Рішення

від 13.05.2013 по справі 5011-75/9566-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/9566-2012 13.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд"

про стягнення 110261,98 грн.

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Капцова Т.П.

Ониськів О.М.

в присутності представників сторін:

від позивача: Брус О.М. довіреність б/н від 10.05.2012;

від відповідача-1: не з'явилися

від відповідача-2: Бобовська Л.А. довіреність б/н від 01.08.2012.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд" про солідарне стягнення 110261,98 грн. заборгованості, з яких: 89107,05 грн. основний борг, 7125,30 грн. 3% річних та 14029,63 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу №715-LD від 23.07.2008 позивач передав відповідачу-1 у користування предмет лізингу, тоді як відповідач-1 свого грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів належним чином не виконав. При цьому, виконання ТОВ "Сатурн Гік" зобов'язань за договором фінансового лізингу №715-LD від 23.07.2008 було забезпечено договором поруки № 715/SUR, втім поручителем (ТОВ "Євробуд") також зобов'язання за договором не виконано.

27.08.2012 відповідач-2 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог відносно себе заперечив, посилаючись на те, що договір поруки № 715/SUR від 23.07.2008 припинив свою дію, тому він не може нести перед позивачем солідарну відповідальність разом з основним боржником.

30.08.2012 другий відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі №5011-75/9566-2012 до розгляду справи №5011-22/12087-2012, яка розглядається господарським судом міста Києва.

25.09.2012 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, в яких заперечив проти доводів відповідача-2 про припинення поруки, оскільки за умовами п. 3.8 договору порука припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за договором поруки.

В судовому засіданні 01.10.2012, в зв'язку зі складністю справи суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду вказаної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.10.2012 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-75/9566-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/9566-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Марченко О.В. та призначено розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2012, задоволено клопотання другого відповідача та зупинено провадження у справі № 5011-75/9566-2012 до вирішення господарським судом міста Києва справи № 5011-22/12087-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Гік» про визнання договору поруки припиненим.

11.02.2013 до господарського суду міста Києва через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" надійшла заява про поновлення провадження у справі № 5011-75/9566-2012.

11.02.2013 суддя Марченко О.В. звернулась до Голови господарського суду міста Києва із заявою про вивід її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-75/9566-2012, у зв'язку із великою завантаженістю.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.02.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-75/9566-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Капцова Т.П., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/9566-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Капцова Т.П., Ломака В.С., поновлено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.03.2013 справу № 5011-75/9566-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Капцова Т.П., Ониськів О.М., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. (головуючий) на лікарняному, а судді Ломаки В.С. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/9566-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі:Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Капцова Т.П., Ониськів О.М. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.03.2013 справу № 5011-75/9566-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Капцова Т.П., Ониськів О.М., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. (головуючий) з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/9566-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі:Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Капцова Т.П., Ониськів О.М. та призначено справу до розгляду.

28.03.2013 позивач подав заяву, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на те, що зобов'язання відповідача-2 за договором поруки, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу не припинились. Позивач зазначив, що вказані фактичні обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 у справі № 5011-22/12087-2012, які в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування у даній справі.

В судовому засіданні 28.03.2013 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.05.2013.

В судовому засіданні 13.05.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача -1 в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, з відмітками про отримання; про причини неявки представника суд не повідомляв; відзив на позов, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2008 між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем-1, як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу №715-LD (далі - договір, договір фінансового лізингу), за умовами п. 1.1 якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 39890,00 Євро у т.ч. ПДВ, що на дату укладення договору становить 307344,31 грн.

Строк лізингу починається з дати передачі предмету лізингу та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу (п. 1.3. договору).

Відповідно до умов п. 3.3 договору, лізингоодержувач зобов'язаний оглянути предмет лізингу на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки та в місці поставки. За результатами огляду, в вищезазначений термін, лізингоодержувач, лізингодавець і продавець підписують акт приймання-передачі. У випадку якщо домовлено про часткову поставку, після кожної поставки має бути підписаний окремий акт приймання-передачі. Останній підписаний акт приймання-передачі має засвідчувати повне прийняття предмета лізингу лізингоодержувачем. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у належному технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі та/або усі акти приймання-передачі незалежно від того чи є в нього заперечення щодо поставки та/чи монтажу предмета лізингу з причин, що не впливають на нормальну експлуатацію предмета лізингу. У цьому випадку лізингоодержувач повинен висувати такі заперечення на адресу продавця з огляду на гарантію.

Відповідно до п. 14.8 договору, цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором.

05.11.2008 між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу №715-LD від 23.07.2008 (надалі - додаткова угода № 1) відповідно до п. 1.1 якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1 договору та викласти його в наступній редакції: "1.1. Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 39890 Євро у тому числі ПДВ, що становить 302642,55 грн.".

В додатку №1 до договору від 23.07.2008 (специфікація) сторони визначили найменування предмету лізингу і його технічні характеристики, а саме: гвинтовий компресор В-150А у кількості одна штука загальною вартістю 39890,00 Євро.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На виконання умов договору фінансового лізингу, позивач придбав та передав, а відповідач-1 прийняв у користування предмет лізингу, а саме: гвинтовий компресор В-150А, заводський номер 08110044 у кількості одна штука, вартістю 302642,55 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 05.11.2008, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень

В свою чергу, відповідач-1 згідно умов договору, зобов'язався за надане йому право володіння та користування предметом лізингу своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

За умовами розділу 7 договору розмір, строки, порядок сплати лізингоотримувачем лізингових платежів встановлюються графіком лізингових платежів (додаток №2).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 та ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, сплата яких встановлюється в порядку, встановленому договором.

На підставі викладеного сторони у графіку, в редакції від 05.11.2008, який є додатком №2 до договору і підписаний обома сторонами без заперечень, визначили порядок оплати лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно узгодженого сторонами у справі графіку здійснення лізингових платежів відповідачем-1 на користь позивача були перераховані грошові кошти у розмірі 132223 грн. 31 коп., але з порушенням строків оплати.

Починаючи з 31.07.2009 відповідачем-1 лізингові платежі за договором не вносилися, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по лізинговим платежам за період з липня 2009 по січень 2010 в сумі 89107 грн. 05 коп., яка підтверджена матеріалами справи.

Тоді як, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, оскільки лізингоодержувач не виконував зобов'язання з оплати лізингових платежів належним чином, позивач користуючись своїм правом відмови від договору, встановленим п. 12.3 договору та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" направив на адресу відповідача-1 повідомлення №158/1 від 25.01.2010 в якому повідомив про односторонню відмову від договору фінансового лізингу № 715-LD від 23.07.2008 та його припинення з 01.02.2010, а також вимагав негайно погасити існуючу заборгованість.

Пунктами 1, 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Аналогічне право на відмову від договору погоджено сторонами в п. 12.3 договору фінансового лізингу.

За таких обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем-1 зобов'язань за укладеним з позивачем договором фінансового лізингу підтверджений матеріалами справи, позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про стягнення суми основного боргу в розмірі 89107,05 грн. за договором фінансового лізингу №715-LD від 23.07.2008 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Гік» суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки з боку відповідача-1 мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 14029,63 грн. та 3 % річних у розмірі 7125,30 грн., які згідно наданого розрахунку нараховані за період з липня 2009 по січень 2010.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача -1 інфляційних втрат в заявленій сумі підлягають задоволенню. Водночас, судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі №55/440, згідно якої за договором сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в євро, на день виникнення у відповідача зобов'язання по його сплаті перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є гривневим. А відтак, у випадку прострочення сплати лізингового платежу виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Щодо позовних вимог в частині 3% річних, то вони підлягають задоволенню частково в сумі 7120,75 грн., згідно наведеного нижче розрахунку, оскільки позивачем при їх розрахунку за період з 01.08.2009 по 13.07.2012 не було враховано, що у 2012 році 366 днів, а не 365.

(1226,39 грн.*3/100/365*852 (з 01.08.2009 по 31.12.2011) = 85,88 грн.; 1226,39 грн.*3/100/366*226 (з 01.01.2012 по 13.07.2012) = 22,72 грн.); (14 512,27 грн.*3/100/365*821 (з 01.09.2009 по 31.12.2011) = 979,28 грн.; 14 512,27 грн.*3/100/366*226 (з 01.01.2012 по 13.07.2012) = 268,83 грн.); (14 785,89 грн.*3/100/365*791 (з 01.10.2009 по 31.12.2011) = 961,28 грн.; 14 785,89 грн.*3/100/366*226 (з 01.01.2012 по 13.07.2012) = 273,90 грн.); (15 000,24 грн.*3/100/365*760 (з 01.11.2009 по 31.12.2011) = 937,00 грн.; 15 000,24 грн.*3/100/366*226 (з 01.01.2012 по 13.07.2012) = 277,87 грн.); (15 124,02 грн.*3/100/365*730 (з 01.12.2009 по 31.12.2011) = 907,44 грн.; 15 124,02 грн.*3/100/366*226 (з 01.01.2012 по 13.07.2012) = 280,17 грн.); (14 416,73 грн.*3/100/365*699 (з 01.01.2010 по 31.12.2011) = 828,27 грн.; 14 416,73 грн.*3/100/366*226 (з 01.01.2012 по 13.07.2012) = 267,06 грн.); (14 041,51 грн.*3/100/365*668 (з 01.02.2010 по 31.12.2011) = 770,94 грн.; 14 041,51 грн.*3/100/366*226 (з 01.01.2012 по 13.07.2012) = 260,11 грн.).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4,55 грн. позивачу належить відмовити.

При цьому, позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно з огляду на те, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу сторонами було укладено договір поруки № 715/SUR від 23.07.2008, згідно умов якого сторони узгодили, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 715-LD від 23 липня 2008 (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до них, і разом з усіма додатками до них надалі - "договір фінансового лізингу"), укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 39890,00 Євро та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договору фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Згідно п. 1.2 договору поруки, поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п.1.1, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога (надалі - "вимога"), з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані в вимозі.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором (п. 3.8 договору поруки).

25.04.2012 позивач, у зв'язку із наявністю боргу по договору фінансового лізингу, направив відповідачу-2 вимогу № 997, яка отримана останнім 31.05.2012, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення.

У вимозі № 997 від 24.05.2012 позивач повідомив відповідача-2 про те, що станом на 21.05.2012 за відповідачем-1 рахується заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим вимагав від відповідача-2, як поручителя за договором поруки, протягом п'яти днів з дати отримання даної вимоги сплатити суму простроченої заборгованості.

Втім, поручитель у встановлений договором поруки строк оплату не здійснив.

Разом з цим, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 5011-22/12087-2012 відмовлено в позові про визнання припиненим договору поруки № 715/SUR від 23.07.2008 з огляду на те, що обставини щодо припинення договору мають бути встановлені при вирішенні спору про право цивільне (в даному випадку майнове). Вказане судове рішення набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013, в якій до того ж зазначено про відсутність підстав для припинення дії договору поруки № 715/SUR від 23.07.2008.

Позивач з огляду на викладене вище та встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 у справі № 5011-22/12087-2012 обставини на підставі ст. 35 ГПК України просить задовольнити позовні вимоги шляхом солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості, яка є предметом позову у даній справі.

Суд, дослідивши обставини справи щодо дійсності зобов'язань за договором поруки, дійшов висновку про безпідставність вимог позивача щодо солідарного обов'язку відповідачів сплатити суму боргу на підставі договору поруки з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Разом з тим, частиною 5 вказаної статті передбачено, що факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Так, за змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За умовами ч.1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 3.8), про його дію до повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 липня 2012 року у справі № 6-78цс, від 21 травня 2012 року у справі № 6-48цс11, від 23 травня 2012 року у справі № 6-33цс12, які згідно норми ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які, до того ж, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Як встановлено вище, відповідно до повідомлення № 158/1 від 25.01.2010 позивач повідомив відповідача-1 про односторонню відмову від договору фінансового лізингу № 715-LD від 23.07.2008 та його припинення з 01.02.2010, тобто днем настання виконання основного зобов'язання є 31.01.2010.

Таким чином, у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання відповідача-1 щодо сплати лізингових платежів, починаючи з 31 січня 2010 року, протягом наступних шести місяців.

Втім, таку вимогу до поручителя позивач пред'явив лише 31 травня 2012 року, тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги процесуального Закону щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що договір поруки № 715/SUR від 23.07.2008 припинив свою дію.

Відповідно ч. 1 до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відтак, враховуючи, що ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено підставу припинення зобов'язання поручителя, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, суд дійшов висновку про відмову в позові до відповідача-2.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем-1 під час розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних та трьох відсотків річних.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача-1 та враховуючи часткове задоволення позовних вимог щодо нього, судові витрати у відповідності до вимог ч. 2, 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача-1 в сумі 2205,15 грн.

Разом з тим, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в т.ч. визначено підстави такого повернення.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється а порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

При зверненні до суду із даним позовом судовий збір становив 2205,24 грн.

Тоді як, позивач сплатив судовий збір в розмірі 2210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3230 від 12.07.2012, оригінал якого наявний в матеріалах справи, тобто у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про повернення зайво сплаченого судового збору на користь позивача в розмірі 4,76 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8; ідентифікаційний код 21496577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) 89107 (вісімдесят дев'ять тисяч сто сім) грн. 05 коп. основного боргу, 14029 (чотирнадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 7120 (сім тисяч сто двадцять) грн. 75 коп. 3 % річних та 2205 (дві тисячі двісті п'ять) грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік" відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» відмовити повністю.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) з Державного бюджету України 4 (чотири) грн. 76 коп. зайво сплачений судовий збір, перерахований платіжним дорученням № 3230 від 12.07.2012, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2013.

Головуючий суддя: Т.В. Васильченко

Судді: Т.П. Капцова

О.М. Ониськів