Постанова

від 10.07.2013 по справі 5011-75/9566-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 5011-75/9566-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «УніКредит Лізинг» на рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2013 року № 5011-75/9566-2012 (судді Васильченко Т.В., Капцова Т.П., Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Гік»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд»

про стягнення 110 261,98 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 5011-75/9566-2012 від 13.05.2013р. частково задоволений позов ТОВ «УніКредит Лізинг», з ТОВ «Сатурн Гік» стягнуто 89 107,05грн. основного боргу, 14 029,63грн. інфляційних втрат, 7 120,75грн. річних, 2 205,15грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог до відповідача 1 відмовлено. У задоволенні позовних вимог до ТОВ «Євробуд» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням в частини незадоволених вимог позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 23.07.2008 між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем-1, як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу №715-LD (далі - договір, договір фінансового лізингу), за умовами п. 1.1 якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 39 890,00 Євро у т.ч. ПДВ, що на дату укладення договору становить 307 344,31 грн.

05.11.2008 між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу №715-LD від 23.07.2008 (надалі - додаткова угода № 1) відповідно до п. 1.1 якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1 договору та викласти його в наступній редакції: "1.1. Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 39 890 Євро у тому числі ПДВ, що становить 302 642,55 грн.".

В додатку №1 до договору від 23.07.2008 (специфікація) сторони визначили найменування предмету лізингу і його технічні характеристики, а саме: гвинтовий компресор В-150А у кількості одна штука загальною вартістю 39 890,00 Євро.

На виконання умов договору фінансового лізингу, позивач придбав та передав, а відповідач-1 прийняв у користування предмет лізингу, а саме: гвинтовий компресор В-150А, заводський номер 08110044 у кількості одна штука, вартістю 302 642,55 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 05.11.2008, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень

На підставі викладеного сторони у графіку, в редакції від 05.11.2008, який є додатком №2 до договору і підписаний обома сторонами без заперечень, визначили порядок оплати лізингових платежів.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу №715-LD від 23.07.2008 позивач передав відповідачу-1 у користування предмет лізингу, тоді як відповідач-1 свого грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів належним чином не виконав. При цьому, виконання ТОВ "Сатурн Гік" зобов'язань за договором фінансового лізингу №715-LD від 23.07.2008 було забезпечено договором поруки № 715/SUR, втім поручителем (ТОВ "Євробуд") також зобов'язання за договором не виконано.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суду виходив з того, що згідно узгодженого графіку здійснення лізингових платежів відповідачем-1 на користь позивача були перераховані грошові кошти у розмірі 132 223,31грн., але з порушенням строків оплати.

Починаючи з 31.07.2009 відповідачем-1 лізингові платежі за договором не вносилися, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по лізинговим платежам за період з липня 2009 по січень 2010 в сумі 89 107,05 грн., таким чином сума основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат є обґрунтованою і такою що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині 3% річних, то вони підлягають задоволенню частково в сумі 7 120,75 грн., згідно наведеного нижче розрахунку, оскільки позивачем при їх розрахунку за період з 01.08.2009 по 13.07.2012 не було враховано, що у 2012 році 366 днів, а не 365, тому в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4,55 грн. позивачу належить відмовити.

Разом з тим, суд, дослідивши обставини справи щодо дійсності зобов'язань за договором поруки, дійшов висновку про безпідставність вимог позивача щодо солідарного обов'язку відповідачів сплатити суму боргу на підставі договору поруки з огляду на те,що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відповідно до повідомлення № 158/1 від 25.01.2010 позивач повідомив відповідача-1 про односторонню відмову від договору фінансового лізингу № 715-LD від 23.07.2008 та його припинення з 01.02.2010, тобто днем настання виконання основного зобов'язання є 31.01.2010.

Таким чином, у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання відповідача-1 щодо сплати лізингових платежів, починаючи з 31 січня 2010 року, протягом наступних шести місяців, але таку вимогу до поручителя позивач пред'явив лише 31.05. 2012 року, тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Заперечуючи проти рішення, позивач вказує на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, до відсутнє право вимагати у поручителя виконання обов'язку, оскільки тристороннім договором сторони погодили, що порука припиняється після повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, таким чином, припинення поруки в даному випадку матиме місце за умови настання скасувальної обставини, а саме виконання позивальником або поручителем обов'язків, передбачених основним зобов'язанням, тобто виконанням зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Тому вимога про солідарне стягнення боргу є такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. У зв'язку з цим за законом у такому випадку відсутня обов'язкова процесуальна співучасть.

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК); поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, зокрема, лише від поручителів, які солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. у справі N 6-84цс11).

Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Тобто, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України). Отже, приписи наведеної норми передбачають, що кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання в межах шестимісячного строку.

Доводи позивача про те, що договір поруки припиняється лише з виконанням основного зобов'язання, оскільки сторонами у договорі поруки не визначений строк, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на те, що порука припиняється у зв'язку із закінченням строку, який надається кредитору для пред'явлення вимоги поручителю. Вказаний строк може бути передбачений в договорі (договірний строк) або визначений в законі (законний строк).

Зі змісту ст. 559 ЦК України випливає, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для заявлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у ч. 4 ст. 559 ЦК України. Законний строк може бути різної тривалості: 6 місяців - для зобов'язань з визначеним строком виконання та 1 рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання. Така позиція закріплена у інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 07.03.96 N 01-8/106 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів", а також у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 06.10.94 N 02-5/706 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням кредитних договорів" та оглядовому листі Вищого арбітражного суду України від 30.05.2001 N 01-8/637 "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань".

Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «УніКредит Лізинг» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-75/9566-2012 від 13.05.2013р..- без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.