Афіндуліді В.І. 14.05.2004 року № 2649, договором купівлі - продажу посвідченого приватним нотаріусом КМНО Афіндуліді В.І. 14.12.2004 року № 7190, договором купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. 14.06.2006 року № 1373 між ПАТ ,,Полімер" та ТОВ ,,Укрбудімпекс".

01.10.2010 року за розподільчим балансом права та обов'язки щодо об'єкту було передано від ТОВ ,,Укрбудімпекс" до ТОВ ,,Полікур - П", що було створене шляхом виділу з ТОВ ,,Укрбудімпекс".

В зв'язку з тим, що 31.05.2011 року ТОВ ,,Полікур - П" було реорганізовано шляхом приєднання до позивача, до нього відповідно перейшли всі права та обов'язки ТОВ ,,Полікур - П".

На даний час право власності позивача підтверджується свідоцтвом про право власності серії САЕ № 539583 від 03.07.2012 року, виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 03.07.2012 року № 525-В.

Відповідно до п. 4.1 договору термін оренди складає з 01.01.2012 року по 31.10.2012 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 3 від 28.09.2012 року.

Відповідно до умов договору, зокрема, п. 1.1.-1.3. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, які належать орендодавцю на правах приватної власності.

Об'єкт, що орендується являє собою нежитлові офісні і складські приміщення загальною площею вказаною в додатку № 1 до даного договору. Адреса: м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літера "А".

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору сторонами складено акт здачі - приймання об'єкта в оренду від 01.01.2012р., який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Факт знаходження відповідача в орендованому приміщенні підтверджується матеріалами справи, не спростовується доводами апеляційної скарги. Так, зокрема, сторони підписували додаткові угоди (том 1, а.с. 22,23), відповідач частково сплачував кошти, в тому числі за електроенергію; листуванням сторін (том 1, а.с.48-50). Відповідач не здав позивачу приміщення в порядку, передбаченому розділом 8 договору. А тому доводи апелянта в частині несвоєчасного отримання актів про надані послуги та рахунків не приймається судом апеляційної інстанції як підстава для відмови у задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1. договору орендна плата розраховується в розмірі та порядку, передбаченому в додаткових угодах до даного договору, та у відповідності до п. 5.2. сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця таким чином: 50% вартості не пізніше 3-го числа поточного місяця та до 15-го числа поточного місяця залишок суми за поточний місяць оренди. Оплата проводиться на підставі цього договору та рахунку, який надається орендодавцем орендареві. Додатковою угодою № 1 про погодження орендної плати та порядок її розрахунку (том 1, а.с. 20) сторони узгодили орендну плату та порядок її розрахунку на виконання п.5.1. договору (далі - додаткова угода №1 про погодження орендної плати).

А згідно з п. 5.3. договору сторони встановили, що орендар сплачує орендну плату авансом в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця за перший та останній місяці оренди. Оплата проводиться на підставі цього договору та рахунку, який надається орендодавцем орендареві. Термін надходження авансу за перший та останній місяць оренди на розрахунковий рахунок орендодавця не повинен перевищувати 5 (п'ять) банківських днів з моменту підписання цього договору.

Тому, виходячи з узгодженої сторонами редакції цього пункту договору, суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта про відсутність обов'язку сплати орендної плати у встановлені строки безпідставними. Отже, виставлення рахунків хоч і передбачено умовами договору, проте, виходячи з встановлених п.п. 5.1., 5.3. договору строків, не є обов'язковою умовою, невиконання якої було б підставою для порушення стороною строків оплати орендної плати або її несплати взагалі.

В силу п. 7.1.2. договору орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендні платежі. Виходячи з наведенного, доводи апелянта в частині несвоєчасного отримання ним рахунків - фактур і, як наслідок, несвоєчасну сплату через це орендних платежів, не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

А ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За твердженням позивача, за період з січня 2012 року по 31.10.2012 року у відповідача виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 197 967,24 грн. та 137 808,50 грн. - неустойки за користування об'єктом оренди з листопада 2012 року по грудень 2012 року (в зв'язку з неповерненням об'єкта оренди після закінчення дії договору), розмір якої підтверджується матеріалами справи. Так, судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку, він здійснений у відповідності до пп. 5.1., 5.3. договору, додаткової угоди №1 про погодження орендної плати.

Позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з вимогами сплатити заборгованість за договором, яка утворилась внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної плати (за наявними в матеріалах справи рахунками), внесення авансових платежів відповідно до умов договору, та провести розрахунки за договором, звільнити орендоване приміщення. Сторони узгоджували питання відновлювальних робіт по під'йомнику №1, про що свідчить листування сторін.

Згідно п. 5.7. договору у кінці кожного місяця за підписами повноважних представників сторін орендаря та орендодавця складається та підписується Акт за надані послуги оренди по вартості та площі. Якщо до 5-го (п'ятого) числа суборендар не поверне підписаний Акт виконаних робіт (наданих послуг) або не надасть мотивованих письмових заперечень, Акт виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним сторонами.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач такі акти не повертав та не надавав мотивованих письмових заперечень в розумінні п.5.7. договору. В цій частині суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заперечення вимоги (вих. № 84 від 15.08.2012) не є таким запереченням наданих послуг, а дії сторін, зокрема, підписання додаткової угоди від 28.09.2012, якою сторони продовжили дію договору (том 1 а.с. 23); листи від 15.08.2012, від 02.11.2012 № 95 та від 12.11.2012 за № 96, в яких сторона запевняла про погашення заборгованості в найкоротші терміни (том 2 а.с. 40, 143, 146), свідчать про те, що відповідач не відмовлявся як за попередній період, так і в подальшому від договору та оплати наданих послуг позивача по оренді даного приміщення, а також від сплати заборгованості в цілому. Тоді як лише листом від 25.12.12 за № 106 відповідач у справі відмовився від прийняття послуг, вже після закінчення дії договору та повернув позивачу рахунки та акти здачі-прийняття робіт (том 2 а.с. 188).

А тому доводи апелянта в частині його відмови від сплати послуг по оренді з підстав надання їх не в повному обсязі та невідповідної якості, через що ним не підписані відповідні акти, не приймаються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані через вищевикладене.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем відповідачу рахунки - фактури за додаткові послуги за спірний період, передбачені умовами договору, останнім були сплачені, що підтверджується банківськими виписками.

В матеріалах справи наявні наступні рахунки: № 111229-00001 від 29.12.2011 року, № 120210-00001 від 10.02.2012 року,№ 120301 -00007 від 01.03.2012 року, № 120330-00002 від 30.03.2012 року,№ 120428-00007 від 28.04.2012 року,№ 120531-00002 від 31.05.2012 року,№ 120627-00002 від 27.06.2012 року, № 120731-00002 від 31.07.2012 року,№ 120831-00003 від 31.08.2012 року,№ 121001-00013 від 01.10.2012 року,№ 121025-00001 від 25.10.2012 року, загальною сумою 579 918 грн. 10 коп. (том 1, а.с. 24 - 34).

Однак, в порушення умов договору дані рахунки були сплачені відповідачем лише частково, підтвердженням чого є виписки по банківському рахунку ТОВ ,,Дім Пашкова" (при цьому, вказані виписки містять посилання на рахунки-фактури), згідно з якими підтверджується внесення відповідачем орендної плати за договором на загальну суму 382 024,57 грн. (з призначенням платежу: «оплата за оренду приміщення зг.рахунку…») (том. 1 а.с. 67 - 103), та встановлена заборгованість по сплаті орендних платежів за період з 01.01.2012 року по 31.10.2012 року на загальну суму 197 967,24 грн.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині, оскільки правомірність їх вирахування підтверджується матеріалами справи та не спростовується доводами апеляційної скарги з урахуванням встановленого в даній постанові.

Оскільки відповідачем за первісним позовом було порушено взяті на себе зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 14 803,84 грн. пені за заявлений період (розрахунок том 1, а.с.8-10, який перевірено судом апеляційної інстанції) у відповідності до п.п. 9.1.1 договору, умовами якого визначено, що за прострочення терміну сплати орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, ст.ст. 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Також згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

У відповідності до розрахунку позивача (том 1, а.с.8-10, який перевірено судом апеляційної інстанції) сума 3% річних за заявлений період складає 2 946,47 грн.

Оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання в частині сплати авансу, передбаченого п. 5.3. договору, за останній місяць використання об'єкта, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та три проценти річних від простроченої суми, що становить 5 466,44 грн. - пеня та 2 186 грн. 58 коп. - три відсотки річних, розрахунок яких за заявлений період (том 1, а.с.118-121 перевірено судом апеляційної інстанції).

У відповідності до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Так, позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 137 808,50 грн., оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Розділом 8 договору його сторони узгодили порядок повернення об'єкту оренди, пунктом 8.5. якого передбачено складення акту здачі-приймання. А в силу пункту 8.6. договору об'єкт вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання вказаного акту.

Після закінчення або дострокового припинення договору нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення позивачеві (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 23.04.2013 року у справі № 5028/8/70(7/69)/2012).

Так, договір оренди припинив свою дію 31.10.2012 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 137 808,50 грн. неустойки (розрахунок якої перевірено судом апеляційної інстанції, том 2, а.с.122) за користування об'єктом оренди також правомірним.

Також колегія суддів вважає, що скаржником не доведено, що позивач за первісним позовом незаконно утримує його майно, оскільки в порушення умов договору оренди саме відповідач за первісним позовом не повернув орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

Суд апеляційної інстанції за результатами перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення погоджується з висновком суду першої інстанції в частині виселення відповідача за первісним позовом з нежитлового приміщення загальною площею 1 287,75 м2, а саме: офісні приміщення - 110,20 м. кв.; офісні приміщення на складі - 20,30 м. кв.; складські приміщення - 965 м. кв.; коридор - 15,40 м. кв.; загального користування (сходи, сан. вузли) -29,00 м. кв.; межі ліфтового простору - 94,60 м. кв.; рампа - 53,25 м. кв., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зважаючи на те, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, а також на те, що в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач за первісним позовом не повернув позивачу приміщення, передане за договором, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги за первісним позовом про виселення є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги позивача по первісному позову про зобов'язання звільнити орендоване приміщення від майна, належного відповідачу, з урахуванням задоволення позову в частині виселення. Крім того, мотиви суду першої інстанції про те, що позивачем за первісним позовом не було надано належних доказів перебування конкретного майна відповідача у орендованому приміщенні, не спростовані під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Рішення в цій частині не оскаржувалося позивачем.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння з огляду на наступне.

Позов в цій частині заявлено на підставі ст. ст. 387, 390, 1212 - 1215 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність належних доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, перебування майна відповідача за первісним позовом в кількості, найменуванні, ціновій вартості, в спірних приміщеннях позивача за первісним позовом та заволодіння останнім ним.

Тому підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст. 387, 390, 1212 - 1215 ЦК України не вбачається, а відмова в задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції є правомірною.

Разом з тим, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивачем за первісним позовом було заявлено додаткові вимоги, які були прийняті судом першої інстанції, що є порушенням норм процесуального права, про що також зазначено в п.3.12 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18.

У відповідності до норм ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача по первісному позову, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва в розумінні ст. 104 ГПК України, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються за апелянта.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Планета книжок" на рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2013 року по справі № 5011-7/16347-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2013 року по справі № 5011-7/16347-2012 - залишити без змін.

3. Справу № 5011-7/16347-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 18.05.2013 року.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Корсакова Г.В.

Іоннікова І.А.