Постанова

від 16.05.2013 по справі 815/956/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р.Справа № 815/956/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Баскор-1» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баскор-1» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ТОВ «Баскор-1» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ від 17.04.2012р. №263 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Баскор-1»; визнання неправомірними дій ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Баскор-1» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Таверс», за результатами якої було складено акт від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730; визнання протиправними висновків відповідача про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ТОВ «Таверс» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 155121 грн. та податкові зобов'язання в сумі 150591 грн.; визнання неправомірними дій податкової інспекції щодо розголошення відомостей про ТОВ «Баскор-1» шляхом розповсюдження змісту акту перевірки від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730 та його частин в офіційних документах, адресованих платникам податків; заборону ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС розповсюджувати відомості про ТОВ «Баскор-1» шляхом викладення змісту акту від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730 та його частин у будь-яких письмових документах, що адресовані платникам податків, у тому числі в актах перевірок, запитах, відповідях, зверненнях.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було, передбачених п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Баскор-1»; не прийнявши за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень ДПІ тим самим позбавила позивача можливості реалізації своїх прав в повній мірі на оскарження неправомірних висновків щодо порушення підприємством норм податкового та іншого законодавства. Висновки акту перевірки про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ТОВ «Таверс» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки всі господарські операції між позивачем з вказаним контрагентом підтвердженні належним чином оформленими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які були наданні перевіряючим та дослідженні ними під час проведення перевірки, про що зазначено в самому акті перевірки. Розповсюдження незаконних висновків акту перевірки ставить під загрозу репутацію позивача як суб'єкта господарювання, для відновлення якої необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. позов ТОВ «Баскор-1» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Баскор-1» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 17.04.2012р. №263, у період з 17.04.2012р. по 23.04.2012р. посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Баскор-1» (код за ЄДРПОУ 32039730) по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «ТАВЕРС» (код за ЄДРПОУ 37422308) за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №720/22-3/32039730 від 28.04.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем ч.5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Баскор-1» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Також зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р. встановлено, що у ТОВ «Баскор-1» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та продажу товарів (послуг) в розумінні ст.185 ПК України на загальну суму 150591 грн. (у т.ч. у червні 2011 року на суму 45649,82 грн., у липні 2011 року - 44841,29 грн., у серпні 2011 року - 37815,93 грн., у вересні 2011 року - 22284,32 грн.). Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р. встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та продажу товарів (послуг) в розумінні ст.198 ПК України по контрагенту ТОВ «ТАВЕРС» на загальну суму 155121 грн. (у т.ч. у червні 2011 року на суму 42028,78 грн., у липні 2011 року - 41642,96 грн., у серпні 2011 року - 35508,62 грн., у вересні 2011 року - 35940,04 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р. ТОВ «Баскор-1» задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 150591 грн. та податковий кредит в сумі 157557 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ТАВЕРС». ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС отримано від ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС акт №523/23-5/37422308 від 24.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТАВЕРС» (код за ЄДРПОУ 37422308) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.», згідно якого на ТОВ «ТАВЕРС» не встановлено наявність трудових ресурсів, власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів та земельних ділянок для здійснення будь-якого виду діяльності. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. ТОВ «ТАВЕРС» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вимоги третім особам, у зв'язку з чим, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит у контрагентів-покупців не виникають.

На підставі викладеного, при проведенні перевірки податковий орган прийшов до висновку, що підприємством ТОВ «Баскор-1» не доведена реальність операцій з контрагентом ТОВ «ТАВЕРС» та відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з ТОВ «ТАВЕРС» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Баскор-1» суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у податкового органу підстав для проведення перевірки позивача, законність наказу про її здійснення та обґрунтованість висновків акту перевірки від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду з огляду на наступне.

Щодо вимог позову про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ від 17.04.2012р. №263 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Баскор-1» та визнання неправомірними дій ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Баскор-1» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ТАВЕРС», за результатами якої було складено акт від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730 колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про їх необґрунтованість та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, в тому числі за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пп. 79.1-79.3 ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача була проведена на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 17.04.2012р. №263 та згідно акту ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012р. №523/23-5/37422308 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТАВЕРС» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року». Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.04.2012р. №71/22-3 та копія наказу від 17.04.2012р. №263 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС були вручені 17.04.2012р. безпосередньо директору ТОВ «Баскор-1».

Оскільки, на момент здійснення перевірки наказ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 17.04.2012р. №263 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Баскор-1» позивачем не оскаржувався, останній допустив посадових осіб податкової інспекції до проведення перевірки, оскаржуваний наказ про проведення перевірки виконано і в майбутньому він не погоджує жодних прав чи обов'язків для суб'єкта господарювання, а тому, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 17.04.2012р. №263 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Враховуючи, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено перевірку у встановленому законодавством порядку, надання висновків про результати перевірки є безпосередніми посадовими обов'язками посадових осіб органів державної податкової служби, наявність компетенції посадових осіб ДПІ позивач не ставить під сумнів, тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Баскор - 1» задоволенню також не підлягають.

Щодо вимог про визнання протиправними висновків відповідача про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ТОВ «ТАВЕРС» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 155121 грн. та податкові зобов'язання в сумі 150591 грн., колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення їх без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за усним договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «ТАВЕРС». Наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до висновків податкового органу, що про відсутність реальності здійснюваних операцій свідчить ненадання під час перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, оскільки вважає, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень, однак право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Що ж до відсутності довіреностей на отримання товару, то такий висновок акту спростовується наявними в матеріалах справи копіями таких довіреностей.

Слід зазначити, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

В акті перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси посилається на матеріали перевірки ТОВ «ТАВЕРС», які надійшли від ДПІ у Приморському районі м.Одеси, однак жодних доказів про самостійне дослідження обставин укладання договорів між ТОВ «Баскор-1» та ТОВ «ТАВЕРС», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали цей правочин, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів акт перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не містить.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача ТОВ «ТАВЕРС» було оскаржено в судовому порядку акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС №523/23-5/37422308 від 24.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТАВЕРС» (код за ЄДРПОУ 37422308) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.» і постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2012р. у справі №1570/2870/2012, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013р. залишено без змін, позов ТОВ «ТАВЕРС» задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси по складанню акту №523/23-5/37422308 від 24.02.2012р. та формування у ньому висновків про непідтвердження ТОВ «ТАВЕРС» господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730, складеного за результатами перевірки ТОВ «Баскор-1». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «ТАВЕРС», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ТОВ «Таверс» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 155121 грн. та податкові зобов'язання в сумі 150591 грн., а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо розголошення відомостей про ТОВ «Баскор - 1» шляхом розповсюдження змісту акту перевірки від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730 та його частин в офіційних документах, адресованих платникам податків, та заборону ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби розповсюджувати відомості про ТОВ «Баскор - 1» шляхом викладення змісту акту від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730 або його частин у будь-яких письмових документах, що адресовані платникам податків, в тому числі, але не виключно, в актах перевірок, запитах, відповідях, зверненнях, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до п.74.2 ст.74 Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань, а тому відповідач мав право на її використання під час виконання покладених на нього повноважень.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення вимог ТОВ «Баскор-1», зокрема, в частині про визнання протиправними висновків ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС, зафіксованих актом перевірки від 28.04.2012р. №720/22-3/32039730, про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ТОВ «ТАВЕРС» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Як наслідок, апеляційна скарга ТОВ «Баскор-1» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п.3 ч.1ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 185, 197, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Баскор-1» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Баскор-1» задовольнити частково.

Визнати протиправними висновки Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, зафіксовані актом перевірки від 28 квітня 2012 року №720/22-3/32039730, про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Баскор-1» об'єктів оподаткування по господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «ТАВЕРС» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.