Рішення

від 16.05.2013 по справі 1601/11029/2012

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 1601/11029/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2013 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Предоляк О.С.

при секретарі - Стецик Ю.М.

з участю представника позивача - Рубель О.Г., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчуці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК" про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В

До суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Посилючись на обставини і підстави зазначені у позові просили стягнути з ОСОБА_3, на користь ПАТ "АВТОКРАЗБАНК" заборгованість за договором про кредитну лінію №1247/К2 від 30.08.2007 р. у розмірі 187 516,65 доларів США ( гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 20.08.2012 р. становить 1 498 820,58 грн.), до складу якої входить: - сума заборгованості за кредитом в розмірі 108991,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 871167,30 грн.;- сума заборгованості за відсотками - 16058,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 128353,83 грн.;- пеня за прострочення погашення кредиту - 50865,21 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 406565,62 грн.;- пеня за прострочення погашення відсотків - 8001,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 63959,03 грн.;- штраф за дострокове розірвання - 3600 доларів США ,що в гривневому еквіваленті складає 28774,80 грн. Стягнути з відповідача 3219,00 грн. судового збору, сплачених банком.

До суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3, яка об'єднана з первісним позов в одне провадження. Просив визнати недійсним з моменту його укладення договір про кредитну лінію № 1247/К2 від 30 серпня 2007 року укладений між ним як позичальником та ПАТ "АВТОКРАЗБАНК" згідно якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної лінії з лімітом заборгованості 120 000,00 доларів США, цільовим призначенням: на споживчі потреби. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме: зобов'язати ПАТ "АВТОКРАЗБАНК" повернути ОСОБА_3 сплачені по договору про кредитну лінію № 1247/К2 від 30 серпня 2007 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії, тощо.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені в позові. Просив відмовити у зустрічному позові.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову банку, зустрічний позов просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у зустрічному позові.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибув.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані та надані докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом достовірно встановлено, що 30 серпня 2007 року між ВАТ "Акціонерний комерційний банк "АВТОКРАЗБАНК" (правонаступником якого є ПАТ "АВТОКРАЗБАНК») та ОСОБА_3 укладено договір про кредитну лінію №1247/К2, згідно якого банк надавав ОСОБА_3 кредит у вигляді відновлювальної «відкличної» кредитної лінії з лімітом заборгованості 120 000,00 (сто двадцять тисяч) доларів США, цільовим призначенням : на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% з кінцевим терміном повернення 17 серпня 2017 р. Відповідно до додаткової угоди- №2 від 25 вересня 2008р. до кредитного договору №1247/К2 від 30 серпня 2007 року, відсоткову ставку змінено на 15,5 відсотків річних.

Банк виконав зобов'язання шляхом надання кредитних коштів.

Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК Украйни зазначено, що договір с укладеним, якщо сторони в належнім формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи з положень ст. 1054, ст. 1048 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про предмет, ціну та строк його дії, порядок одержання і розмір процентів, який визначається договором або на рівні облікової ставки Національного банку України.

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_3 ознайомлено в повному обсязі з умовами договору, а саме: кредитними умовами, форми його забезпечення, наявні форми та валюти кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, суми та періоди повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, у тому числі і з боку Банку.

Позивач підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень Закону України «Про захист прав споживачів». Ніяких застережень або зауважень з боку ОСОБА_3 щодо неповного розуміння або незгоди з частиною умов договору під час його підписання, не надано.

Виконання зобов'язань за кредитним договором було розпочате і виконується сторонами шляхом повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у строки, в розміру та у валюті, як це було визначено Кредитним договором.

З цього слідує, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо, всіх істотних умов кредитного договору.

Статтею 1056 Цивільного кодексу України передбачено право позичальника відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивачем в позовній заяві не наведено пункт відповідної норми закону, що перешкоджали б йому відмовитись від одержання кредиту. Нормою ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, в заяві - анкеті ОСОБА_3 вказав про намір отримати у кредит грошові кошти в іноземній валюті - доларах США на поточні потреби, строк та відсотки.

Позивач, отримуючи кредитні кошти зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до п. 7.12. позичальник підписом у кредитному договорі засвідчив факт та згоду з умовами даного договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного дговору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього. При укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на невигідних для себе умовах.

Статтею 236 ЦКУ визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно ст.215 ЦКУ підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 даного Кодексу. Так, відповідно до ст. 203 ЦКУ: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; Кредитний договір не суперечить ЦКУ та іншим актам законодавства та моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Сторони Кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Підписанням договору та видачею кредиту зі сторони банку та отриманням кредитних коштів зі сторони позичальника свідчить про волевиявлення сторін; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підписанням договору, сторони обумовили настання правових наслідків для сторін, банк - видати кредит, а позичальник - прийняти і повернути кредит на встановлених в Кредитному договорі умовах.

У статті 548 Цивільного кодексу України визначено, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, зазначає про недійсність договору забезпечення. Основне зобов'язання є дійсним, так як при його укладенні були дотримані всі вимоги діючого законодавства, укладений кредитний договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину та передбачене ст.203 Цивільного кодексу України. Зокрема, банк свої зобов'язання по кредитному договору виконав, надавши позичальнику необхідні кошти, Позичальник в свою чергу виконував взяті на себе зобов'язання за вказаним договором про що свідчить виписка про погашення кредиту. Отже виконанням умов договору сторони підтверджують його дійсність. Таким чином, при дійсності основного зобов'язання є дійсним і договір забезпечення.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 3, 627 Цивільного кодексу України встановлений принцип свободи договору - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кодексом передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є крім інших, договори та інші правочини. Оскільки кредитний договір є консенсуальним, тож і набуває чинності не раніше як з моменту досягнення згоди сторонами з усіх істотних умов кредитного договору. Укладаючи кредитний договір, сторони з'ясовують, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначають для себе правила подальшої поведінки. Отже, при укладенні кредитного договору позивач вчинив дії спрямовані на виникнення відповідних правовідносин (прав і обов'язків), що випливають з умов кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач на момент укладання кредитного договору знав, яку суму в доларах США він повинен буде сплачувати при погашенні кредиту, ця сума залишилась незмінною, і якщо єдиним джерелом отримання іноземної валюти для позивача є придбання її на валютно-обмінному ринку України. ОСОБА_3 погодився здійснювати погашення відсотків за користування кредитом в іноземній валюті та повернення кредиту в іноземній валюті.

Станом на 20.08.2012 року заборгованість за договором про кредитну лінію №1247/К2 від 30 серпня 2007 року становить у розмірі 187 516,65 доларів США ( гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 20.08.2012 р. становить 1 498 820,58 грн.), а саме:

- сума заборгованості за кредитом в розмірі 108 991,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 871 167,30 грн.;

- сума заборгованості за відсотками - 16 058,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 128 353,83 грн.;

- пеня за прострочення погашення кредиту - 50 865,21 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 406 565,62 грн.;

- пеня за прострочення погашення відсотків - 8 001,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 63 959,03 грн.;

- штраф за дострокове розірвання - 3 600 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 28 774,80 грн.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Судом встановлено, що зі сторони ОСОБА_3 має місце неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним вище кредитним договором щодо строків повернення кредиту та сплати відсотків, розмір заборгованості позивачем, але позов підлягає частковому задоволенню.

За умовами п. 5.2 - 5.3 договору про кредитну лінію за порушення позичальником строків погашення кредиту та відсотків за користування ним, банк має право вимагати від позичальника сплатити додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню і розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої ми за кожен день прострочення платежу. У разі недотримання позичальником умов кредитного договору банк має право в односторонньому порядку розірвати договір і достроково стягнути суму кредиту, відсотки за користування кредитом зі сплатою штрафу у розмірі 3% (трьох відсотків) від суми кредиту.

З огляду на зміст ч. 2 ст. 546 ЦК України, пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що встановлення розміру пені з розрахунку облікової ставки НБУ можливе лише щодо грошової одиниці України - гривні, оскільки Національний Банк України не наділений повноваженнями на встановлення облікової ставки для іноземної валюти.

Отже, у випадку прострочення грошового зобов'язання пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення може бути застосована лише у гривні.

Виходячи з цього, пеня та штраф є окремими видами цивільної відповідальності за різні порушення зобов'язань боржником.

На підставі п. п. 5.2, 5.3 кредитного договору банком проведено нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строку погашення заборгованості та штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Крім того, ст.. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність щодо вимоги про стягнення пені встановлюється тривалістю у один рік.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його вчинила.

Так як у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіків погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його. Крім того, необхідно врахувати, що в разі пропущення річного строку неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання, в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням. Початок перебігу строку позовної давності - 29.08.2011 року.

Необхідно відмовити позивачу у задоволенні позову до відповідача в частині стягнення пені в розмірі 318 972,09 ((406 565,62+63 959,03) -(132 090,80+ 19 461,76)) грн. та визначити неустойку в грошовій одиниці гривні.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

В п. 10, 11 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Так, 04.10.2011 року, видано Банківську ліцензію №147 на право здійснення позивачем банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» .

Згідно ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», в редакції, що діяла на дату укладання кредитного договору, на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:1) операції з валютними цінностями;2) емісію власних цінних паперів;3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);7) лізинг;8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Операції, визначені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2 -З частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші фактичний термін користування кредитом зі сплатою штрафу у розмірі 3% ( трьох відсотків) від суми кредиту.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували те, що кредитний договір не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, як вже наголошував суд, усі умови кредиту було відомо ОСОБА_3 до укладення кредитного договору заздалегідь, вони також чітко та зрозуміло прописані в договорі, з яким він погодився і засвідчив своїм підписом.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо твердження про нечесну підприємницьку практику ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», то зі ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», вбачається, що нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Факт здійснення суб'єктом господарювання недобросовісної конкуренції встановлюється, притягненням до відповідальності визначеної ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» органами Антимонопольного комітету України.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів як на підставу своїх зустрічних вимог.

Судові витрати розподілені згідно ст.. 88 ЦПК України пропорційно до задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.. ст.. 3, 6, 11, 13, 14, 15, 16, 20, 192, 346, 509, 525, 526, 530, 533, 572, 574, 575, 586, 587, 589, 590, 591, 610, 611, 612, 627, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України; ст.. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 14, 57-59, 61, 174, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» заборгованість за договором про кредитну лінію №1247/К2 від 30 серпня 2007 року станом на 20.08.2012 року в розмірі 125 049,56 доларів США ( гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 20.08.2012 р. становить 999 521,13 грн.), а саме:- сума заборгованості за кредитом в розмірі 108 991,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 871 167,30 грн.;- сума заборгованості за відсотками - 16 058,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 128 353,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» пеню за прострочення погашення кредиту - 132 090,80 ( сто тридцять дві тисячі дев'яносто,80) грн.; - пеню за прострочення погашення відсотків - 19 461,76 (дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят одна,76) грн.; - штраф за дострокове розірвання 28 774,80 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят чотири,80) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» судовий збір у сумі 2 534 (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн..

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: