Ухвала

від 16.05.2013 по справі 24/591

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"16" травня 2013 р. Справа № 24/591

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

третьої особи: Стусова Ю.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр"

про перегляд постанови Київського апеляційного

господарського суду

від 28.03.2003р. за нововиявленими обставинами

у справі №24/591 (головуючий суддя Куц М.М., судді:

Дзюбко П.О., Синиця О.Ф.)

за позовом Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр"

до Севастопольської міської ради

за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор"

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Севастополь-Бізнес-Центр" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради (далі - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор" (далі - третя особа) про визнання недійсним рішення відповідача №161 від 13.09.2002р. "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Екватор", яким третій особі було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,7054 га по пр. Генерала Острякова для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, порушив вимоги ст. ст. 141, 143, 144, 149, 151 Земельного кодексу України, оскільки фактично провів вилучення земельної ділянки у власника об'єкту незавершеного будівництва (позивача), розташованого на спірній земельній ділянці, за відсутності добровільної відмови від права користування зазначеною земельною ділянкою; припинення державної реєстрації позивача; використання земельної ділянки способами, що суперечать екологічним вимогам; систематичній несплаті земельного податку, оскільки позивач на весь період будівництва громадського торгівельного комплексу був звільнений від сплати земельного податку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2002р. у справі №24/591 позов було задоволено повністю, визнано недійсним рішення відповідача №161 від 13.09.2002р. "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Екватор" з посиланням на те, що прийняття відповідачем названого рішення порушує права позивача та вимоги законодавства (том справи - 1, аркуші справи - 134-136).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач та третя особа звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2002р. у справі №24/591 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційних скарг були обґрунтовані наступним:

- рішенням відповідача №505 від 01.04.1994р. МДП "Севастополь-Бізнес-Центр" (правонаступником якого є позивач) було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,41 га по пр. Генерала Острякова. Право постійного користування було оформлено Державним актом на право постійного користування землею КМ №0132-ГС, реєстраційний №136 від 08.06.1994р.;

- 01.02.2000р. засновниками МДП "Севастополь-Бізнес-Центр" останнє було змінено у Дочірнє підприємство "Севастополь-Бізнес-Центр";

- 13.09.2002р. Севастопольською міською радою було прийнято рішення №161, яким передано третій особі в оренду земельну ділянку загальною площею 0,7054 га по пр. Генерала Острякова для будівництва та обслуговування громадсько-торгівельного центру;

- розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 27.03.2000р. №495-р "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою МДП "Севастополь-Бізнес-Центр" в районі пр. Ген. Острякова" було припинено право постійного користування МДП "Севастополь-Бізнес-Центр" земельною ділянкою площею 0,41 га в районі пр. Ген. Острякова для будівництва торгівельного комплексу і переведено названу земельну ділянку до земель запасу державної власності. Державний акт на право постійного користування землею серії КМ №0132-ГС визнано таким, що втратив силу з моменту реєстрації цього розпорядження. Передумовою для прийняття Севастопольською міською державною адміністрацією розпорядження від 27.03.2000р. №495-р було систематичне невнесення МДП "Севастополь-Бізнес-Центр" земельного податку в передбачені законодавством строки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. апеляційні скарги було задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2002р. у справі №24/591 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. При цьому суд у своїй постанові зазначив, що право постійного користування спірною земельною ділянкою було припинено на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 27.03.2000р. №495-р, тому у відповідача були відсутні перешкоди для передачі третій особі в оренду земельної ділянки, як і відсутні підстави для визнання рішення відповідача №161 від 13.09.2002р. недійсним (том справи - 1, аркуші справи - 193-194).

В березні 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №24/591 від 28.03.2003р. за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати вказану постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2002р. у справі №24/591 залишити без змін (том справи - 2, аркуші справи - 7-10).

На думку позивача, нововиявленою обставиною є те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №24/609 за позовом Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсними та скасування розпоряджень №889-р від 02.06.1998р. та №495-р від 27.03.2000р. позовні вимоги було задоволено, визнано недійсним та скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №495-р від 27.03.2000р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою МДП "Севастополь-Бізнес-Центр". Під час розгляду справи №24/609 судом було встановлено, що МДП "Севастополь-Бізнес-Центр" ТОВ "Русіка-Бізнес-Центр" та ДП "Севастополь-Бізнес-Центр" ЗАТ "Промтехінвест-1"- це назви однієї і тієї ж юридичної особи, а саме - ДП "Севастополь-Бізнес-Центр" ЗАТ "Промтехінвест-1" (ОКПО 16327298), яка зареєстрована 03.12.1991р. у Гагарінському районі м. Севастополя. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №24/609 набрало законної сили 14.02.2012р.

Відповідно до ч.2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. заяву позивача було прийнято до провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591 було задоволено, вказану постанову скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2002р. у справі №24/591 залишено без змін (том справи - 2, аркуші справи - 42-46). Задовольняючи заяву позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №24/609, на яке посилається позивач, є нововиявленою обставиною, яка спростовує факти, покладені в основу постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р,. та впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом апеляційної інстанції у названій постанові. Враховуючи, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 27.03.2000р. №495-р "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою МДП "Севастополь-Бізнес-Центр" в районі пр. Ген. Острякова" є недійсним, а докази припинення у встановленому законом порядку права постійного користування МДП "Севастополь-Бізнес-Центр" спірною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні, висновок місцевого господарського суду про те, що прийняття відповідачем рішення №161 від 13.09.2002р. про передачу третій особі в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7054 га по пр. Генерала Острякова для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру порушує права позивача та вимоги законодавства є правильним.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду, третя особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. у справі №24/591 скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591 залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2013р. касаційну скаргу третьої особи було частково задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. у справі №24/591 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. В своїй постанові Вищий господарський суд, зокрема, наголосив на наступному:

- висновок апеляційного суду щодо встановлених у спорі фактів ґрунтується на оцінці обставин, які помилково на певний період часу визначені як нововиявлені без врахування результату розгляду справи №24/609 Господарського суду міста Києва за наслідками перегляду судового рішення в апеляційному порядку;

- встановлення апеляційним господарським судом факту набрання 14.02.2012р. рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №24/609 законної сили, не може підривати принцип юридичної визначеності, який вимагає, що у випадку винесення судом остаточного рішення з певного питання, це рішення не може ставитись під сумнів;

- суду слід дослідити обставини, які заявником визначені як нововиявлені, зокрема, що стосується наслідків вирішення спору щодо розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 495-р від 27.03.2000р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013р. заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.03.2013р.

27.03.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від позивача - клопотання про зупинення провадження у справі №24/591 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. у справі №24/609; від третьої особи - заперечення на заяву позивача про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №24/591 від 28.03.2003р. за нововиявленими обставинами.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача та відповідача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.04.2013р.

10.04.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

В судове засідання 11.04.2013р. з'явився лише представник третьої особи. Представники позивача та відповідача не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.05.2013р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 16.05.2013р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Згідно з ч.3 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.05.2013р. представник третьої особи підтримав свої письмові заперечення проти клопотання позивача щодо зупинення провадження у справі №24/591 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. у справі №24/609, просив суд в задоволенні вказаного клопотання відмовити.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, оскільки в порушення вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України позивачем не обґрунтовано неможливість перегляду справи №24/591 за наявними у ній матеріалами до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. у справі №24/609, у зв'язку з чим в даному випадку підстави для зупинення провадження у справі відсутні. До того ж, названа постанова суду апеляційної інстанції у справі №24/609 відповідно до ч.3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили з дня її прийняття, тобто з 05.12.2012р. і на даний час вона є чинною.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Тобто, оскарження рішень господарських судів в касаційному порядку не зупиняє їх виконання. Винятком з цього правила є наявність ухвал Вищого господарського суду України, винесених в порядку ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України. Натомість суду не надано доказів на підтвердження існування такої ухвали суду касаційної інстанції у справі №24/609.

В судовому засіданні 16.05.2013р. представник третьої особи заперечував проти доводів заяви позивача про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №24/591 від 28.03.2003р. за нововиявленими обставинами, просив суд залишити заяву без задоволення, а названу постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що була прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи заяви позивача, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, з наступних підстав.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони: існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику; є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта; виявлені після набрання чинності судовим актом. При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Причому, виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

Отже, нововиявлені обставини за своєю юридичною природою є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) (аналогічна правова позиція наведена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р.).

Як уже зазначалось вище, підставою для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591 позивачем визначено обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2012р. у справі №24/609 за позовом Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсними та скасування розпоряджень №889-р від 02.06.1998р. та №495-р від 27.03.2000р. (том справи - 2, аркуші справи - 15-18).

Передусім необхідно зазначити, що вказана постанова була винесена місцевим господарським судом майже через 9 років після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591. Тобто на час розгляду справи №24/591 господарськими судами першої та апеляційної інстанцій справи №24/609 ще не існувало.

Згідно з ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, у розумінні вищенаведеної правової норми, приюдиційне значення мають рішення у справах, в яких приймали участь ті самі сторони. Натомість у справі №24/609 сторонами є Дочірнє підприємство "Севастополь-Бізнес-Центр" та Севастопольська міська державна адміністрація, тоді як у справі №24/591 приймають участь Дочірнє підприємство "Севастополь-Бізнес-Центр" і Севастопольська міська рада.

Також необхідно зазначити, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р., яка набрала законної сили з дня її прийняття, було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №24/609 в частині визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №495-р від 27.03.2000р. і в цій частині позовних вимог відмовлено (том справи - 2, аркуші справи - 128-133). Саме факт визнання недійсним цього розпорядження і було покладено в основу доводів позивача, викладених в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2003р. у справі №24/591.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про визнання недійсним або скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №495-р від 27.03.2000р., позивач не надав.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших підстав, для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591, окрім обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №24/609 в частині визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №495-р від 27.03.2000р., позивач не навів.

Доказів, які б спростовували висновки, викладені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591, не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви позивача.

Згідно з п.3 ч.5 114 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін за результатами перегляду судового рішення приймається ухвала.

Зважаючи на відмову в задоволенні заяви позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2003р. у справі №24/591 залишити без змін.

3. Матеріали справи №24/591 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.