Ухвала

від 25.04.2013 по справі 2а-12696/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/800/622/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.

представник позивача Журавльова Н. В.

представник відповідача Макаревич О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Сузір`є" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Сузір`є" (далі - ТОВ "Підприємство "Сузір`є") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року позов ТОВ "Підприємство "Сузір`є" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Подільському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ "Підприємство "Сузір`є".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну податкову перевірку ТОВ «Підприємство «Сузір'я» та оформлено акт №161/22-205/33548860 від 15.05.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної податкової перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства.

Відповідно до акту було встановлено порушення пунктів п.138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями, в результаті занижено податок на прибуток ТОВ «Підприємство «Сузір'я» на загальну суму 559803 грн., п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті встановлено зниження податку на додану вартість на загальну суму 465728 грн., пп. 164.2.17, пп. 164.2.19, п. 164.2, пп. 164.3 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб на суму 324,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0001722220 від 28.05.2012 року, яким нараховано податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 559803,00 грн. за основним платежем; №0001732220 від 28.05.2012 року, яким нараховано податок на додану вартість на загальну суму 465728,00 грн. за основним платежем та 63679,00 грн. за штрафними санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Підприємство «Сузір'я» та ТОВ «Консоль С» укладено договір купівлі-продажу №23/051 від 23.05.2011 року. За результатами продажу товару сторонами підписувалися видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). На виконання умов наведеного договору продавцем (TOB «Консоль С») протягом 2011 року виписувались також податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт надання послуг). Виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Консоль С», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 року. На час виписки податкових накладних ТОВ «Консоль С» було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало і має свідоцтво платника такого податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Підприємство «Сузір'я» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Консоль С» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Зокрема згідно з пунктом 5.1 ст. 5 цього Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Підприємство "Сузір`є".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров