Ухвала

від 14.05.2013 по справі 822/757/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/757/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Джурбій Володимир Миколайович

відповідач (апелянт) : Водільникова Ілона Василівна, Зозуля Валентина Петрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Модуль" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0002192342, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Модуль" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби у якому, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07 грудня 2012 року № 0002192342.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року задоволено адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Модуль". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суду її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що Кам'янець-Подільською об`єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області Державної податкової служби на підставі наказу № 2625 від 11.10.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ "Модуль" з питань правильності визначення податкового кредиту з ПДВ при проведенні фінансово - господарських відносин з ТОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" та ТОВ "Українські клінінгові технології" за період з 01.06.2011 року по 29.02.2012 року, про що складений акт № 2497/221/21338358 від 25.10.2012 року.

Відповідач у висновках вказаного акту перевірки зазначив, що ПАТ "Модуль" в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занизив ПДВ в сумі 6655678,00 грн., та завищив залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за лютий 2012 року в сумі 12806878,00 грн., оскільки позивач неправомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 29.02.2012 року суми ПДВ в розмірі 19275595,00 грн., по господарських операціях з ТОВ"Українські клінінгові технології", ідентифікаційний код 32491007, ТОВ"Сіріус - Сервіс КІА", ідентифікаційний код 37448972, які фактично не здійснювались та які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені вчиненими правочинами.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року форми "Р"№0002192342, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 8319597,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 6655678,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1663919,50 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкового повідомлення-рішення, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки і прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

ПАТ "Модуль" в серпні - листопаді 2011 року віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 1067464,00 грн., сплачену по господарській операції з придбання ремонтних робіт у ТОВ "Сіріус-Сервіс КІА", в тому числі: в серпні 2011 року - 500 000,00 грн., в вересні 2011 року - 150000,00 грн., в листопаді 2011 року - 167636,00 грн.

Між ТзОВ підприємством з іноземними інвестиціями "Едпол" (Орендодавець) та ПАТ "Модуль" (Орендар) укладений договір оренди № 13 від 01.01.2009 року (надалі - Договір), згідно п. 1.1. та п.4.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування майно, що знаходиться по вул. Хмельницьке шосе, 7, м Кам'янець - Подільський, Хмельницька область, строком оренди до 31.12.2011 року. Вказане майно передане орендодавцем в оренду позивачу згідно акту приймання - передачі від 01.01.2009р.

Відповідно до п.7.1 Договору орендар зобов`язаний самостійно та за свій рахунок здійснювати поточний ремонт та капітальний ремонт орендованих об`єктів, а також їх реконструкцію, перебудову, добудову, перепланування тощо за письмовим погодженням з Орендодавцем.

В зв'язку з погіршенням технічного стану орендованого майна, а саме: покрівлі дільниці зберігання розчинів, цеху полімерного покриття, головного корпусу, що підтверджується трьома актами обстеження технічного стану покрівлі від 15.08.2011 року, позивач звернувся із письмовим зверненням від 15.08.2011 року №866/1 до орендодавця (ТзОВ ПзП "Едпол") про усунення виявлених недоліків орендованого майна.

ТзОВ ПзП "Едпол" листом від 18.08.2011 року № 402/1 надало дозвіл позивачу на виконання ТзОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" ремонтних робіт покрівель орендованих позивачем будівель.

Між ПАТ "Модуль" (Замовник) та ТзОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" (Підрядчик) 18.08.2011 року укладено догові підряду № 34-п, згідно п. 1.1 якого Підрядчик зобов'язується виконати капітальний ремонт м'якої покрівлі за своєю технологією з використанням власних матеріалів, робочої сили, машин і механізмів, а Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи.

Згідно п. 2.1 зазначеного договору загальна вартість робіт складає 6404784,00 грн., в тому числі 1067464,00 грн. ПДВ. Вартість ремонтних робіт та матеріалів ТзОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" визначена кошторисною документацією, яка надана позивачу підрядником.

На підтвердження виконання умов договору № 34-п від 18.08.2011 року сторонами складені та підписані акти прийому - передачі виконаних робіт : № 1 від 08.09.2011 року, №2 від 07.10.2011 року, №3 від 07.11.2011 року, акти приймання виконаних ремонтних робіт: №1 за серпень 2011 року, №2 за вересень 2011 року, №3 за жовтень 2011 року. Крім того, ТзОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" на підтвердження виконання ремонтних робіт виписані позивачу податкові накладні.

Також позивачем надані платіжні доручення, згідно яких ПАТ "Модуль" здійснило на користь ТОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" оплату за капітальний ремонт м'якої покрівлі згідно договору № 34-п від 18.08.2011 року.

ТОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" зареєстроване суб`єктом підприємницької діяльності 02.12.2010 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.02.2013 року. Згідно відомостей вказаної довідки основними видами діяльності позивача є інші монтажні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, рекламна діяльність, нотаріальна та інша юридична діяльність, діяльність автомобільного вантажного транспорту. Право здійснювати господарську діяльність ТОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" , пов`язану із будівельними та ремонтними роботами підтверджується ліцензією серії АГ №576266, виданої Державною архітектурно - будівельною інспекцією 22.04.2011 року. ТОВ "Сіріус - Сервіс Кіа" в період укладення та виконання умов договору підряду № 34-п знаходилось на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва та було зареєстроване платником ПДВ.

ПАТ "Модуль" в червні - листопаді 2011 року та лютому 2012 року віднесло до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 19822451грн., сплачену по господарській операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Українські клінінгові технології" , в тому числі : в червні 2011 року -6753370,00 грн., в липні 2011 року - 7257538,00 грн., в серпні 2011 року - 524249,00 грн., у вересні 2011 року - 993904,00 грн., у жовтні 2011 року - 4195178,00 грн., в листопаді 2011 року - 96167,00 грн., в лютому 2012 року - 2045,00 грн.

Між ТОВ "Українські клінінгові технології" (Продавець) та ПАТ "Модуль" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 26/04/11 від 26.04.2011 року, пунктом 1.1. якого встановлено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю металоконструкцію, Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Пунктом 3.2. визначено, що сума договору складає 600000000,00 грн.

На підтвердження виконання зобов`язань по договору № 26/04/11 від 26.04.2011 року позивачем надані видаткові та податкові накладні, платіжні доручення на підтвердження проплати за сталь холоднокатну тонколистову та сталь гарячокатну травлену.

ПАТ "Модуль" (Первісний боржник), ТОВ "Модуль - Україна" (Новий боржник) та ТОВ "Українські клінінгові технології" уклали договори про переведення боргу № 12/275 від 18.06.2012 року та 12/322 від 21.06.2012 року, згідно яких Первісний боржник переводить свій борг в сумі 75000000,00 грн. та 25906433,00 грн. за договором № 26/04/11 від 26.04.2011 року, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору.

ТОВ "Українські клінінгові технології" (Комісіонер) та ПАТ "Модуль" (Комітент) укладений договір комісії № 13/1-22/03/11 від 22.03.2011 року, яким визначено, що Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента виконати такі юридичні правочини, як: укладати договори (контракти) купівлі - продажу, оформляти і підписувати всі необхідні для здійснення купівлі документи в інтересах Комітента; вчиняти інші дії, пов'язані з вищевказаними діями, у т. ч. транспортувати товари, що необхідні для виконання доручень Комітента.

На підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем надані підтверджуючі документами про здійснення господарських операцій з контрагентами з реалізації сталі її оплати та перевезення залізничним транспортом.

В повідомленнях про прибуття вантажу вказано, що товар відвантажений ТОВ "Северсталь Україна", ВАТ "Новоліпецький металургійний комбінат" (Російська федерація), ВАТ "Магнітогорський металургійний комбінат" (Російська Федерація). Зазначені повідомлення не містять відомостей про продавця товару. Таким чином з огляду на те, що зазначені документи оформлюються відправником товару та перевізником, цілком логічно, що ТОВ "Українські клінінгові технології" не згадується у вказаних повідомленнях. Даний факт не може підтверджувати чи спростовувати перехід права власності на товар, а підтверджує виключно транспортування залізничним транспортом зазначеного товару.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, визначено хто є вантажовідправник та вантажоодержувач. Вантажовідправник (відправник і вантажовласник) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж. Дане свідчить про те, що відправник товару не обов'язково має бути власник продукції. В даному випадку продавець є власником, а відправником є сам виробник товару.

Вказаний товар був поставлений за адресою позивача : Хмельницька область, м.Кам`янець-Подільський, проспект Грушевського,1/15.

В 2011 році у ТОВ" Українські клірингові технології" придбав металопродукцію, яка поставлялась позивачу у ТОВ "Северсталь Україна" ( договір №5532 від 27.07.2011 року), у ВАТ "Новоліпецький металургійний комбінат" (Російська федерація) ( контракт №152/804-11-162 від 19.04.2011 року), у ВАТ "Магнітогорський металургійний комбінат" (Російська Федерація) (контракт №В191897 від 24.06.2011 року). Митне оформлення металопродукції, що поставлялась на умовах вказаних договорів здійснювалось Хмельницькою митницею, що підтверджується відповідними відмітками на листах повідомленнях прибуття вантажу. Митні процедури проводились Хмельницькою митницею за погодженням із Київською регіональною митницею, що підтверджується листами погодженнями та відповідними рішеннями, які надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи.

На підтвердження оприбуткування та подальшого використання у власній господарській діяльності придбаної у металопродукції у ТОВ" Українські клірингові технології" позивачем надані акти прийомки метала, звіти про використання матеріалів в виробництві.

Позивачем на підтвердження реалізації виготовленої продукції з придбаної металопродукції у ТОВ" Українські клірингові технології" надані суду договори купівлі-продажу : №19-07-11/3 від 19.07.2011 року, укладений з ТОВ"Арсенал-Центр", №27-07-11/1 від 27.07.2011 року, укладений з ПзІІ ТОВ"Інтерпрофіль", №08-08-11/1 від 08.08.2011 року, укладений з ТОВ"Профіль", а також справки про відгрузку продукції вказаним покупцям.

ТОВ "Українські клірингові технології" зареєстроване суб`єктом підприємницької діяльності 18.06.2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.02.2013 року. ТОВ" Українські клірингові технології" в період укладення та виконання умов договору купівлі - продажу № 26/04/11 від 26.04.2011 року знаходилось на обліку в ДПІ у Печерському районі м.Києва та було зареєстроване платником ПДВ.

Частина 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "первинний документ", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. У відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою передбаченою ПК України.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 травня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.